КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Гілка, яку рубають

Antonjk-49Інтерв’ю з головою Івано-Франківського міського суду Тарасом Антоняком
7% – саме стільки українців, згідно з проведеними у 2014 році опитуваннями, довіряють судовій гілці влади. Чи відрізняється ситуація і в який бік конкретно в Івано-Франківську – невідомо. Але тло, яке так чи інакше створює всеукраїнська статистика, позитивним для роботи місцевого суду аж ніяк не назвеш. Особливо для розгляду ряду вибухонебезпечних проваджень, які нині слухає Івано-Франківський міський суд.   
Під час Революції гідності франківські судді, як і всі інші носії мантій в Україні, опинилися на сковорідці. Хоча навіть при найзагрозливіших епізодах, коли штурмували обласну прокуратуру у сусідньому будинку чи сміттєвим баком люстрували начальника управління юстиції області (уже після революції)  прямо під вікнами Феміди, судове відомство лишилось недоторканним. Його протестувальники не зачепили. Значить, не такі погані в нас суддівські справи, як говорить статистика.

Позбутися тавра корумпованого відомства із суцільною круговою порукою міський суд обласного центру намагається, серед іншого, взяттям курсу на публічність роботи. Це й визначило початкове запитання для інтерв’ю із головою Івано-Франківського міського суду Тарасом АНТОНЯКОМ.

– Тарасе Михайловичу, увага до судів з боку громадськості та їх присутність в інформаційному просторі міста за останній рік суттєво збільшились. Що відбулося: франківці стали частіше порушувати закон, чи просто побільшало громадського ока в цих процесах?   
–  Швидше, друге. Завдяки дорослішанню нашого суспільства, до таких нагальних проблем, як, в тому числі, і реформування судової гілки влади, є багато уваги. Наш місцевий суд ніколи не був закритим. Але самі форми відкритості дещо міняються. Зараз ми більше акцентуємо увагу на спілкуванні зі ЗМІ, на поширення прес-релізів з приводу тих чи інших ситуацій, які відбуваються в суді. Це було  частиною і моєї програми, яку я обіцяв втілювати на цій посаді під час спілкування з громадськими активістами.
– Яким є навантаження на одного суддю Івано-Франківського міського суду?
– Ми уже багато років знаходимося у стані хронічного перевантаження. З чим це зв’язано? Франківськ повинні б обслуговувати за найбільш приблизними розрахунками (один суддя на 10 тисяч населення) 25-26 суддів. В нас у різні часи працює 17-18. По штату є 21, але судді мають властивість хворіти, жінки-судді йдуть у декретні відпустки. Судді переводяться з одного суду до іншого, в суддів закінчується термін повноважень. Тобто, нам завжди бракує кадрів.
Крім того, ми є судом першої інстанції по розгляду справ в порядку Кодексу адміністративного судочинства. Ми є адміністративним судом першої інстанції при наявності спеціалізованого адмінсуду, в якому працює більше 20-ти суддів.  Кількість справ, яку ми розглядаємо 3-4 суддями, які на цьому спеціалізуються, така ж сама як у адміністративного суду на 23 судді!
Ми є обласним центром, в якому зосереджено всі центральні офіси правоохоронних органів. Відповідно, всі хоч трохи важливі справи в порядку досудового розслідування надходять саме в наш суд. На сьогоднішній день у нас тільки четверо працюючих суддів-слідчих. Це ті судді, які здійснюють контроль за досудовим розслідуванням під час його провадження правоохоронними органами. Ми четверо розглядаємо понад половину таких проваджень в області, при наявності суддів-слідчих у районних судах. Просто в них набагато менша кількість таких звернень.
Для врегулювання роботи з правоохоронними органами, щоб не пропустити процесуальні строки, судді-слідчі чергують, хоча це нічим не передбачено. А це можуть бути вихідні, нічний час.
– Можна конкретніше, у цифрах, скільки справ на рік розглядає один суддя?  
– Чітко сказати не можна, я спробую пояснити. В залежності від спеціалізації, судді, які розглядають кримінальні і адміністративні провадження, слухають значно меншу кількість справ, це зрозуміло. Але це значно важчі, місткіші по процесу справи, які потребують набагато більше часу, зусиль на опрацювання. Крім того, новий КПК передбачив колегіальний розгляд для більшої кількості категорій справ по важких злочинах. Там, де раніше відправляв правосуддя один суддя, зараз це робить колегія. Це, відповідно, зміщення і коригування графіка із врахуванням справ, які є в колег. Тобто, судді навантажені як своїми, так і – можна множити цю цифру на два – справами колег.
Суддя-цивіліст розглядає 1400 справ на рік. На моїй пам’яті, приблизно таке ж навантаження на одного суддю було завжди. На кінець року залишається приблизно 250-300 нерозглянутих справ. Тобто, це понад тисячу розглядів на рік. Це велика кількість. Я бачив багато судів у США, Канаді. З таким навантаженням мало хто працює.
– Як можливо в таких умовах ґрунтовно вникнути в суть кожної справи і винести справедливе рішення?
– Можливо. До того, як я почав головувати в цьому суді, я мав одне з найбільших навантажень. В мене було 2500 справ-проваджень на рік. Це було в часи так званих «соціальних» справ, коли масово зверталися пенсіонери. З точки зору застосування права, ці справи не вважаються складними, але фактично на них так само йде час, зусилля. Пізніше вже була придумана спрощена форма процесу...
Звичайно, що таке навантаження впливає на якість, це не можна заперечувати. Але позитивними чинниками в цьому випадку є те, що судді молоді, і ресурс міцності в них ще не вийшов. В цьому суді я найстарший за віком (44 роки – ред.).
– З ваших слів випливає, що працювати в судах Івано-Франківська можуть лише самовіддані люди. А що стосується усього іншого, судді в нас — хто? У нашій країні це абсолютно непублічні люди, хоч частина їх призначається довічно. Навіть біографії призначених суддів — таємниця для людей, чиї долі вони прийшли вершити.
– Це питання дуже перегукується з темою семінару, з якого недавно повернувся. Там давали хороший порівняльний тренінг з цього приводу. Викладачі з Мічиганського університету та з Оттави розповідали, як у Північній Америці судді спілкуються з громадянами за допомогою соціальних мереж. Що є допустимим, а що ні, які є  законодавчі обмеження. Наприклад, у них ви не побачите фотографії судді в інтернеті, хоча в них дуже поширена власна сторінка на вікіпедії. Законодавчо заборонено вказувати адресу проживання судді, інформацію про його близьких і так далі. І з точки зору безпеки це абсолютно правильно. У ситуації, коли навіть наш міський суд дає чотири довічних ув’язнення по одному кримінальному провадженню, безпека судді, все-таки, є важливим чинником. Щоб людина не боялася прийняти таке рішення.
– Але у нашому суспільстві існує інша проблема – тотальна недовіра до судів.  Українці перші в Європі за кількістю поданих у 2014 році позовів до Європейського суду з прав людини. Йдеться про п’яту частину усіх скарг. Тенденція, яку цей показник демонструє світовій спільності, не нова – наші громадяни геть чисто не довіряють національним судам. Рівень довіри до судової гілки в Україні, згідно з опитуваннями, лише 7%.
– Я погоджуюсь, що цифри можуть бути такими. Якщо провести опитування, напевно, так воно і є. Але чи відображає ця статистика реальний стан речей? Думаю, що ні. Тому що ті ж опитування підтверджують, що найбільше респонденти стикалися з проявами корупції чи якимось іншими правопорушеннями, в першу чергу, в сфері медицини, потім освіти і аж потім в судах. І в основному про такі речі люди довідуються зі ЗМІ.
Зрозумійте, після кожного засідання з приміщення суду виходять дві категорії людей: ті, хто виграв справу, і ті, хто її програв. Програти справу сторона може через багато чинників. В тому числі, через низький рівень надання правової допомоги. Непрофесіоналізм адвокатів – дуже поширене явище. Але найпростіше у своїй поразці звинуватити суд.
Таких речей є дуже багато. Ми ж стараємось якісно робити свою роботу. Звичайно, при загальній суспільній оцінці довіри в кілька відсотків, важко в Івано-Франківську зробити чудо і сказати, що тут працюють інакше. Хоч би ми відкрили тут цілодобовий суд, як в Сінгапурі, і працювали для мешканців 24 години, це навряд чи змінило б ситуацію.
– Але як наслідок недовіри до судів виникає інша проблема – публічної зневаги до представників судової влади. Лунають заклики до фізичної розправи та мають місце її випадки. Чи не відчувають себе франківські судді сидільцями на пороховій бочці, розглядаючи такі резонансні кримінальні справи, як Коцаби, Чупірчука, Опозиційного блоку та ряд інших?
– Слава Богу, з Опозиційним блоком ми не мали справи, це розглядав Адміністративний суд. А щодо всіх інших, звичайно, певна тривога у зв’язку з цим є.
Мені особисто не соромно за жодне рішення, яке я прийняв. А розглянув я всього десь 8000 справ. Але і я часто не кажу, що працюю суддею, коли запитують. Юристом. Такий у нас рівень сприйняття. Хоча в будь-якій іншій країні бути суддею дуже престижно.
Це системна проблема. Про суд в нашій країні, на мою думку, в більшій мірі говорять негативно, щоб відвернути увагу від інших проблем. Колись у нас був клас куркулів, які були у всьому винні. Сьогодні це судді.
І зараз цей клас досить успішно «винен». Тому що він не вміє себе захищати. Сама природа цієї роботи не публічна в зовнішніх проявах. Не може суддя, розглядаючи справу, щось по ній прокоментувати. Не має на це права. Він «коментує» пізніше, у формі судового рішення. Але пізніше, як правило, вже нічого нікому не цікаво.
З цього приводу я системно працюю з лідерами громадського суспільства. Стараюся доносити їм цю точку зору. Я можу пообіцяти прозорість, відкритість. Приходьте на процеси, проявляйте ініціативу. Але поводьте себе на засіданні достойно. Якщо ми кажемо, що ми цивілізований народ, то не треба протилежну сторону шарпати за куртку, тягати за вухо і таке інше, що в нас робити полюбляють.
– Тим не менше, у Івано-Франківському міському суді час від часу відбуваються прецеденти, які так чи інакше викликають певні сумніви у прозорості процесів. Приміром, одна із версій, яка озвучувалася у суддівських колах після мобілізації першого судді у справі Коцаби – Володимира Поповича – саме політичний тиск.
– Тоді я саме прилетів з Канади, і спочатку в мене теж складалися якісь дедуктивні версії з цього приводу. Чи хтось навмисно підіграв, чи київський адвокат Коцаби посприяв, думок була маса. А правда, як завжди, десь посередині...
Але якщо глянути відсторонено, та ситуація, в якій опинився Попович, дійсно, дуже непроста. Він мав сказати, що не готовий служити, бо в нього є справа Коцаби? Він судить людину практично за теж саме. Це мали б врахувати державні мужі. Чи може хтось розраховував на те, що він буде ухилятися? Як бачимо, не ухилився. Хоча це факт, що його не мали брати. Це вже речі другорядні, але вони нашаровуються.
Якби там не було, мені, як адміністратору, при тих навантаженнях, про які я говорив, втратити двох повноцінних, сильних суддів, дуже відчутно (крім В.Поповича до війська мобілізували також суддю О.Шамотайла – ред.).  Всі справи необхідно було перерозподілити,  і добре, що в справі Коцаби була запасна суддя.
Тим більше, що я набір суддів не здійснюю. Це робить Президент та Верховна Рада. Я просто адміністратор. І взагалі, якщо уважно почитати законодавство, то голова суду – це такий собі весільний генерал, якого зараз обирають судді. Всі дисциплінарні, контрольні функції знаходяться в Києві. Вища кваліфікаційна комісія, Вища рада юстиції. Це дуже далеко.
Єдине, що в моїх повноваженнях, це слідкувати за тим, щоб судді проводили себе достойно. Я постійно нагадую їм про те, що вони є членами цієї громади.  До них є підвищена увага. Відповідно, їхня поведінка в соціумі має бути взірцевою. Це повинно бути правилом.
– А що стосується люстрації, чи є в Івано-Франківському міському суду ті, хто її не пройшов?
– Ми перші пішли на громадську люстрацію. І зараз я вважаю, що той крок був правильний, хоча і ризикований. Бо серед люстрантів могли бути люди, щодо яких приймалися рішення, колишні засуджені. Але той час вимагав саме такого кроку, і ми на нього пішли.
Тим паче, що міським судом Івано-Франківська не було прийнято жодного рішення по діях Майдану, за яке нам, суддям, було би соромно. Хоча такі справи в нас були. Одні ми відтягували, як могли, інші закрили за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Ще до того, як почалися події 18 лютого.
Законну люстрацію ми пройшли вже декілька раз. Перший раз, згідно із Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Коли всіх голів судів автоматично було позбавлено повноважень. Далі був Закон «Про очищення влади». І ми абсолютно чітко, регламентовано виконали всі його вимоги. Здали декларації, писали пояснення з приводу тих чи інших ситуацій. Ми пройшли всі перевірки, і нікого не забракували.
І ми готові ще раз її пройти. Зараз ми готуємось до незалежного оцінювання, про що вже є напрацьований відповідний закон.
– А що в суддівському середовищі говорять про терміни реалізації судової реформи, зокрема незалежного оцінювання суддів як його частини? Можливо, вам відомо більше з цього приводу, ніж обивателю.
– Президент анонсував, що цей законопроект найближчим часом буде вноситись у парламент. Далі без прогнозів.
Інтерв’ю записала  Оксана ГЛУШКЕВИЧ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники