КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

Мова миру і світла, або «Транскавказія» очима кореспондента «ЗК»

DSC_0882Потрапивши випадково на фестиваль «Транскавказія», що відбувся у Польщі, я зрозуміла одну банальну річ: випадковостей не буває. Спочатку налякала невідома мені до цього назва, але задля інтересу я вирішила залишитись. І зізнаюсь чесно, що не пожалкувала. Це був день зустрічей з музикантами з різних куточків світу. Я спілкувалася з талановитими людьми з Грузії, Сенегалу, Вірменії, Азербайджану. Окрім цього, мала можливість допомагати організаторам фестивалю, тобто побачити весь процес зсередини. Вперше побачила, як музика може об’єднувати навколо себе протилежні, але водночас і в чомусь схожі культури.

Особисто я опікувалась групою TSA «Гордела» (Gordela – це англійською) з Грузії.  Дівчата володіють унікальними голосами,  в які закохуєшся з першої почутої ноти. Від них я заряджалась енергією і позитивом на весь день. Але справжнім для мене відкриттям стало виконання нашої української народної пісні «Ой у вишневому саду». Їдучи  в автобусі на репетицію,  дівчата почали її співати. Коли ми розмовляли про музику, я неодноразово наголошувала на тому, що це є одна з моїх улюблених українських народних пісень. Довго не роздумуючи, я почала співати разом з ними. Вперше побачила народні грузинські інструменти: пандурі, чонгурі, чунірі, бас-пандурі та інші.
«Для мене музика – це життя. Прекрасне почуття,  від якого ти довго літаєш на небі,  – ділиться з нами одна з учасниць гурту Кеті Карія.  – Музика повинна існувати у твоєму серці. А такі фестивалі допомагають зав’язувати дружбу з однодумцями, обмінюватись музичними знаннями».
Концертна програма розпочалась о 17 годині з виступу музиканта з Сенегалу. Пако Сарр поєднує західну африканську музику з сучасними стилями. «Музика завжди була зі мною. Хоча після навчання я деякий час нею не займався у зв’язку з роботою. Перебуваючи у Франції, я повернувся до неї і почав займатись професійно. Музика – це  як колір і смак».
Музичну хвилю продовжив гурт «Вішуп Енсембле» з Вірменії,  який виконує народну вірменську музику. Вона охоплює як лірику, поезію, так і розважальні мотиви. Надзвичайно цікавим гуртом є «Псіо Крев» з Польщі,  оскільки хлопці поєднують традиційний фольклор карпатських гір з сучасними музичними мотивами, використовуючи при цьому живі інструменти, наприклад, скрипку.
«Ми приїхали з півдня Польщі, де народна музика відіграє важливу роль і є близька його мешканцям. Взагалі ми виходимо з культури незалежної.  Головна цінність, яку несе гірська музика – це свобода, а потім розваги. Мій колега є представником «Хіп-хоп» культури, яка наголошує на тому,  що кожна людина відповідальна за власне життя. Наша вокалістка співає музику джазового спрямування, але, як бачите, нам не заважають творити різні музичні напрямки, а навпаки, об’єднують. Ми і раніше співпрацювали з гуртами з Грузії, тому цього року це була ще одна плідна  та цікава співпраця. Знаєте, чим своєрідна гірська музика? Тим, що вона справжня. Це музика, яка живе у традиціях, яку можна відчути у малих селах, де ці традиції ще збереглись», – ділиться зі мною один з учасників гурту.
До фестивалю я не мала можливості познайомитись з культурою Азербайджану. Але виступ групи «Натік» вразив мене напевно найбільше. Музика, яка змушує відчувати власний ритм серця і підтанцьовувати під нього.
«Музиканти не вибирають місця, а місця вибирають музикантів. Це у тому випадку,  якщо людина є справжнім артистом. Справжній артист повинен любити своє мистецтво, свою родину та країну. Він повинен багато працювати і ніколи себе не жаліти», – впевнений у цьому музикант.
Традиційним музичним інструментом Азербайджану є нагара.  «Цей  інструмент є надзвичайно старим.  Для мене це інструмент, який допомагає змінювати  себе.  Існує багато видів цього інструменту, наприклад, урочиста нагара, танцювальна нагара. Після 1997-го я привіз новий вид нагари до Азербайджану, який називається баснагара. Найбільша нагара на цілому світі досягає 2 метрів», – каже Натік – єдиний музикант, який грав на нагарі 2 години і 30 хвилин. Саме Натік збагатив, змінив значення цього інструменту. На початку існували лише два звуки, але згодом їх стало більше,  дякуючи Натіку Шірінову,  який додав нові звуки.  Взагалі інструмент є одним з видів барабану, але  техніка  виконання  гри на ньому є надзвичайно складною.  Натік навчався в музичних школах в багатьох країнах та виступав з багатьма відомими музикантами. Його син грає у гурті, а менеджером легенди є дочка. Саме Натік Шірінов вважається батьком цього ударного музичного інструменту.
На фестивалі також виступав гурт  «Насал Саундсистем»  з Польщі.
«Головна мета  фестивалю не полягає у представленні культури Кавказу чи Польщі. «Транскавказія» стосується не тільки музики. Це фестиваль міжнародної творчої дружби. Раніше такого не було ні на Кавказі, ні у Польщі. Різні культури об’єдналися у створенні музичного шедевру. Потрібно запам’ятати, що історію місця ми будуємо самі. Тому цього року ми вирішили побудувати щось спільне», – розказує організатор фестивалю та керівник Фундації «Інший простір» Вітек Хебановські. Особисто він познайомився з музикою, дякуючи гурту «Блю Бразерс». Вітек грав цю музику на радіо. Через деякий час він відвідав Баку, організував польські дні у Тбілісі. Після чого його затягнув музичний світ. Саме тоді розпочалась його власна дорога і пізнання музичної культури Кавказу.  «Те, що показують і розказують про Кавказ, суттєво відрізняється від реальності. Потрібно його відвідати, і тільки після того зрозуміти всю неординарність та неймовірну культуру іншої частини світу», – розказує організатор фестивалю.
Після такої дружби  розумієш, що мир може існувати. Для цього потрібне тільки бажання і повага один до одного.
Соломія МАРДАРОВИЧ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники