КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Вакцини в дефіциті

Вакцини в дефіциті

09:16:26, 11 Листопад 2018

В Івано-Франківську закінчуються вакцини проти кору для дітей. Про це повідомила начальник міського [...]

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

08:28:42, 11 Листопад 2018

Жіноча збірна України серед студентів вирушила на етап Всесвітньої університетської ліги з баскетбол[...]

Парк для індустрії

Парк для індустрії

08:58:58, 11 Листопад 2018

Івано-Франківськ планує викупити 14 га землі для створення у Хриплинській промисловій зоні індустріа[...]

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

На одній хвилі з дітьми

Письменник з Дніпропетровщини Олег Майборода пише для дітей, сприймає світ з дитячою безпосередністю і вважає, що в кожному дорослому живе дитина/

Вперше обласну премію імені Марійки Підгірянки  отримав представник Дніпропетровщини – дитячий письменник Олег Майборода з міста Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ).  У свою чергу він вперше приїхав на Прикарпаття,  у село Білі Ослави Надвірнянського району,   де народилася народна вчителька і поетеса Марія Ленерт-Домбровська (Марійка Підгірянка) і  де з 1996 року діє музей поетеси-землячки. Чотири роки тому коштом громади встановлено їй пам’ятник,  а рік тому її ім’я присвоєно місцевій школі, де вп’яте відбувалася церемонія вручення просвітянської премії.

– Я був на Львівщині у Жовкві, був на Закарпатті, але у вас вперше. Франківськ «порвав». Таке містечко, де все стисло, але лагідно. Одразу відчув: моє місто. А в Білих Ославах побачив, як люди вболівають за свою землю, як бережуть свою історію і традиції. Твори Марійки Підгірянки сучасні до цих пір. Наче написані вчора для сучасних дітей. І добре, що зараз їх вивчають у школах. Бо слово її справжнє. Сподобався мені музей. У нас хати менші. Я вже не кажу за ті, які бачив у ваших селах.
Про свої враження чоловік розповідає по-дитячому захоплено і щиро. Зрештою, як і про себе.
– За фахом я медик, точніше, медична сестра, закінчив Дніпродзержинське медичне училище, а працюю масажистом у фізіотерапевтичному відділенні.
– А звідки захоплення дитячою літературою?
– Мабуть, закваска розпочиналася з мого дитинства, з журналів «Малятко», «Барвінок», які виписували батьки. Діди мої були з села, десь воно звідтіля все варилося. А у школі гарні були вчителі. І ось так вийшло.
– А як поєднуєте медичну справу і дитяче письменство?
– Одне одному не заважає. Я працюю і з дорослими, і з дітьми. Чимось їх треба забавляти. Ось і пішло… А з народженням донечки мені закортіло, щоб хоча б одна книга була. Мрії збуваються. Треба до них іти. Я кожному кажу: немає нічого неможливого.
Першу книгу Олег Майборода видав у 2004-му, коли мав 33 роки. Називалася вона «Сонечко».
Донька, якій вже 26 років і яку тато й далі називає маленькою, здобула філологічну освіту. Є першим читачем і рецензентом. Буває, що тата і критикує.
– Це ж молодь, – так пояснює собі і нам. – Іноді донька мені каже: «Татусю, де ти це слово, а де цю риму взяв?» А я ж не вчився цьому. Хіба з часом вчився, зрозумів, що склади треба рахувати. Було так, що мій товариш – журналіст Геннадій Горовий з Обухова – якось мене «прокатав». Це непересічна людина – добре словом володіє, сліпий з дитинства, а з парашутом стрибає, на конях їздить. Іноді телефоную йому: «Послухай», а він: «Олеже, те-те-те, па-тя, па-тя». Я: «Ой-ой, вай-вай-вай, більше не буду».  Отак пару раз стружечку як зніме… А якщо серйозно, то не маєш права понижувати планку. Як починав, то, може, це було як розвага, хотілося хоч одну книгу. А тепер не одна і не дві… Самоосвіту ніхто не відміняв. І класиків читати. І своє щось знаходити.
За 14 років вийшло більше 70 книг Олега Майбороди. В них немає якогось одного героя, зате є український колорит. Це дитячі віршики і казки – як для найменшеньких, так і для молодших школярів, все з гумором. Є і веселі тести, і веселий правопис. Як-от одна з останніх книг «А ти знаєш, що я знаю…», яка вийшла у рідному місті автора.
–  Мені пощастило: це комерційне, дитяче, – каже про свою нішу в літературі. – Я друкувався і у Харкові, і у Львові, і в Києві, і в Донецьку. Приміром, у мене книга «Весела навчайка» видана донецьким видавництвом, яке зараз у Києві, і на ній написано: «Донецьк, 2015 рік».
В одному з інтерв’ю Олег зізнався, що у нього книги різні і з різною долею. Є «справжня попса на замовлення». Але за неї йому не соромно, бо намагався робити все чесно. А є і «джаз», яким може похвалитися, бо «робив так, як самому заманулося». Але всі твори веселі, написані з гумором (схожі на автора). До того ж гарно ілюстровані і видані.
– Шукаю в літературі свій шлях, – продовжує автор книг для дітей. – Хоча мені приємно і прикольно засвоювати нові форми. От дізнався нещодавно, що є така форма «рондель»: 13 рядків, перші два йдуть рефреном сьомим-восьмим, а перший ще йде тринадцятим. Ну, це як сонет, начебто таке вай-вай-вай. Я його на дитячу стежку поклав і вийшло:
За партою зітхає Влас –
Отримав він «незадовільно»,
А в класі час тече повільно.
І хочеться облишить клас,
Гайнуть туди, де пес Атас
На вулиці гуляє вільно.
За партою зітхає Влас,
Отримав він «незадовільно».
Втішає Віка: «У наш час
Навчатись зовсім не доцільно,
Важливо одягатись стильно.
Все буде вищий клас».
За партою зітхає Влас.
Схильність до новинок і експериментів – це в характері Олега Майбороди. Хіба не показово – у 40 років почав вчитися грі на саксофоні? І зараз вже має репертуару на годину гри, навіть презентації своїх книг супроводжує власним музичним виконанням.
Письменник погоджується, що діти захоплюються закордонними мультфільмами і їхніми героями. Він не проти іноземної літератури, але вважає, що дітям потрібне і своє.
– Зараз нас захлинуло багато перекладених книг з заходу – Франція, Німеччина, Америка. Це все дуже класно. Але щоб ми не втратили своє направду. Тому треба якось врівноважувати. А то зараз було у видавництвах: о, перекладна література, гай-гай. Розуміємо, що це бізнес, не відкараскуємось від цього. Але треба і своє знати – і Марійку Підгірянку, і Грицька Бойка, і Дмитра Павличка, Платона Воронька. Дитяча література на цьому стоїть. А корені звідкіля? З народної творчості. На неї опиралася Марійка Підгірянка. Тому звідтіля все, з народу, з землі, з України нашої.
– І як дітей зацікавити українською літературою?
– Якщо батьки не будуть читати, якщо вони просто даватимуть дітям гаджети, якщо діятимуть за принципом: відчепися, я зайнятий справами – у дітей не буде нахилу до читання, – вважає Олег Майборода. – Книга має об’єднувати. І не тільки там зовсім маленьким казочку на ніч почитати – і все. А обговорити, що читали, про що. Треба на одній мові говорити, на одній хвилі бути з дитиною. Не треба виховувати. Роби як я – найпростіша заповідь. Якщо батьки читають, якщо поводяться правильно, то і діти будуть так себе поводити. Навіть якщо маленьку дитину треба посварити, то слід присісти і очі в очі, а не десь на три-чотири голови вище. Так само в дитячій літературі: треба розуміти мову дитинства. В кожній дорослій людині живе десь там маленька дитина. Дорослі – це ті самі діти, але дорослі.
Галина ДОБОШ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники

Цитата тижня

ЦИТАТА ТИЖНЯ

ЦИТАТА ТИЖНЯ

09:25:22, 11 Листопад 2018

Єнс Столтенберг, генсек НАТО (про ядерні ракети у Європі) – НАТО не має наміру розгортати нові[...]

Трибуна депутата

Двір мрії у мікрорайоні Пасічна

Двір мрії у мікрорайоні Пасічна

08:56:13, 11 Листопад 2018

Андрій СТРОЇЧ,депутат Івано-Франківської міської ради, фракція ВО «Свобода» Відкриття сучасного д[...]

Vox Populi

VOX POPULI: Що б ви порадили молодому поколінню, з огляду на ваш досвід?

VOX POPULI: Що б ви порадили молодому поколінню, з огляду на ваш досвід?

06:35:28, 7 Липень 2017

Валерій Петрович, інженер-пенсіонер: – Навчитися культури поведінки, зрозуміти, що круто і модно бу[...]

КУРСИ ВАЛЮТ