КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

Гуцульська легінська коляда «з плєсом»

TuryanskaЯкі Різдвяні свята без коляди? Здавна вважалося, що колядники приносять в дім удачу на весь наступний рік. Міська коляда бідна, обмежується швидким співом дітей-колядників, які таким чином можуть заробити копійчину на свої дитячі скарби. Є ще, звичайно, дещо формальні виступи художніх колективів…
Інша справа – у Карпатах! Там коляда – магічне дійство, яке заворожує. І справді починаєш вірити – ніколи не прийде біда у хату,  у якій побували такі колядники!
Про історію колядок та про справді унікальну гуцульську легінську коляду розмовляємо з музикознавцем, фольклористом, ветераном Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського, членом Національної спілки композиторів України Олександрою Турянською.    

– Для початку – трішки теорії. Чи є різниця між колядою та колядками? Які бувають колядки?
– Коляди – звичай народний, автентичний, фольклорний, а колядки мають церковне християнське походження, переважно авторські.
Автентичні фольклорні коляди мали вітальне значення, їх функція була віншувальною, магічною. Були землеробські, історичні, побутові, жартівливі, дитячі коляди. Коляда адресувалася господарю, господині, хлопцеві, дівчині, дитині, навіть бджолам та померлим.
– Тож звідки походить обряд колядування? Чи давно люди почали колядувати?
– З Різдвяно-новорічними святами пов’язані стародавні обряди, які сягають ще у сиву давнину, у дохристиянський час. Звичай колядування є дуже давнім, можливо, ще й сягав часів трипілля, адже в той час Сонце було богом і святкування на честь Сонця теж супроводжувалося колядою.
Коляда має стародавнє дохристиянське походження.
Ми маємо багато зразків, які підтверджують дуже давнє походження коляди:
«Не було ще знащада світа,
Тоді не було неба і землі,
А на лем було синєє море,
А серед моря – зелений явір.
На явороньку – три голубоньки
Три голубоньки радоньку радять.
Радоньку радять, як світ снувати.
Та спустімось на дно до моря.
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми.
Та нам ся стане чорна землиця,
Там дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми,
Та нам ся стане ясне небонько,
Ясне небонько, світле соненько,
Світле соненько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, дрібні звіздоньки…».
Ця коляда – найдавніший текст, який записаний з кантички Бернацького 1693 року. В ній говориться про створення світу.
– А у гуцульських колядках згадується про створення світу?
– Так. Мені вдалося записати коляду в с. Корнич Коломийського району, де згадується навіть період після потопу, коли море висихало. Це коляда, яка починається зачином «же»:
«Же ой по горі, горі
Вітрець повіває,
Же на синєє море
Та все висихає…».
Далі говориться, що море висихає, барвінком заростає і т. д.
Якщо ми згадаємо вже пізнішу щедрівку «Щедрик, щедрик, щедрівочка…», то побачимо тут зовсім не зимові мотиви, співається, що вже наступає весна, ластівочка прилітає, родяться ягнички. Це свідчить про те, що колись Новий рік святкувався у березні.
У старих колядах збереглися мотиви княжих часів. Господар-князь був багатим, мав великі землі. У Печиніжині мені вдалося записати коляду, яка теж починається зачином «же». В ній говориться, що господар рано встав і слуг закликав:
«Ой що ж нам нарче, господарочку?
А він нам нарче жито косити,
Жито косити, в копи складати
Найме косарів – 700 Василів,
А до в’язаночок – 700 дівочок…».
Ще є така колядка, де говориться про оранку:
«Поїдемо в поле орати,
В поле орати на добру ниву,
На добру ниву, жито-пшеницю,
Жито-пшеницю, велику пашницю.
Зберемо слугів з 700 округів
Та поставимо золоту скирту…».
Це дуже старовинна коляда, яка теж починалася на «же». Музикознавці припускають, що «же» – це звертання до Даждьбога.
Але з часом колядницькі обряди в честь народження Сонця злилися з різдвяними обрядами в честь Ісуса Христа і відтоді ми маємо уже християнські мотиви у колядах. Ось приклад сучасної коляди:
«А у Вифлеємі сталася новина,
Що Пречиста Діва-Мати породиласина.
Ісусе, Ісусе, дайся упросити,
Аби можна у мирності все життя прожити.
Ісусе, Ісусе, дайся ублагати,
Аби можна на сім світі кров      не проливати.
Ісусе, Ісусе, просим Тебе нині
Даруй волю, щастя й долю нашій Україні»!
– А як же відбувається обряд коляди на Гуцульщині? І що це за знаменита легінська коляда «з плєсом»?
– У 1989 році мені пощастило побувати в самому серці Гуцульщини, на Буковецькому перевалі. Навколо були засніжені смерекові ліси, сніг на вершинах гір переливався всіма кольорами самоцвітів. Потискав гострий морозець, сніг під ногами аж дзвенів. Надходили йорданські морози, а вони у Карпатах ого-го які сильні! Моя фольклорна експедиція поставила собі за мету записати гуцульську легінську коляду. І ця коляда була виконана у хаті гуцула Михайла Тафійчука. Це – знаменита легінська коляда, яка збереглася тільки на Верховинщині – в Жаб’є, Криворівні, Ясенові. В хаті у кожного гуцула на той час веселе пожвавлення – газдині готують стіл для колядників, а колядники приходять майже на цілий день:
«Ци дома, дома наш пан господар  у злоті?
Сам пан у злоті, й єго челєдочка у злоті.
Ой, ми знаємо, що він є дома  у злоті,
Ой, сидить собі по конец стола у злоті.
На єго столі круті калачі  у злоті
Круті калачі з ярої пшениці у злоті.
Сам пан у злоті, й єго челєдочка  у злоті».
Звучать колядницькі сигнали трембіти, металевих та дерев’яних рогів – це з гори ланцюжком сходять вісім легінів-колядників. Йдуть, притан-цьовуючи та притупуючи, то вперед, то ніби повертаючись назад, підкидають вгору топірці з дзвіночками. Попереду йде «Береза» – заспівувач, що має великий дзвінок. Інший колядник — «Виборець», який вибирає до коляди кращих співаків, іде з хрестом та з касеткою – касою. Всі весело колядують:
«Різдво Христове – весела днина!
Весело встає кожна людина.
На Різдво рано всі си збирають
Та й у Дім Божий всі поспішають.
Отці духовні на службу встали,
Євангеліє людям читали.
Люди уважно усе слухали,
Усе слухали та й уклякали.
Ой вийди, вийди, газдо із хати,
Будемо тобі колядувати».
Назустріч колядникам виходять святково одягнені газда і газдиня. Газдиня пов’язує на хрест рушник – це для церкви, а господар дає калач та й запрошує колядників до хати. Колядники спочатку колядують «підстінну коляду», потім йдуть колом «кругляка», а потім вже будуть колядувати у сінях, слідом – «застільна коляда», для кожного члена сім’ї, для гостей.
«Ой, ходили колядники від хати до хати,
Аби панам господарям заколядувати.
Ой колядо, колядочко, яка ти нам мила,
Що Пречиста Діва-Мати породила сина.
Ой, зацвіли фіалочки аж попід садочки,
Заспівали три ангели з неба співаночки.
А ми собі заспівали, бо співати знали,
Ісус Христос на престолі, ангели – краями…».
А якщо в хаті хтось цього року помер, то на спеціальне прохання можуть колядувати навіть «умерлу».
Загалом верховинські коляди дуже великі, об’ємні, можуть мати до 60 куплетів, так що одна коляда може тривати майже годину. Коляда переривається жартами, танцями. Наприклад, є така коляда «До конопель», коли танцюють всі хатні та колядники.
Ось легіні-колядники ідуть «з плєсом» до газди:
«На дворі мороз, плєсати не мож.
Як тепло в хаті – будем плєсати.
Як має сина, то давай сира,
Як має дочку, то меду бочку».
Після «плєсу» господар виймає з пояса гроші, кладе у дзвінок, після чого «Береза» дзвонить, а «Виборець» дає команду: «Погостювали, похарчували, будемо дєкувати столові»:
«Ми, колядники, станьмо на ніжки
Дай Боже!
Дай же вам, Боже, щастя й здоров’я
Аби ці газди гаразд ся мали,
Нас напоїли, нагодували,
Кожному гроші по жмені дали.
Аби вам Христос віка продовжив,
Віка продовжив, гріха обмежив.
Бо колядники – поважні люди,
Так усе було, так усе буде…».
При виході з хати колядники стають в коло, плавно піднімаючи вгору та опускаючи топірці, віншують:
«На небі віха, до землі стріха,
Дай же вам, Боже, довгого віка.
На небі віха, до землі стріха,
Дай же вам, Боже, з дітей утіхи.
Дай же вам, Боже, воли, корови,
Бо ми вже йдемо, будьте здорові».
Але це ще не все, бо і бджолам на пасіці належиться своя коляда.
– Чи популяризуються у нас гуцульські колядничі обряди?
– Так, починаючи з 1989 року, я поставила собі за мету популяризувати цей обряд. З учасниками фоль-клорного гурту «Калинова сопілка» при музичному училищі ми виконали коляду на огляді фольклорних колективів у Києві у 1993 році і наш колектив одержав перше місце. Після того, під час мого перебування в Канаді, мені вдалося створити гурт у містечку Бремтон. Ми відтворили гуцульську коляду, успішно виступали при церкві.
Пізніше мені пощастило познайомитись з цікавою людиною – Вірляною Ткач, яка є режисеркою театру «Ля МаМа» у Нью-Йорку. Я її зацікавила колядою і вона стала приїжджати у Криворівню кілька років підряд, записувала коляду, знімала відео, видала книжку, навіть привезла із собою деяких американських музикантів, щоби вони побачили цю традицію. Тепер Вірляна Ткач щороку запрошує колядників із Криворівні до США, щоб ті пропагували гуцульську коляду.
Зараз я співпрацюю з гуртом «Світовид» Івано-Франківської «Просвіти», який уже шостий рік виконує легінську коляду. В стислому виступі ми показуємо і коляду, і «плєс», і колядницькі співанки, і віншування. Ці обряди мають великий успіх. Ми виступали в місті, області, на Майдані у Києві у 2014 році. Гроші, зібрані колядою, передаються для наших воїнів, на заколядовані кошти вдалося видати книгу Анатолія Кефішина про Кам’яну могилу, видаються альманахи товариства «Світовид».
Отже, гуцульська легінська коляда живе дальше, популяризується. У минулому році в Криворівні було вже 9 груп (понад 100 учасників) колядників, які розходяться по усьому селу, по всіх присілках. В перший день Різдва усі колядники збираються біля церкви, вклякають на коліна, просять благословення у священика. За традицією, колядники мусять притримуватися строгого посту, не мають права пити чи курити.
Є таке повір’я, що Дідько буде прикований у підземеллі до того часу, доки ходитимуть по світі колядники, доки писатимуться на Великдень писанки, доти стояти цей світ буде!
Записала Наталя ХРАБАТИН

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники