КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Три відзнаки відомого прозаїка

Три відзнаки відомого прозаїка

10:52:23, 6 Червень 2018

Відбулося нагородження переможців міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2018». Два ро[...]

No thumbnail available

Перепони інвестиціям

10:46:07, 6 Червень 2018

У Івано-Франківську бракує великих земельних ділянок та вільних виробничих площ, які б можна було за[...]

Майже готова

Майже готова

09:56:42, 6 Червень 2018

Вулицю Станіславську після капітального ремонту відкриють через два тижні. Про це повідомив директо[...]

Місто квітне і зеленіє

Місто квітне і зеленіє

09:54:39, 6 Червень 2018

За три останні роки в Івано-Франківську посадили 1927 дерев та чотири тисячі кущів, з яких не прижил[...]

No thumbnail available

Зміна вивісок

09:49:22, 6 Червень 2018

На позачерговій сесії депутати міської ради змінили назви однієї комунальної установи та трьох навча[...]

Надмірна старанність

Надмірна старанність

06:29:06, 6 Червень 2018

В сучасному Івано-Франківську час від часу виникають скандали через примусове збирання грошей з бать[...]

No thumbnail available

Злодій під ліжком

06:27:40, 6 Червень 2018

У 1904 р. мешканець Богородчан Маркус Проппер приїхав до Станиславова і зупинився в готелі «Європейс[...]

No thumbnail available

Гортаючи «перевал»

06:25:49, 6 Червень 2018

Уроки української революції Червоно-чорні кольори, що символізують гасло націоналістів «Воля або см[...]

У прикарпатських полісменів – новий очільник

У прикарпатських полісменів – новий очільник

11:39:52, 6 Червень 2018

Начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області призначено  полко[...]

No thumbnail available

Місто позбувається МАФів

09:31:27, 6 Червень 2018

За два останні роки в Івано-Франківську демонтували 539 самовільно встановлених малих архітектурних [...]

Не шубами єдиними…

Мешканці Тисмениці скаржаться на сусідство із хутрофірмою

TysmenyciaВиробництво шуб у прикарпатській столиці хутра не всім до вподоби. Особливо від такого виду діяльності потерпають мешканці будинків, котрі розташовані впритул до хутрофірми. Насправді ж на одній території працює одразу декілька хутрових підприємств. А невдовзі може стати до ладу ще й нова шкірфірма. Впродовж сорока років тисменичани на вулиці Костя Левицького стають жертвами каналізаційних витоків цього колишнього гіганта легкої промисловості. Замість очисних споруд вода, мов крізь сито, потрапляє у сади і городи.

Сорок років… терпінь

Тепер, за словами місцевих мешканців, на підприємстві працює не більше півтори сотні працівників. У кращі роки свого розквіту виробництвом хутра займалося три з половиною тисячі наших краян. І якщо до якості хутрових виробів запитань майже немає, то відходи виробництва змушують людей бити на сполох. Від каналізаційних стоків потерпають і подвір’я тисменичан, і їхня городина.  А все тому,  що труба, котра прямує до обласного центру,  пролягає приватною територією декількох сусідів.
Пенсіонер Віктор Рудик демонструє на своєму телефоні, як ще декілька тижнів тому смердючий фонтан бив на його подвір’ї. Чоловік каже, що це не вперше навіть за цей рік.  А вирви, котрі залишаються після таких «фонтанів», і надалі незакриті. Мало що може статися», – застерігає пильний Віктор Іванович.
«Сорок років нас топить ця каналізація. Ми ще могли би якось терпіти, якби це ставалося рідко.  Але останнім часом такі прориви стаються все частіше.  Та вода страшенно смердить і стікає у річку», – показує чоловік напрямок каналізаційної труби. Тим часом його сусід Мирон Галига веде нас до «місця злочину». Попри саму стежку,  котрою сотні тисменичан із нового мікрорайону (так званого «Поля чудес». – авт.) щодня йдуть до центру міста і вертаються додому, півтораметрова незакрита яма із водою на дні. Вона залишилася після одного із ремонтів каналізаційної труби.  Пан Мирон каже, що це не єдине таке місце,  котре може стати причиною трагедії. Особливо мешканці Тисмениці переживають за дітей або ж тих, хто наважиться прямувати стежкою додому в нічну пору.
Виложена і примнута трава, як після повені, висушені і замулені місця по городі. Такою картиною не здивуєш мешканців прилеглої до тисменицької хутрофірми вулиці, адже вони це бачать щодня із власної оселі. Кажуть, бувало й так, що вся городина плавала у нечистотах від фабрики. І куди лише не зверталися із скаргами, ніхто не може нічого вдіяти. А тим часом стара каналізація із хутрофірми то там,  то тут і надалі продовжує про себе нагадувати свіжими проривами.
Двоє чоловіків,  котрі мешкають впритул до підприємства, чи не найбільше потерпають від промислової каналізації. На городі у Віктора Рудика – суцільні вирви, там через кожні два метри дала про себе знати труба. Вздовж його присадибної ділянки земля просіла від постійних вимушених розкопок. Чоловік вже замучився ходити та скаржитися. Нам він демонструє лише невеличкі калюжі – найсвіжіші прориви,  проте від них тягне неприємним запахом на декілька метрів. «Це ще нічого, – каже пан Віктор, – ви собі уявіть, що тут робиться під час прориву каналізації. Нам вже страшно їсти садовину та городину, бо вона вся просякнута відходами із тої труби».
Такі прориви каналізації – часте явище. Після аналогічного екологічного лиха взимку керівництво ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» обіцяло полагодити трубу, адже вона досі перебуває на їхньому балансі. Але це питання залишається невирішеним. Тим часом навіть у криницях тисменичан вода стає непридатною для споживання.  А земля вже настільки увібрала у себе відходи від виробництва,  що люди бояться споживати вирощену городину.
«Каналізація у трубі йде під дуже сильним тиском. Колись було так, що бризки били аж на хату фонтаном, – розповідає Богдана Головчак. – Після останнього прориву з дерев осипалася вся алича і листя. Ми взялися активно ходити всюди, бо у нас пропав увесь урожай. Їсти ту городину після хімії страшно.  Наші походи до міської влади також не мають результату.  Кажуть,  що не можуть закрити приватне підприємство».
Та ще більше лякає місцевих мешканців інформація про те, що на території хутрофірми вже почали будівництво шкірфірми. «Якщо тут ще й займатимуться вичинкою шкір, то ми взагалі не матимемо чим дихати», – бідкаються тисмениччани.
Каналізація мала бути самоплинною  і тимчасовою
Разом із обуреними мешканцями Тисмениці навідуємося у кабінет міського голови Степана Сворака. Тут про проблему знають і готові всіляко сприяти її вирішенню.
«Як вихід із цієї ситуації я би радив робити новий проект каналізації до Івано-Франківська через дорогу, запустити нові очисні споруди, нову насосну станцію», – ділиться своїм баченням вирішення проблеми міський голова Степан Сворак.  Він ще від січня попереджає хутрофірму про закриття через постійні прориви, котрі дошкуляють мешканцям міста. Тепер до міської ради долучається і «Водоекотехпром». Саме напередодні нашого візиту у Тисмениці отримали попередження про відключення підприємства з 1 вересня від мереж каналізації у випадку несплати боргу розміром майже 300 тисяч гривень.
«Колектор морально і фізично зношений. Сьогодні йому понад сорок років. Зараз ця труба більше схожа на решето. У такому стані вона працювати не може. Захаращені і зношені труби прокачують стоки 12 кілометрів до Івано-Франківська, – констатують у Тисменицькій міській раді. – Є попередження міської влади, щоби навели лад із трубою. Стоїть питання не тільки заміни мереж, але і очищення стоків».
До радикального кроку закриття виробництва поки що не вдаються. Кажуть,  закрити можна, але зважають на іноземні інвестиції іншого підприємства, котре,  власне, і користується каналізацією. Сучасні можливості очистки вимагають величезних капіталовкладень.  «Якщо вони не відремонтують каналізацію, то ми будемо змушені розглянути питання про закриття підприємства на сесії міської ради», – каже Степан Сворак.
Заглядати наперед та прогнозувати, що може статися із каналізаційною трубою, якщо борги не будуть сплачені, міський голова боїться.  Каже,  що після процедури банкрутства  хутрофірми каналізаційна мережа може бути виставлена на продаж.  А поки не буде власника, згідно із законом, влада буде зобов’язана взяти її на баланс.
До речі, небайдужі тисменичани таки змогли віднайти у архіві документ, який свідчить, що каналізація мала бути самоплинною і тимчасовою. Але попри такий папір, тут сорок років функціонує насосна станція, котра і транспортує відходи до Івано-Франківська під тиском.
Насосну станцію на людських городах поставили у 70-х роках. А тому вже з самого початку виробництва вона перекачувала відходи. За екологічними мірками, схожа насосна станція може стояти не ближче 300 метрів від житлових будівель. Насправді ж відстань до оселі Мирона Галиги вдесятеро менша за норму.  А тому навіть чути вібрацію станції,  коли та працює.
Спільне українсько-нідерландське товариство «MPV-Юкрейн» займається вичинкою та фабруванням хутрових шкурок.  Коли ми були на території підприємства, саме в той час готові хутрові вироби вантажили у мікроавтобус. Натомість директор Ніколас Константіноу не захотів спілкуватися із пресою. У той же час невелику екскурсію, щоправда без дозволу фотографувати виробничий процес, провів голова правління ВАТ «Хутрофірма Тисмениця» Іван Артемович.  Підприємство перебуває у стадії банкрутства,  а тому самотужки вирішити проблему із каналізацією не може.
«Зараз між директором СП «MPV Юкрейн» Ніколасом і потерпілими людьми ведуться переговори щодо можливої заміни труб. Ми готуємо передачу каналізації та очисних споруд, котрі працюють частково,  в оперативне управління «MPV Юкрейн».  Це було наше спільне із «Водоекотехпромом» рішення. Ми не маємо можливості надалі утримувати каналізацію. Очевидно, новий власник помаленьку почне реконструкцію», – зауважив голова правління ВАТ «Хутрофірма «Тисмениця» Іван Артемович.
Зі слів тисменичан, котрі спілкувалися із потенційним власником каналізації, пан Ніколас готовий взяти на себе реконструкцію, але по старій гілці. «Ми не хочемо, хай проводять в обхід наших будинків по дорозі. З нашої землі вже років п’ятдесят не можна буде нічого їсти, настільки вона просякнута хімією, – заявляють обурені мешканці. Керамічні труби із гарантією як мінімум на півстоліття на власних городах людей не влаштовують. Кажуть, що вже двічі міняли трубу і так само давали гарантію на роки.
Того ж дня, як і обіцяв керівник хутрофірми, на городі у Віктора Рудика полагодили прорив каналізації. Але за дивним збігом обставин уже наступної ночі вода витекла на подвір’я Мирона Галиги і затопила нещодавно скошене сіно.  Про це нам телефоном повідомив Віктор Рудик. Чоловік каже, що його серед ночі розбудив уже знайомий для нього сморід із каналізаційної труби.  А вже на вихідних довелося машинами відкачувати воду і вивозити.  Мешканці Тисмениці припускають, що вийшла із ладу насосна станція. Вона не змогла відкачати воду із колодязя,  тому та розлилася по людських городах знову.
Мар’ян ПАСТУЩИН

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники