КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

No thumbnail available

Небезпека наближається до України!

12:06:20, 12 Грудень 2017

Управління  Держпродспоживслужби в м. Івано-Франківську  інформує про загрозу занесення  збудника за[...]

Новації в пенсійному законодавстві

Новації в пенсійному законодавстві

09:29:09, 12 Грудень 2017

11 жовтня поточного року набув чинності Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до Закону Украї[...]

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Дмитро ШЛЕМКО: «Якщо не вдасться побороти корупцію, це може стати причиною виходу з коаліції окремих політичних сил»

Shlemko-14З 26 лютого по 11 березня поточного року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Згідно з оприлюдненими даними, після останніх парламентських виборів найбільше зростають три партії: Блок Петра Порошенка (26,7%), «Самопоміч» (17,1%) і «Батьківщина» (11,5%), тоді як найбільше просів «Народний фронт» (6,6%) прем’єра Арсенія Яценюка, який був переможцем минулих перегонів.  Найкращий показник зростання у партії «Батьківщина». У порівнянні з останніми виборами до Верховної Ради, вона наростила свою підтримку майже вдвічі. Чи не розігрується сценарій приведення Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра? Які наслідки для країни може мати фактор Коломойського? Хто джерело корупції в постреволюційній Україні? – розмовляємо з народним депутатом України, головою обласної організації ВО «Батьківщина»  Дмитром Шлемком.  

– Дмитре Васильовичу, темою номер один, яка обговорюється впродовж останніх днів, є конфлікт довкола бізнес-інтересів Ігоря Коломойського, а відтак його відставка з посади голови Дніпропетровської ОДА. Як, на вашу думку, розгортатимуться події далі? Який матимуть наслідок в контексті: а) ймовірного наступу Росії; б) цілісності коаліції; в) економічної ситуації?
– Не проблема Коломойського як персони. В Україні – проблема перерозподілу великої власності. За всі роки української незалежності великий олігархічний капітал формувався  несправедливо, за одним принципом: хто при владі, яка політична сила, котру підтримав той чи інший олігарх – він завжди отримував преференції. Так формувався капітал Коломойського, Ахметова, Пінчука, Фірташа та й усіх інших товстосумів, які мали можливість отримувати у власність ту лакому частинку, на яку вони претендували. Сьогодні в Україні дуже велика небезпека в тому, що монополізована окремим олігархом та чи інша галузь. Ахметов монополізував цілу енергогалузь, Коломойський – нафтову галузь, Фірташ – газову. Практично що залишилося і за що іде боротьба – встановити монопольне становище на залізницю. Вже монополізована інфраструктура «Укртелекому» (і тут небезпека навіть в тому, що можна всі державні секрети підслухати).
Після революції склалася ситуація, яку ілюстративно можна охарактеризувати: лев має здобич, а навколо нього гієни чекають, що ж він далі буде робити – наївшись, покине її, чи він трошки ослабне і вони накинуться ділити все те, що є. Ось сьогодні наступає такий період, всі дивляться, хто із олігархів ослаб. Зрозуміло, один ослаб, бо втекли його патрони, тому інші олігархи хочуть ту галузь перерозподілити. Якщо таким шляхом підемо і далі – нас нічого доброго не очікує. Тому сьогодні треба виходити з іншого. Ситуація довкола Коломойсього мала би стати добрим прикладом для наслідування. Якщо він зрозумів і правдою є те, що він каже, що в нього немає зазіхань на політичну владу, що він хоче присвятити себе чесному справедливому бізнесу на теренах України, що він не хоче, щоб відбувся жорсткий, а можливо навіть і кривавий перерозподіл власності, і він готовий після усвідомлення того позитивного, що він робив для країни, працюючи головою ОДА на Дніпропетровщині, робити точно так же ж, то можемо говорити  про позитивні зміни. Якщо ж це будуть лише слова для того, щоб виграти час, а завтра знову зайнятися перерозподілом, то, безперечно, політична влада повинна покласти цьому край.
– Історія стосунків Коломойського і Тимошенко доволі різна. То вони союзники, то опоненти. Здається, після виходу Юлі Володимирівни з тюрми Ігор Коломойський приклався до того, щоб опустити її рейтинг сюжетами на контрольованих ЗМІ про відпочинок її доньки в час розстрілів на Майдані і високі підбори на інвалідному візку... Чи можуть Ігор Коломойський і Юлія Тимошенко знову стати союзниками, скажімо, в контексті відставки уряду Яценюка і формування нового уряду?
– Юлія Володимирівна боролася з Коломойським завжди. Найбільший пік цієї боротьби був у 2009 році, коли вперше вона поставила питання, що «Укрнафта», яка має 5 млрд. нерозподілених дивідендів, повинна ділитися з державою. Тим більше, що в той період була світова фінансова криза і Україна переживала тяжкі фінансові часи.
– Це тоді, коли вона назвала менеджмент «Укрнафти» ледь не злочинцями?
– Не знаю, як вона їх назвала, але тоді Юлія Тимошенко ставила питання, що «Укрнафта» повинна в обов’язковому порядку сплатити дивіденди, тоді як Коломойський сказав: я краще втечу з цієї країни, ніж підтримаю на президентських виборах Юлію Тимошенко. Хоча вона і не просила Коломойського її підтримувати. Але тоді вдалося 3 млрд. грн., які «Укрнафта» довгі роки не хотіла сплачувати, повернути в бюджет. З тих пір «Укрнафта» не сплатила жодної копійки дивідендів.
Не бачу, в чому інтереси Коломойського і Тимошенко можуть бути спільними сьогодні. Юля Володимирівна завжди говорила, ще в час свого першого прем’єрства, що бізнес і політика повинні бути розділені. На жаль, бачимо протилежне. В Україні олігархи при владі, починаючи від Президента, який ніяк не може розділити політичну владу від своєї бізнесової, що, власне, вже зробив Коломойський. А це означає, що в нас при владі зберігається олігархічна ментальність. Це дуже небезпечно. Олігарх швидше зрозуміє олігарха, ніж простого українського громадянина. До тих пір, поки цьому не буде покладено кінець, ми завжди будемо відчувати проблеми олігархату, на відміну від тих проблем, які би мали вирішуватися на простому звичайному життєвому рівні.
– Вже в квітні українці отримають нові тарифи на газ і світло. Не важко спрогнозувати протестні настрої, які ще й до того будуть підігріватися опонентами влади. Потрібна буде політична жертва…
– Українці, мабуть, єдина нація, яка може витримати, коли затягують її пояси і кладуть за плечі рюкзак із великим тягарем. Сьогодні на карту поставлено державність. З одного боку, це реальність, з іншого – спекуляції. Люди усвідомлюють, коли іде війна, то тяготи війни є надзвичайно складними і кожен повинен відчути їх на собі. Але весь парадокс полягає в наступному: вже рік іде війна, але ці тяготи постійно перекладаються на простих людей, які, крім того, ще й добровільно витягують і державу, і армію з того дна, на якому вони були. Чомусь ці тяготи лише під тиском трішечки перекладаються на олігархів, на тих людей, які створилися за рахунок перерозподілу загальнодержавної народної власності. Тому, думаю, люди, навіть отримавши квитанції з високими рахунками, розуміючи ситуацію, воювати, створювати третій майдан не будуть. Вони нестимуть цей тягар до тих пір, поки не усвідомлять, де відповідно є межа влади. Після Революції гідності планка очікувань в суспільстві була піднята дуже високо. Люди тоді думали так: нарешті ми обрали нову владу, нового Президента, нову Верховну Раду, яка вперше має у своїй коаліції практично конституційну більшість, обрано новий уряд, сформувався практично новий підхід в оцінці діяльності влади громадських організацій, виникли нові явища, які раніше не були властиві Україні, такі як волонтерський рух. Тобто ми так чи інакше почали відчувати: мав би бути надзвичайно серйозний поступ економічних змін, в тому числі і в соціальних аспектах. Однак змін не відбулося. Люди побачили: те, що декларувалося на початку приходу до влади кожним чи то окремо взятим кандидатом, чи тією чи іншою політичною силою, сьогодні не вирішується. Тепер, думаю, що люди почнуть переосмислювати своє відношення до кожного. Починаючи від Президента і закінчуючи кожною політичною силою, за яку вони вчора голосували. Потрібен ще певний час для того, щоб наступило усвідомлення для кожної окремо взятої людини. Найімовірніше, якщо вибори до місцевих органів влади відбудуться у жовтні (що ще під знаком питання), то це буде першим лакмусовим папірцем на перевірку кожної політичної сили у суспільстві. Не бачу іншого шляху, яким сьогодні могли б піти люди.
– Остання опублікована соціологія говорить про те, що рейтинги практично всіх політичних сил суттєво впали. Чи не тому проведення місцевих виборів у жовтні цього року під питанням?
– Ні. Основою можливого непроведення місцевих виборів у жовтні цього року будуть не рейтинги. Причиною можуть бути конституційні зміни. Справа в тому, що і українська демократичність, і світова та європейська політична еліта чітко і ясно усвідомили, що сьогоднішня структура політичної влади в Україні має бути змінена. Якщо спитати навіть найпростішого громадянина, що сьогодні потрібно продукувати, щоб змінити владу, то відповідь буде: потрібно провести децентралізацію, адміністративно-територіальні зміни на місцях, треба дати більшу фінансову самостійність на місцях. Але наразі ми не маємо для цього законодавчої бази.
– Чому це не виконується, адже вже закінчився І квартал 2015 року, а пункти коаліційної угоди (в тому числі, які стосуються децентралізації, відмови від змішаної виборчої системи та запровадження пропорційної), що мали бути виконані в цей період, такими досі не є?
– Не виконані, тому що кожен політик тягне на себе відповідну свитину. Президент підготував зміни до Конституції, але краще б він їх не готував. Адже відповідно до цих змін ліквідовуються як складові обласні, міські та районні державні адміністрації. Втім, це наче запускання в очі диму. Чому? На їхньому місці створюється нова посада – перфект, який буде представляти на місцях центральну владу. Перфект матиме практично царські повноваження. Він може призупинити будь-яке рішення місцевих органів влади, яке йому не сподобається, на невизначений термін. Він буде координувати діяльність правоохоронних органів: міліції, прокуратури, органів суду. Тобто в тому вигляді, як зараз підготовлені зміни до Конституції, вони прийняті бути не можуть. По-друге, технічно для прийняття змін необхідні два сесійні засідання. Остаточне голосування (але вже конституційною більшістю – 300 голосами) мало б відбутися з 2 вересня, коли розпочне роботу чергова сесія парламенту. Відповідно, коли такі зміни (в тому числі адміністративно-територіальна реформа, що передбачатиме створення виконкомів відповідних місцевих рад) будуть внесені, тоді мають відбутися вибори до місцевих органів влади. Якщо проведемо вибори за старим законодавством, а через рік внесемо відповідні зміни, то тоді знову потрібно проводити місцеві вибори. Думаю, що маємо ходити так, як ходять нормальні люди – головою вверх, а не вниз. Спочатку зміни до Конституції, а потім вже вибори. Думаю, найреалістичніше – весною наступного року.
– Наскільки цілісною є коаліція, щоб забезпечити таке голосування. Вже бачимо певні тенденції, які свідчать, що коаліціанти є доволі не стійкі, а до осені, коли мало б відбутися остаточне голосування (при потенційній загрозі ескалації конфлікту на сході) ще ой як далеко…
– Безперечно, що розвал коаліції став би трагедією. Це практично означало б війну всіх з усіма. Саме на це і очікує Росія. Серед всіх планів, які є у Путіна, якраз цей план є головним, щоб не ззовні розвалювати війною Україну, а добитися того, щоб Україна почала розвалюватися зсередини. Розвал коаліції був би початком реалізації саме такого плану. Всі це усвідомлюють, тому навіть при найгостріших дискусіях, які є в коаліції, всі усвідомлюють: той, хто першим зробить крок до розпаду коаліції, означатиме, що він грає на боці Росії.
Але є один-єдиний нюанс, який всупереч російській загрозі може прискорити процес розпаду коаліції. Сьогодні в українській владі надзвичайно високий ступінь корупції, який як іржа роз’їдає її зсередини. Якщо не вдасться побороти корупцію швидкими радикальними, а не тільки публічними методами, як ми це бачимо, то це може стати причиною виходу з коаліції окремих політичних сил. Юлія Тимошенко заявляла: ми не можемо дивитися на те, що при владі ще дуже багато людей, які займаються корупцією, а коли про це говориш – реакції жодної. Мені, наприклад, дуже дивно, коли головний фінансовий контролер країни називає чітко і ясно де, хто, скільки, коли (а це вже все підкріплено документально, адже проведено фінансові ревізії) украв у держави 7,5 млрд. – правоохоронні органи мовчать. В той же час уряд забирає у пенсіонерів те, що вони роками заробляли, обрізаючи пенсії. Економії тут лише 3 млрд., у порівнянні з украденими 7 млрд. Власне, саме тому фракція «Батьківщина» не голосувала під час внесення змін до бюджету.
– Про що може свідчити показовий арешт керівників Держслужби з надзвичайних ситуацій в прямому ефірі під час засідання уряду?
– Це хід на прикриття. З одного боку, для суспільства, мовляв, очищуємося. З іншого боку – спектакль розіграний для своїх. Щоб показати: не можна так відкрито, як ці, брати (гроші перераховувалися настільки зухвало, прямо на свої прізвища, ім’я, по батькові, чого не було навіть при режимі Януковича).
– Народний здвиг людей на Майдані назвали Революцією гідності. А тепер цю народну гідність ставлять на місце?..
– Сто відсотків. Для пересічного громадянина очевидним є те, що в абсолютній більшості той, хто сьогодні при владі, в тій чи іншій мірі краде. Якщо в цивілізованому світі є тільки натяк на те, що чиновник має якісь корупційні діяння, то він або сам добровільно подає у відставку, або на певний проміжок часу усувається від виконання обов’язків і просить перевірити його діяння, аби підтвердити або спростувати. Сьогодні ж на весь світ говорять, що українські чиновники крадуть мільйонами і мільярдами, і в той же ж час всі залишаються на своїх посадах, або призначаються перевірки своїми ж аудиторськими фірмами, щоб довести, що вони не крадуть.
– Отже, уряд Яценюка після звинувачень у розтраті 7 млрд. грн. мав би піти у відставку? А як же імунітет, який, приймаючи програму уряду, парламент надав йому на рік?
– Дуже просто. Після того як фінінспекція (а це головний контролюючий орган) провела перевірку підприємств, структур державної форми власності і було сказано, що прем’єр-міністр є практично одним з тих, хто найбільше покриває корупціонерів, то  він мав би написати заяву, що, наприклад, на місячний період для перевірки всіх викладених фактів він іде з посади прем’єр-міністра. Якщо факти не будуть підтверджені – він повертається на посаду, а всі ті, хто здійснив наклеп, притягуються до відповідальності. Якщо ж факти будуть підтверджені навіть частково, прем’єр зобов’язаний подати у відставку. В даному випадку сам прем’єр-міністр зацікавлений (щоб довіра в суспільстві до нього була) поставити питання перевірки. Остання соціологія показала: найбільше падіння рейтингу серед усіх політичних сил (майже в два рази) саме в Народного фронту,  який представляє Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
– Тоді як майже вдвічі, у порівнянні з останніми виборами до Верховної Ради, наростила свою підтримку партія «Батьківщина»… Чи не розігрується сценарій приведення Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра? Оприлюднення рейтингів – це теж певна технологія. Порошенко переміг у першому турі президентських виборів, зокрема, за рахунок оприлюднення надвисоких рейтингів…
– Справді, найбільше зростання серед всіх політичних сил у «Батьківщини». Оприлюднення соціологічних рейтингів – це загальносвітова практика. Після виборів до Верховної Ради озвучені рейтинги є практично першими. Є підстави, адже коаліція і уряд вже пропрацювали 100 днів. Є можливість підбивати деякі підсумки. Люди привикли оцінювати кожну політичну силу за представництвом у владі і за тим, хто які інтереси відстоює. Рівень зростання рейтингу «Батьківщини» для мене дуже зрозумілий. Впродовж  останнього часу фракцією «Батьківщина» у Верховній Раді внесено 14 законопроектів, які стосуються місцевого самоврядування. Зокрема, щодо поліпшення фінансової стабільності місцевих бюджетів і найважливіший, за який сьогодні борються голови сільських,  селищних рад (переконаний, це підтримує 90% населення села) – щоб передати землю, яка знаходиться за межами населених пунктів, у розпорядження сільських, селищних, районних і міських рад, щоб нею не розпоряджалася одна-єдина найбільш корумпована на сьогодні структура – Держземагентство.
Щодо можливого приходу Юлії Тимошенко на посаду прем’єр-міністра… Не заради цього Юлія Володимирівна воює в самій коаліції за її чистоту поведінки. Дійсно, її відносини з Арсенієм Яценюком надзвичайно напружені. Це факт! Коли розглядалися питання, пов’язані з бюджетом, ми виступали категорично проти, щоб знижувати заробітні плати і доплати вчителям, щоб забрати доплати за вчені звання і наукові ступені кандидатам наук, доцентам, професорам, щоб повністю позбавити державних службовців всіх доплат, залишивши лише 1200 грн. заробітної плати. Юлія Тимошенко чітко сказала: якщо ми забираємо ці кошти в інтелектуальної еліти, в тих, хто працює з нашими дітьми, це означає, що ми не дбаємо про наше майбутнє.
– Розтлумачте слова Юлії Тимошенко в одному з останніх інтерв’ю: «на жаль, я бачу, що не уникнути ще однієї зміни політичних команд – мирним шляхом. Я категорично не допускаю навіть думки про якісь бунти або революції, бо цим точно скористається ворог, але усвідомлена зміна людей, які керують процесом побудови країни, повинна відбутися. Я думаю, чим скоріше це відбудеться, чим якісніше це відбудеться, тим більше шансів буде в України, тим менше втрат вона зазнає».
– Дискусії з Арсенієм Яценюком бувають дуже гострими. Але це внутрішні дискусії. Ми боремося, щоб уряд вишукував інші резерви, ніж економію на бюджетниках. Завдяки нам, наприклад, було змінено ренту на видобуток нафти з 20 до 70%. Тобто ми добилися, що все-таки велика частина надходжень до бюджету була забезпечена не за рахунок подальшого затягування пасків у людей, а все-таки за рахунок зменшення апетитів олігархів. Думаю, що Юлія Володимирівна не буде іти ні на які інші варіанти, крім того, що: коаліція має бути, в коаліції має бути дискусія, коаліція повинна приймати рішення тільки тоді, коли всі питання радою коаліції вирішені остаточно. Україні на нинішньому етапі потрібний еволюційний поступ. Переконаний, саме це Юлія Володимирівна мала на увазі, коли говорила про зміну людей, які керують процесом побудови країни.

Інтерв’ю записав Антін ТИМУРА

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники