КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Розширення можливостей

Розширення можливостей

06:23:14, 7 Липень 2017

Міська влада продовжує працювати над збільшенням пільг і знижок, які надаватиме  «Картка іванофранкі[...]

«Багато речей, важливих для області, вирішується в парламенті»

Михайло ДОВБЕНКО:

DovbenkoМихайла Довбенка в тандемі з Анатолієм  Матвієнком вважають найвпливовішими народними депутатами на Прикарпатті в часі президентства Петра Порошенка. Від їхнього рішення не останнім чином залежать кадрові призначення і тенденції розвитку нашого краю. В ексклюзивному інтерв’ю для «Західного кур’єра» Михайло Довбенко розкрив секрет  посадового довголіття голови ОДА Олега Гончарука, дав оцінку публічному конфлікту інтересів народних депутатів Олександра Шевченка і Юрія Солов’я, спрогнозував – бути чи не бути дочасним виборам,  вказав на позитивні  й негативні фактори економіки і не тільки…  

– Михайле Володимировичу, вас у тандемі з Анатолієм Матвієнком вважають  найвпливовішими народними депутатами на Прикарпатті. Як гадаєте, чому побутує така думка?
– Думаю, в зв’язку з тим, що ми перед собою поставили досить серйозні масштабні завдання, які хочемо зреалізувати в нашому краї. Щось вдається, щось поки що не вдається. Від цієї масштабності, можливо, є така реакція в людей. Думаю, це пішло відтоді, як ми з Анатолієм Матвієнком ще на початку 2014 року були відповідальні за виборчу кампанію кандидата в президенти Петра Порошенка. Я працював керівником обласного штабу. Ми дійсно тоді багато мали зустрічей з нашими краянами. Ми хотіли і обіцяли людям багато зробити. Це було пов’язано і з дорожнім будівництвом, адже пам’ятаємо, які в той час були дороги. Пам’ятаємо, які були скарги, що зовсім не вкладаються кошти в соціально-культурне будівництво, пам’ятаємо, як хотілося зактивізувати нашу роботу, пов’язану з тим, щоб розкрити потенціал нашого краю як туристично-рекреаційного. І от всі ці речі нас з Анатолієм підштовхнули до того, що це треба викласти у вигляді окремих програм і взятися за їх реалізацію. От, власне, мабуть, з того часу і почала побутувати думка про впливовість.
– А що це за така неофіційна посада в Анатолія Матвієнка – куратор Івано-Франківської області. Хто делегував такі повноваження? В чому вони полягають?
– У нас такого розпорядження нема. Але у Верховній Раді маємо міжфракційне об’єднання «Прикарпаття», куди входять народні депутати, обрані в нашій області. Анатолій є співголовою цього об’єднання. Можливо, від цього і пішло, що його називають куратором.
– 9 вересня минуло три роки, як на посаді голови ОДА працює Олег Гончарук. За часом  головування він вже випередив деяких своїх попередників: Андрія Троценка (час на посаді 2 березня 2014 р. — 9 вересня 2014 р.). Миколу Палійчука (час на посаді 22 жовтня 2007 р. — 18 березня 2010 р.), Романа Ткача (час на посаді 4 лютого 2005 р.  — 22 жовтня 2007 р.).
– Так.
– В чому секрет посадового довголіття Олега Романовича?
– Це пов’язано з тим, що він зумів не тільки сформувати команду людей, які могли б ефективно виконувати свої функції в рамках того, що покладено на обласну державну адміністрацію, а зумів добре зкомунікувати з депутатами міжфракційного об’єднання «Прикарпаття». Ми маємо повне порозуміння, маємо можливість узгоджувати наші плани і, що важливо, узгодивши плани, ми один перед одним маємо можливість звіряти, як вони виконуються. Бачимо, що він – людина, налаштована на те, аби домовленості виконувалися, щоб плани реалізовувалися. Ця комунікативність дає можливість і йому почуватися дещо впевненіше в тому, що він робить добрі справи для краю, а заодно відчуває певну підтримку. Дуже важливо, щоб була така комунікація, така взаємність, порозуміння, взаємопідтримка. Ось це, мабуть, підґрунтя, яке сьогодні його тримає, і дай Бог, щоб і дальше тримало, якщо є результати для області.
– Чи помітні вам тенденції, що сама посада голови ОДА дещо зміліла. І тут не лише чинник загального падіння авторитету влади (нинішня опозиція теж не в особливому пошанівку). Відсутність чіткої владної вертикалі ставить першу особу області на шпагат, робить залежною і вразливою. Іншими словами: за нинішніх реалій, аби втриматися на посаді і бути ефективним, голова ОДА повинен бути або харизматично сильним, як багаторічний керівник області Михайло Вишиванюк, до речі, сьогодні Михайлу Васильовичу виповнилося б 65 років (інтерв’ю записуємо 13 жовтня – «ЗК»), або слабким – повністю відданим на поталу кураторам…
– Я б розділив ваше запитання на дві частини. Перша частина. Насправді, можливо, не має ця посада сьогодні тієї ваги, яка була колись. Але тоді, пам’ятаєте, була чітка адміністративна вертикаль, і, без сумніву, колишній голова обласної державної адміністрації мав більше можливостей впливати на ситуацію в краї. Нинішній голова ОДА має рахуватися з тим, що ми в державі у 2015 році започаткували процеси децентралізації. Тобто, ми хочемо частину повноважень, які належали центру, в тому числі й ОДА, передати на місця, передати в територіальні громади. Ми формуємо об’єднані територіальні громади, ми даємо їм певні повноваження, і в тому числі підкріплюємо частину цих повноважень фінансово. А значить, ці об’єднані громади мають змогу мати міжбюджетні стосунки напряму – об’єднана територіальна громада з державним бюджетом України, обминаючи тепер районні і обласні бюджети. Звичайно, це говорить про те, що (комусь здається) посада голови ОДА обміліла.
З іншого боку – хто за таких обставин може працювати на посаді голови області? Ви назвали дві якості – або харизматично потужна людина, або  слабка. Не думаю, що можна було б нинішнього очільника віднести до першої чи другої категорії. Думаю, що тут очільнику ОДА доводиться враховувати всі ці процеси і старатися, щоб все, що відбувається в області, було в рамках не стільки керованості, скільки в рамках отих наших непоганих планів, які є. Його дипломатичність, вміння співпрацювати – головні якості, які дають змогу бути ефективним.
Будемо відвертими, сьогодні живемо в парламентсько-президентській республіці і природно, що багато речей, важливих для області, вирішується в парламенті. Скажімо, формування Державного бюджету. В 2015 році ми започаткували формування в рамках Держбюджету Державного фонду регіонального розвитку. Спочатку, в 2015 році,  виділили 3 мільярди, зараз там більша сума. Ці кошти ідуть на регіони. Хочеться, щоб вони були з розумом реалізовані в нашій області. Бачимо, які серйозні кошти вкладаються в будівництво доріг, в інфраструктуру. Все це робиться спільними зусиллями народних депутатів і голови ОДА.
– Наразі в області візуально найпомітнішим із того, що робиться, є ремонт доріг. Днями більшість народних депутатів підписали заяву про підтримку програми ремонту автодоріг області. Немає підпису лише Юрія Солов’я. Нардеп Олександр Шевченко з цього приводу у мережі Фейсбук написав: «Міркуєте, то є випадковим збігом обставин? На жаль, ні... Бо до нардепа Солов’я Ю. особисто підходив нардеп Довбенко М.В. разом з нардепом Шевченком Віктором у залі ВР України. Мені довелось те все бачити...». Михайле Володимировичу, то про що йдеться? Які аргументи Юрія Ігоровича?
– На жаль, Юрій Соловей не назвав аргументи. Я насправді підходив не тільки до нього. Як я вже згадував, у нас працює міжфракційне об’єднання «Прикарпаття», і я підійшов до кожного народного депутата з такою заявою. Радий, що всі мої колеги дуже уважно читали текст заяви, вносили свої побажання, і ми вийшли на погоджений текст. Юрій Соловей, прочитавши, сказав: я це підписувати не буду! Мені було дуже шкода, про що я йому теж сказав. Я міг би зрозуміти, якщо б якась теза чи факт, викладений в заяві, або якась цифра не відповідали  дійсності чи його розумінню, то я б погодився поправити. Але коли людині не подобається концептуально позиція – тут я його не розумію.
– А якою була мета заяви, привід?
– У пресі, в тому числі в соціальних мережах, появилася ціла низка матеріалів про те, що є окремі прагнення змусити обласну службу доріг змінити тендерні умови, за якими проводиться програмування будівництва доріг. Крім того, була невдоволеність, що в значній мірі учасниками тендерів є тільки окремі будівельні автодорожні компанії, а немає там тих, які б хотіли, наприклад, Облавтодор, «Шляхбудлім» чи якісь інші. Для нас ці інформаційні вкиди чи закиди стали принциповими, тому що будівництво доріг в області ведеться, як я розумію, на дуже важливій стратегічній філософській позиції.  Все, що будується, має бути абсолютно прозоро на тендерах в режимі онлайн. Є серйозні вимоги. Ми хочемо, щоб будівництво доріг мало 10-річну гарантію. А для того, щоб так було, дороги повинні бути якісними. Ми хочемо, щоб до будівництва прийшли потужні компанії, які б не були компаніями однорічками, і потім ми б їх не знайшли, бо вони збанкрутували і пропали. Хто буде реалізовувати цю гарантію? Хочемо, щоб це були компанії, які мають потугу, технологію, можливість виконувати гарантійні зобов’язання.
– Якщо припускається, що ці «інформаційні вкиди» пішли з кіл, наближених до нардепа Юрія Солов’я, то ваш підхід до пана Юрія з братом затятого його опонента (Віктором Шевченком) з проханням підписати заяву він, очевидно, міг сприйняти як певну провокацію…
– Звідки інформаційні вкиди – дійсно деякі народні депутати виловлюють такі думки. Я особисто не відслідковував, звідки «вуха» ростуть. Говорити, що це провокація з боку цілковитої більшості народних депутатів, які входять в міжфракційне об’єднання «Прикарпаття», – нонсенс. Заяву підписали всі, окрім Юрія Солов’я. От чому в нас за останні два з половиною роки непогано реалізується державна програма, яка називається «Розвиток дорожнього господарства областей української частини Карпатського єврорегіону»? Та тому, що була спільна позиція всіх народних депутатів, а також обласної державної адміністрації. Коли тут є єдина позиція, єдиний вектор руху, то бачимо, що є результат. Ми дуже цінуємо цю єдність, це розуміння, цю відповідальність, яку маємо перед краянами, і не хочемо порушувати цю єдність. Ось чому ми так боляче відреагували на окремі закиди. Вважаємо, що, підписуючи відповідну заяву, ми зробили правильно. Цим ми задекларували нашим краянам, що ми від своєї позиції не маємо наміру  відходити, як би хто не хотів.
– А як оцінюєте те, що народні депутати публічно лобіюють і звинувачують один одного в лобіюванні своїх фірм, чим фактично пишуть собі явку з повинною… І це в час, коли в країні на кожному кроці чуємо про боротьбу з корупцією. В усі часи незалежності України такої «боротьби», як тепер, не було, але й не було такої відвертості?..
– Насправді така ситуація має місце. Вже впродовж багатьох місяців ми бачимо, що є серйозні непорозуміння між цими двома народними депутатами. Все, що один одному наговорить негативу – це не тільки принижує одного і другого, це далеко не найкращий сигнал для всієї нашої депутатської спільноти, і не тільки депутатської. Скажу вам більше, на якомусь етапі я навіть хотів стати (можливо, своїми дипломатичними якостями)  посередником між ними і врегулювати той спір, який між ними є. Я вів переговори і з одним, і з другим, шукав варіанти, яким чином можна врахувати їхні інтереси в дорожньо-будівельному секторі нашої області, але, на жаль, ми не змогли дійти до спільного порозуміння. Мені це боляче, жалкую, бо загальна справа все-таки програє від того, що два народні депутати між собою «бодаються».
–  На часі – прийняття закону про лобізм?
– Думаю, варто, щоб такий закон  був у державі. Під таким законодавчим контролем вся ця діяльність мала би більше користі і для України, і для тих людей, які хочуть щось добре зробити в тій чи іншій сфері, в тому чи іншому регіоні. В багатьох цивілізованих країнах закон про лобізм працює. Думаю, на часі, аби він запрацював і в нашій державі.
– З початком нового політичного сезону традиційно заговорили про дочасні вибори. Влада підіграє таким розмовам публічними піар-акціями, зокрема на Прикарпатті, де нещодавно з «пряником» перебував Президент Петро Порошенко, а згодом з «батогом» Генпрокурор Юрій Луценко. Але чомусь відчуття таке, що це оманливі маневри. Ймовірно, аби спантеличити і спровокувати опонентів на якісь дії…
– Не бачу підгрунтя для проведення позачергових виборів  як парламентських, так і президентських. Поясню, чому. До президентських – залишилося півтора року. Незабаром пора починати чергові вибори, чергову виборчу кампанію. Що стосується парламентських виборів – до них ще два роки. Позачергові вибори ініціюються деякими політичними силами, але не думаю, що вони відбудуться, і на це є кілька причин. Перша – дуже важлива, як на мене: якщо ми захочемо провести вибори до парламенту позачергові, то агресор в особі Російської Федерації буде вимагати перед західною спільнотою і перед нами, щоб такі вибори були проведені і на Донбасі. Самі розумієте, що зараз ми не готові там проводити вибори. Українські закони там не виконуються. Сьогодні створювати собі ще одну серйозну причину для активізації напруги, думаю, нам не потрібно. Тому ми в парламенті шукаємо, яким чином підтримати потуги наших західних друзів і партнерів, які хочуть все-таки добитися того, щоб агресор прибрав свою зброю і найманців з території України, і ми б могли повернути під свій контроль українсько-російський кордон.
– Але схоже на те, що з цими проблемами Україна підійде і до чергових виборів…
– Не думаю, що ми точно прийдемо з цією проблемою через два роки до чергових виборів. Мій дещо такий оптимістичний погляд на цю проблему полягає в тому, що я бачу, як на сьогодні активніше починають діяти санкції, які нашими західними партнерами зорганізовані проти Росії. В цьому році самі міністри Росії визнали, що в них закінчується їхній Резервний фонд, який був для того, щоб час від часу, коли є проблеми в економіці,  можна було використовувати ті кошти. Бачимо, як наростає там бюджетний дефіцит, як скорочуються соціальні програми, в тому числі в планах на наступний рік. Навіть бачимо, як сьогодні центральна влада Російської Федерації скорочує все те, що вони колись так жваво обіцяли кримським жителям. Тиск у вигляді економічних санкцій буде наростати. Бачимо, що Росія стає більш зговірливою. От остання зустріч Пєскова з Волкером – один і другий говорять, що вони відчувають, що і одна, і друга сторона готові до порозуміння, до реалізації домовленостей. Якби не було економічних санкцій, Росія і далі вела б себе нахабно.
– В продовження запитання щодо виборів. Наскільки готова до виборчого процесу президентська політсила БПП «Солідарність»? Вже тривалий час партія не спроможна обрати собі голову (Віталій Кличко після обрання міським головою Києва, згідно із законом про держслужбу, залишив посаду голови партії)…
– З’їзд, який мав би розглянути це питання, зробив паузу. Але на черговому зібранні ми це питання будемо розглядати. Чи готові ми до виборчої кампанії – не можу говорити про це ствердно, оскільки не оголошено конкретних дат виборчих перегонів. Але партія живе, як і інші партії, в рамках виконання тих завдань, які поставлені і попереднім з’їздом, і нашими статутними завданнями. А для виборчої кампанії буде окрема програма.
–  Вибачте, але виглядає, що партія десь «зависла», і це, очевидно, зумовлено тим, що головні функціонери не знають як, куди, з ким рухатися далі, аби не програти. Знаємо, що розглядається можливість об’єднання з «Народним фронтом», зміна бренду… От, на вашу думку, чи доцільно від виборів до виборів змінювати бренд, чи правильно, якщо, згідно із чинним виборчим законодавством, блоків немає, називати партію «Блок Петра Порошенка», а ще через якийсь час додавати: «Блок Петра Порошенка «Солідарність»»?
– Давайте будемо відвертими: навіть в  усталених демократіях час від часу появляються нові політичні проекти і з ними ідуть на вибори. Згадаймо нещодавні вибори у Франції. Новий бренд появився під конкретного кандидата, і він переміг. Не бачу в цьому нічого поганого. Тим паче, якщо зміни політичних проектів відбуваються в країнах, які знаходяться на перехідному етапі від тоталітарного режиму функціонування до демократичного устрою. Природно, що відбуваються достатньо серйозні різкі зміни в нашому суспільному устрої, в життєдіяльності наших громадян. Природно, що одні були завдання в 1991 році, коли ми тільки ступили на шлях незалежності України, і зовсім інші завдання стоять перед політичними силами в 2017 році. Звісно, можна було б робити якісь постійні зміни в статуті, в програмі партії. Але ефективніше – оголосити новий політичний проект, нову політичну силу. Не бачу в цьому нічого поганого. Навпаки, ми в своїй свідомості починаємо розуміти багато речей, які ще для нас були не зрозумілими в 1991 році.
– Але хіба постійне створення нових політпроектів – це не банальне намагання чергового приходу до влади збанкрутілих політиків?
– Як би не крутили і що би не вигадували політтехнологи – все рівно люди в нас досить політично активні, суспільство доволі інформатизоване. Є можливість завжди мати альтернативну думку до будь-якого соціального явища, яке є в країні. Вважаю, що цим можемо пишатися.
– То куди, з ким буде рухатися БПП «Солідарність»?
– Наразі говорити про те, як буде виглядати наша позиція напередодні виборчого процесу, передчасно. Поясню, чому. Ви знаєте, що в нас є бажання все-таки поправити Закон України «Про вибори народних депутатів України». Зробити його більш демократичним, врахувати сьогоднішні віяння, які охопили наше суспільство, щоб люди могли максимально, з врахуванням бачення різноманіття політичного життя фіксувати свою позицію щодо того чи іншого кандидата, тієї чи іншої політичної сили. От якщо вже буде прийнятий закон, ми будемо знати, в якому форматі відбуватиметься виборчий процес, тоді, думаю, швидше за все будуть завершені переговори з приводу того, чи це мають бути блоки партій, чи окремі партії.
– Але ж в коаліційній угоді записано, яким має бути новий закон про вибори…
– Записано концептуальний варіант, але там не розписані деталі. Навіть в концептуальному варіанті кожна частинка певного концепту може бути зреалізована в різних варіантах. Ви самі це розумієте. Зовсім по-іншому може той закон виглядати,  навіть якщо збережеться концепт.
– Останні акції протесту під парламентом і адміністраціями на місцях, на думку представників влади, з чим пов’язані?
– Готуються нові політичні проекти. В тому числі готуються й до виборів. Цього ніхто не приховує. Є проголошені наміри про об’єднання, про узгодження політичних позицій, узгодження кандидатів. Вони хочуть про себе заявити. Це, очевидно, одна з причин. Адже розуміємо: на вибори треба іти, пройшовши значну частину піарного процесу – серед громадськості, серед виборців треба себе проявити завчасно.
– Чому така незрозуміла позиція держави щодо Михайла Саакашвілі?
– Якось не дуже прозоро відбувся процес надання йому українського громадянства. Все це відбулось досить швидко, не публічно, ми просто в якусь мить дізналися, що вже, виявляється, Михайло Саакашвілі – громадянин України, буквально за кілька днів після цього він був призначений головою Одеської ОДА. Як потім виявилося, були певні юридичні порушення в процедурі надання громадянства. Виявляється, не було відповіді спецслужб на те, чи є щодо цієї людини кримінальні справи. Після цього, коли появилася публічна інформація, що є проблеми, досить оперативно, без серйозної гласності і публічності було це громадянство відібрано.
– Це також діагноз нашій владі і спецслужбам, але далі було ще крутіше. Як би не виправдовував свою поведінку Михайло Саакашвілі (якого, справді, можна поважати як президента Грузії, який вивів свою країну на вищий рівень), але він незаконно перейшов кордон України. Тобто, виявляється, в нас не лише східний кордон не контрольований, але і західний. (Навряд чи він би так повівся у своїй рідній Грузії). І жодного серйозного наслідку для порушника кордону. Більше того,  ледь не зелене світло для його агітаційних турів. Напрошується питання, чи не засланий пан Саакашвілі в опозицію владою? Якщо так, то це остаточний діагноз цілковитого падіння інституту держави.
– Можливо, ви і маєте право на таку думку. Але будьмо відвертими – суд відбувся. Суд визнав його винним. Звичайно, колись за нелегальний перехід кордону можна було поплатитися життям. Але сьогодні ми живемо в зовсім іншій координаті демократичних цінностей.
– В цій ситуації це не демократія, а ознака того, що нашу країну роблять прохідним  двором…
– Погоджуюсь, не маємо права робити наші кордони, як ви кажете, прохідним двором. Думаю, українське суспільство дасть свою оцінку. Так чинити з українським кордоном не можна – ні зі східним, ні із західним.
– Запитання до вас як до економіста. Що очікує країну в економічному сенсі в цей передвиборчий період, в який Україна увійде фактично вже з наступного року, адже строкові президентські вибори мають відбутися навесні 2019-го?
– В економічному сенсі нарешті ми вийшли на траєкторію економічного зростання. На жаль, темпи ще не дуже високі, але все-таки в минулому році маємо 2,4% ріст ВВП, в цьому році ідемо в межах 2%. На мою думку, це досить низькі темпи. Як фахівець скажу таке: ми повинні значно більше включити економічних стимулів, щоб було бажання бізнесу, інвесторам працювати в нашій країні. Парламент в рамках законодавчих можливостей робить значні речі, поправляючи законодавство з тим, щоб дерегуляторну частину функціонування бізнесу зробити максимально сприятливою для реалізації бізнесових проектів. Вважаю, що ми ще мало працюємо в справі монетарній. От реалізовували в країні програму так званого очищення банківської системи, і, як на мене, ми пішли по найзбитковішій для держави стезі і по найзатратнішій для громадян України дорозі. В багатьох країнах зовсім по-іншому очищають банківський ринок. Ми бачили, скільки коштів тратив бізнес, держава, громадяни. Це ненормально. Це ті ресурси, які могли бути використані, щоб пожвавити економічне життя країни. Сьогодні, коли вони випали з економічного життя, бачимо, що бізнес у багатьох моментах сховався в тінь. Це не красить нашу економіку. Маємо включити економічні стимули, щоб гроші з тіні пішли в публічну економіку. Адже це сплата податків, нарощення бюджетних можливостей, а  бюджетні можливості – це одні з найсерйозніших важелів пожвавити економіку країни.
Розмовляв
Руслан УГРИНЧУК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники