КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Розширення можливостей

Розширення можливостей

06:23:14, 7 Липень 2017

Міська влада продовжує працювати над збільшенням пільг і знижок, які надаватиме  «Картка іванофранкі[...]

Наталя ВАЛЕВСЬКА: «Немає підтримки культури, і ми тепер купуємо бронежилети»

Valevskaj-1Популярність для артиста – наче крила для птаха, котрий має можливість підніматися на ту висоту, котра йому під силу. Відома українська співачка Наталя Валевська стала популярною в своїй країні лише завдяки участі у проекті «Шанс». До цього дівчина із Хмельницького могла тільки мріяти про всеукраїнську славу. Тепер, коли за її плечима 10 років сценічного життя, Наталя не перестає дивувати своїх шанувальників новими піснями. Кожне виконання своєї пісні вона переживає як вперше. Весела і енергійна Наталя Валевська запевняє, що вона може бути різною. Минулого тижня співачка взяла участь у благодійному фестивалі «Мистецький храм». Вона переконана, що допомагати обдарованим дітям – покликання кожного. Про життя із чоловіком-продюсером, артистів у шоу-бізнесі та благодійність читайте в нашому інтерв’ю.

– Цього року ви відзначили маленький творчий ювілей. Що особисто для вас означає 10 років на сцені?
– Відзначати ювілей творчості я розпочала ще у 2013 році. Саме тоді минуло десять років з часу, коли я отримала диплом лауреата конкурсу імені Володимира Івасюка, а вже у 2014-му виповнилося 10 років після проекту «Шанс». Для мене і для мого чоловіка Володимира (бо ми – єдине ціле) це зміст життя. Упродовж усіх цих років ми найбільше часу і уваги приділяли музиці та творчості. Наприкінці 2013 року в палаці «Україна» відбувся великий сольний концерт. Для мене це десять років випробувань, десять років здобуття досвіду, десять років отримання Божої ласки, знайомств, нових друзів, прихильності глядачів, завоювання їхньої любові. Також це були десять років, протягом яких я змогла втриматися в українському шоу-бізнесі.
– Ваша творчість певною мірою залежить не тільки від підтримки глядачів, але і від підтримки примадонни російської сцени Алли Пугачової. Звертаєтесь до неї за порадами?
– Чомусь у першу чергу Пугачова цікавить усіх. Для мене хрещеним батьком у шоу-бізнесі став Микола Петрович Мозговий. Коли у 2005 році я їхала на «Слов’янський базар», то саме він давав мені благословення як доньці. До таких речей він відносився надзвичайно серйозно. Часто ми ділилися враженнями від фестивалів та конкурсів.
У 2009 році я перемогла у конкурсі «Алла шукає таланти». Алла Борисівна є дуже теплою жінкою. Не факт, що весь створений образ Примадонни є правдою. Тоді вона мені пообіцяла премію – дала, пообіцяла ротації – дала, участь у «Різдвяних зустрічах» – дала. Також я їздила на відкриття її радіостанції у Самару, Ростов-на-Дону. Алла Пугачова прослуховувала мій матеріал до альбому «Желанья сбудутся».
– Дуже небагато артистів, котрі проходять крізь горнило талант-шоу, стають впізнаваними та популярними. Скажімо, із випускників проекту «Шанс», завдяки котрому Україна дізналася про Наталю Валевську, тільки одиниці продовжують бути на слуху. Чому так?
– Дай, Боже, здоров’я Ігорю Кондратюку. Усе залежить від конкретного артиста. Якщо ви співаєте, не факт, що ви станете відомим. А якщо вже й станете відомими, то це не означає, що за вас будуть все робити. Одного таланту замало, треба мати ще терпіння, а також підприємницьку жилку. Я би навіть сказала, що треба бути універсальним солдатом, смиренним і водночас вміти постояти за себе, варто вміти поєднувати в собі твердий характер і не бути занадто суворим. Якщо артистові доводиться підписувати контракт із світовим лейблом, то чимало функцій виконують люди із команди. А так доводиться поєднувати в собі обов’язки одразу десятьох осіб. Це дуже важко. Інколи виникає відчуття, що тебе притисли до підлоги і зверху поклали свинець. У мене, наприклад, немає якогось татка чи заможних людей, котрі могли би для мене пробити шлях грошима.
– Яка роль самих артистів у тому, аби бути «форматом» для прокручування у теле- та рідіоефірах?
– Бути наполегливим, робити все з любов’ю. Тут я не можу сказати, що не треба нікого слухати. Навпаки, я раджу звертатися за порадою до того, хто зміг досягти певних результатів, успіху. Роль артиста у сучасному вирі – вміти змінюватися і адаптуватися до форматів.
– Основним показником для артиста є те, які пісні він виконує. Як у вас складається співпраця із поетами та композиторами? Вам дарують пісні чи за них доводиться платити?
– Нещодавно ми підрахували, скільки коштує мій альбом. За ці кошти можна було придбати однокімнатну квартиру у Києві. Але замість того, щоби вкладати кошти у добробут, обживати себе хатами, машинами, дачами, ми вкладали все у творчість. Колись були меценати, благодійність, на культуру виділялися кошти. На жаль, тепер на законодавчому рівні немає підтримки культури, і ми тепер купуємо бронежилети.
– Чи вигідно для співачки мати при собі власного чоловіка-продюсера?
– Вигоди у цьому немає. Є любов, і це на першому місці. Якщо казати про якісь переваги, то є різниця коли твоєю творчістю займається чужа людина чи твоя ріднулька. Рідна людина кістьми ляже, але зробить все для твого блага. В інакшому випадку люди не завжди хочуть виходити із зони комфорту. У нас невнормований робочий день – 24 години сім днів на тиждень. Тому рідна людина завжди готова змиритися з тим, що навіть вдома треба працювати стільки, скільки треба. Синці під очима часто є доказом того, що так воно і є.
– Які поради дає чоловік і чи завжди ви прислухаєтесь до нього як до продюсера? Можливо, все-таки ваші ідеї переважають і мають більше шансів на втілення на сцені?
– Дискусії присутні скрізь. Це нормально, і я вважаю їх робочими моментами. Якщо в мене є зауваження, то я висловлюю їх і наголошую, що роблю їх Володимиру як продюсеру, а не як чоловіку.
– За ким останнє слово у вашому творчо-сімейному тандемі?
– Ми домовляємося, шукаємо компроміси або питаємо когось зі сторони.
– Які ваші пісні особисто вам більше до вподоби?
– Я дуже весела людина. А як я ще можу виплеснути свої емоції? Під час виконання пісні. Мені немає коли плакати, але я можу через пісню висловити все, що в мене на душі. Пригадую, навіть Алла Борисівна давала мені такі поради: як тільки зазвучала перша нотка, одразу треба переключитися на необхідну емоцію. Мої пісні вміщують абсолютно усі риси моєї вдачі – є веселі, сумні, ейфоричні і глибоко драматичні. Не можу виділити якусь одну пісню, бо реально стільки сил вкладаю у їх народження, що стає шкода.
– Як ставитеся до політики?
– Знаю, що все відбувається за Божою волею. Якщо щось сталося, значить ми самі це притягнули. Маємо наслідок того, що ми заклали за попередні роки. Щось змінювати точно треба. Зараз той момент, коли наша економіка реально може злетіти. Чомусь у невеличкій Швейцарії усе гаразд. Думаю, ми також можемо розбудувати у себе Швейцарію.
– Серед артистів популярне змагання навіть за розміром гонорарів. За які гонорари ви готові співати?
– Дуже гарне питання, але воно зараз трохи неактуальне, бо 2014 рік у цьому плані нелегкий. Крім того, я не займаюся фінансовими питаннями – моїм міністром фінансів є чоловік і продюсер Володимир Пригладь.
– Ви вже не вперше в Івано-Франківську. Як часто навідуєтеся сюди, адже у вас є чимало друзів?
– Для мене приїзд до Івано-Франківська – це свято. Я ніколи ще звідси не поїхала з поганим настроєм. Це місто атмосферне, подібне на маленький Львів, бо тут багато австрійських будівель, європейська атмосфера. Я мрію, щоб у всій Україні було саме так. На жаль, із концертом не приїжджаю, бо немає запрошення.
– У вас є власний благодійний фонд. Чим він займається, кому допомагаєте?
– Мій благодійний фонд існує з 2007 року. А взагалі благодійністю я займаюся понад 16 років. Ми підтримуємо дітей-сиріт. Раніше ми не займалися адресною допомогою. Дуже багато людей звертаються по допомогу через соціальні мережі. Ми проводили дві акції щороку – «Пасхальне диво» і «Різдвяне диво». Навіть під час концертів я звертаюся до глядачів із проханням допомогти дітям. Вважаю, що краще реально суттєво допомогти двом діткам, аніж розпорошуватися на безліч звернень. Що люди дають, те ми й передаємо дітям. Ми допомогли Луганському дитячому будинку ще на початку року. Для вихованців цього закладу ми придбали побутову техніку для кухні. Тепер плануємо передати допомогу Хмельницькому обласному дитячому будинку. Коли створювався фонд, то я дуже хотіла надавати допомогу дітям саме нашого подільського краю. Зараз в Україні дуже багато таких фондів. Це добре, що люди згуртовуються і роблять щось заради добра інших людей. Тепер ми націлюємося на адресну допомогу і будемо надавати її хворим діткам, яких можна вилікувати.
– Запасним аеродромом для заробляння коштів у вас є перша ваша професія, чого ви ніколи не приховуєте. Як думаєте, на ринку модних тенденцій ви могли б підкорити світові подіуми, чи це була би більше робота масово випуску одягу?
– Як показує практика, професія кравчині – це нерентабельне заняття. Треба мати просто гроші, аби цим займатися. Я би хотіла, можливо, співпрацювати у розробці колекції одягу із якимось дизайнером. Для цього треба ще додатково вчитися.
– Ви мрієте мати власну колекцію одягу із брендом «Валевська»?
– Не тут. Усе заполонив Китай. Якщо наші дизайнери ставлять такі самі ціни, як і відомі світові бренди. То хто виграє?
– Ваш колега Павло Табаков каже, що українським артистам достатньо виступати в Україні і заробляти нормальні гроші, не гастролюючи за кордоном.
– Я була би з цим згодна, якби була державна підтримка. Кордони придумали люди, а Бог створив землю без кордонів.
– 2014 рік був особливо важким для усіх. Як ви його пережили? Чого побажаєте українцям у новому році?
– Як і всі люди, я аналізувала все те, що сталося, що відбувається зараз, і побачила, що не так вже й багато добрих, приємних новин. Їх можна перелічити буквально на пальцях однієї руки. Я дуже хочу, щоби 2015-й рік був багатий на стільки добрих подій і моментів, щоби їх не можливо було перерахувати. Найбільше бажаю почути новину про припинення кровопролиття, про мир. Хочу, щоби якомога більше українців у новорічну ніч загадали саме це бажання. Мрію, щоби нас було таких 46 мільйонів.
Бажаю, щоби у мільйонів українців серця наповнилися добрими думками із знаком «плюс», хай кожна клітинка наповниться любов’ю. А ненависті не буде місця у нашому житті.
Розмовляв Володимир БОДАК

 

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники