КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Костел-ратуша-музей у Надорожній

1Це все одне приміщення. Воно має свою історію та зберігає матеріали про минуле невеликого села  у Тлумацькому районі.

Колись торговий шлях галицьких купців з Тисмениці до Товмача (так називався Тлумач) пролягав через село Надорожна. Та й зараз старою дорогою можна дістатися навпростець до Франківська, скоротивши маршрут кілометрів на дванадцять. Саме ця дорога дала назву селу.
Надорожна знаходиться не на центральній трасі. Може, від того і додаткові плюси. Спокійне, затишне село, люди щирі, привітні, не «балувані».
У центрі – сільрада і школа, великі дерева як у лісі, навіть з білочками, кілька пам’ятників-хрестів і музей в приміщенні колишнього костелу. Цікаво, що за архітектурою він нагадує міську ратушу, особливо відколи на стіні-вежі встановили годинник. Ще не показує час, але мандрівники запитують, чи, бува, Надорожна не мала Магдебурзьке право.

– До Другої світової війни у селі жила чисельна польська громада – десь з півсотні родин, – розповідає Іван Штиглян, наймолодший на Тлумаччині сільський голова (31 рік), який тепер, після входження у Тлумацьку ОТГ, виконує обов’язки старости. – Будувати костел почали ще у 1911 році, та роботи перервала Перша світова війна. Лише у 1938-му храм відкрили для богослужінь. А у 1944-му поляків було виселено на етнічні землі.
Саме ж культове приміщення повторило долю усіх галицьких храмів – націоналізація радянською владою. І якщо не атеїстичне застосування (замість церкви – музей атеїзму), то практичне – для потреб колгоспу.
– Надорожнянський костел віддали місцевому колгоспу і спочатку тут зберігали зерно, – розповідає директор музею історії села Микола Водославський. – А деякий час тут вирощували павука-шовкопряда. В будівлі були розкладені стелажі, на них розстеляли листочки шовковиці, якими харчується павук. Люди їхали фірою у Тлумач в урочище «Башта» спеціально за цими листочками.
У 1960 році приміщення колишнього костелу віддали під клуб – аж на 30 років. А далі – часи занепаду. Майже як у приказці: ні вікон, ні дверей – пустка.
Лише у 2009 році депутати сільської ради вирішили віддати цю будівлю під музей історії села. Через п’ять років, після ремонтів, його відкрили. Очолив музей вчитель трудового навчання і образотворчого мистецтва Микола Водославський.
– Огляд нашого музею починається з двох великих стендів, де поміщені прізвища всіх випускників нашої школи, починаючи з 1945 року. Щороку цей список поповнюється, – розпочинає невелику екскурсію Микола Миколайович.
Погодьтесь, ми більше звикли до іншої композиційної структури музеїв: археологічні артефакти і легенди. Надорожнянці ж вважають, що в їхній історії головне – люди, які тут жили і живуть.
Сама ж історія поважна – через три роки відзначатимуть 600-ліття села. В музеї можна побачити інформацію і про назву, і про географічне розташування.
– Наше село знаходиться найвище на весь район, – каже Іван Штиглян. – Там, де стара дорога, є урочище «Біля вежі» – найвища місцина тлумацько-бистрицького Опілля, 386 м над рівнем моря.
Може, через це у спекотне літо зникає в сільських криницях вода. Хоча є одне загадкове місце в низині між пагорбами, в урочищі «На селі», де вода у двох криницях є завжди. А де загадковість –  там і легенди. Одну з них розповів Микола Водославський.
– Колись на цьому місці стояла церква і за людські гріхи вона запалася під землю. Прийшла бідна наймичка до однієї з криниць набирати воду, почала тягнути відро і відчула щось важке. Коли ж витягнула церковний дзвін, то перелякалася, викинула відро і втекла. А церковний дзвін довго було чути по навколишніх полях.
Біля тих двох криниць поставили хрест і на Водохреща саме тут освячують воду.
Надорожнянські люди побожні і вірні у своїй вірі. Саме тут підпільно правив єпископ Павло Василик у часи заборони УГКЦ, це село тоді було релігійним центром катакомбної Церкви.
– По хатах правив, окремо в лісі збиралися – і так, аби представники радянської влади не запримітили, –  розповідає консультант з розвитку туризму Тлумацького району Михайло Ковтун.
– Де треба – люди мовчали, а кому треба – передавали, – додає Іван Штиглян. – Багато молодих хлопців допомагали Василику, а згодом стали священиками.
Сама ж церква побудована у гуцульському стилі без жодного цвяха у 1806 році. Та зараз вона вже затісна і захолодна. Тож неподалік силами громади будують нову. А на старій хочуть відновити гонту на даху. Шукають грантові кошти, аби відновити первісний вигляд церкви і зробити її туристичним об’єктом.
В музеї історії села зібрані фотографії, архівні матеріали про Павла Василика, інших священиків – вихідців з Надорожної.
Тут можна дізнатися також про інші сторінки національно-визвольної історії села. Про те, як у 1926 році силами громади побудували хату-читальню «Просвіти», як у 1943 році за закликом ОУН насипали символічну могилу українським патріотам, ще одну – вже в незалежній Україні. Тоді ж поставили капличку, а попередню – в честь скасування панщини у 1848 році, перенесли на сільський цвинтар.
Окремий куточок відведений під світлицю, де розмістили зібрані між людьми старовинні речі побуту і ремесел. Тут є давня покутська піч і вишивки, кераміка. З різних робочих інструментів можна зрозуміти, ким працювали надорожнянські люди: ковалі, столярі, токарі, ткачі, пекарі.
Та до цього часу є у них спільна справа чи спеціалізація – вирощування слив.
– Наше село ще називають Сливоградом, а людей – слив’єниками, –  каже директор навчально-виховного комплексу Ольга Пронюк. – У нас навіть у школі є сушарка, ми заготовляємо і сливи, й інші фрукти на зиму.
– Як добрий урожай слив, то могли б забезпечити ними всю область, – розповідає місцевий житель Петро Романюк. – З них люди виготовляють чорнослив, варення, повидло. Це взимку такі вітамінчики… От тільки в цьому році через морози слив, напевно, не буде. І вишень не буде. Горіхи – може-може.
У Надорожну, яку для себе ще не відкрили туристи, варто приїхати і через цікаву історію, і через природні принади.
За словами популяризатора туристичної Тлумаччини Михайла Ковтуна, цікавими об’єктами для мандрівників є стара церква і колишній костел. Біля села є стави, де запустили рибу – можна спортивним рибальством займатися, а можна просто з родиною відпочивати. На пагорбах взимку можна кататися на лижах. Влітку і восени навколишні ліси багаті грибами.
Та головне – добрі, привітні люди, серед яких і художники, і майстри, і музиканти та співаки. Вони люблять Надорожну і тією любов’ю хочуть поділитися з іншими.
Галина ДОБОШ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники