Леона Вишневська: «Писати у шухляду – це не вихід, а просто початок кінця»

Леона Вишневська ще зовсім молода, проте вже досить відома письменниця з Івано-Франківська. Вона надихає прихильників своєю «поезією зі спеціями”. Відео, на яких вона зачитує свої вірші, збирають тисячі переглядів, а збірки перевидаються по декілька разів. Наразі у письменниці  дві збірки віршів: „Серветкова лірика“,»Ти мій Всеsweet" та роман «Маятник». Незабаром друком вийде другий роман письменниці «Тільки живи». Про життя поза поезією Леона Вишневська поділилася з  читачами «Західного кур’єра».

– Наразі творчість – головне і єдине твоє заняття, чи ти працюєш за юридичною спеціальністю?

– Ні, фах юриста – це давно пройдений етап, який колись приніс мені цілу тонну непоганого досвіду. А щодо творчості, то я ніколи не була прихильником того, щоб перетворювати улюблену справу, покликання у заробіток. Мені здається, що фінансові аспекти творчості – це як вірус, який поволі проникає в душу і отруює там все.
– Всім відомо, що ти публікуєш книги і ведеш власний літературний сайт-блог. Справжня сучасна письменниця, так би мовити. Але чи не важко тобі впоратися зі всіма труднощами у плані видавництва книг?
– Звісно, важко. Але в чому тоді сенс творчості, якщо ти не можеш нею поділитись? Писати у шухляду – це не вихід, а просто початок кінця, тому чого б це не коштувало у всіх сенсах – рано чи пізно потрібно ризикувати і вчитись долати на перший погляд непосильні труднощі, де видати книгу – насправді один з найменших бар'єрів.
– Можливо, були якісь труднощі, фінансові проблеми, пов'язані з публікуванням книг?
– Вони завжди є, тому що в наш час і у нашій країні видати щось путнє та ще й масштабним тиражем – це як полетіти у космос. Наче зі сфери фантастики, але все реально, якщо стукати у потрібні двері, тоді хтось неодмінно їх вам відчинить, якщо не щаслива випадковість, тоді сама доля.
– Яка з твоїх книг розійшлася найбільшим тиражем?
– Збірка «Ти мій всеsweet» перевидавалась тричі і це поки для нас свого роду феномен. Було в ній щось надприроднє, здається.
– Те, про що ти пишеш, дійсно трапляється в житті, має підґрунтя для написання?
– Я пишу про саме життя у всіх його можливих емоційних проявах – тут і любов, і ніжність, і сум, і відчай, і розчарування, і незламна віра та ще мільярд їхніх похідних. Тому, гадаю, як і любов, так і біль мають місце трапитись.
– Ти спілкуєшся з поціновувачами твоєї творчості?
– Я роблю це майже щодня за допомогою віршів, прози чи просто своїх думок, які тим чи іншим чином є близькими людям, це безцінна підтримка та розуміння.
– Чи є недоброзичливці, які пишуть листи з гострою критикою або образами?
– Кожен прояв творчості – це бумеранг, тому хто як починає свій шлях, з якими думками, ставленням, метою, таким згодом і буде результат. Я завжди обираю щирість, якби важко іноді не було пробиватись з нею – все, що ти робиш від серця, неодмінно знайде свою винагороду, тому, на щастя, поряд зі мною тільки хороші, світлі люди.
– Що порадиш молодим поетам?
– Віри у власні сили, тому що талановитих людей багато, а от тих, хто не боїться долати труднощі та боротись за власне покликання – одиниці.
Розмовляла Анастасія Хмельовська