КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Вакцини в дефіциті

Вакцини в дефіциті

09:16:26, 11 Листопад 2018

В Івано-Франківську закінчуються вакцини проти кору для дітей. Про це повідомила начальник міського [...]

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

08:28:42, 11 Листопад 2018

Жіноча збірна України серед студентів вирушила на етап Всесвітньої університетської ліги з баскетбол[...]

Парк для індустрії

Парк для індустрії

08:58:58, 11 Листопад 2018

Івано-Франківськ планує викупити 14 га землі для створення у Хриплинській промисловій зоні індустріа[...]

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

Небо. Параплани. Пластуни

Plastuny PlastunyНевеличке село Луквиця, що на Богородчанщині, славиться не тільки своїми мальовничими краєвидами, але і є місцем, де діти можуть втілити свої дитячі мрії. Саме тут знаходиться «Чота крилатих» – єдиний пластунський табір авіаційного спрямування. Його учасники – діти віком від 14 до 18 років. Табір має свій аеродром та район польотів,  де часто зупиняються різні літальні апарати.  Вже скоро, після зимового затишшя, табір знову оживе…

…А минулого літа, заїжджаючи на територію пластунів, нас зустрів усміх-нений Степан Красілич, колишній пілот, а тепер засновник  авіаційного табору. Справа від будинку, де готують їжу, помічаємо модель справжнього вертольота МІ-2, який є емблемою «Чоти крилатих».

Сідаю разом із паном Сепаном у вертоліт і... відчуваю себе справжнім пілотом. «Запускаємо лівий мотор. ...», – слухаю я і уважно виконую всі вказівки пана Степана. За кілька хвилин на екрані перед нами з’являється аеропорт «Жуляни». Кожен, хто перебуває на території табору, має можливість побувати всередині машини, спробувати свої вміння у  її керуванні, а ще, наприклад,  «полетіти» з Києва до Варшави.
Син пана Степана також займається авіацією. «Перший свій політ я здійснив разом з батьком у 6 років. Це було як сон, ніби не зі мною. Але насправді всі польоти різні. Немає однакових», – згадує Олександр.
Трохи далі — літак «Зодіак-701» і пересувний атракціон, який є бажаним на багатьох фестивалях. Адже якщо людина не має достатньо коштів, щоб політати з інструктором, вона може покататись на  атракціоні.
Трохи нижче знаходиться озеро.  В ньому водяться різні види риби. Основне -  на озері знаходиться острівець «Хортиця», як його називають пластуни,  синьо-жовті будинки та водойма під назвою «Наше море». На цьому острові і проходить табір «Чота крилатих».
«Цього року в таборі беруть участь представники з різних міст: Черкас, Івано-Франківська, Краматорська, Києва, Острога, Самбора, Тернополя, Чернівців, Львова,  – розказує комендант табору Наталя зі Львова. – Особисто я пластую 11 років. У 2000 році приїхала у цей табір. Мені сподобалось, і я вирішила залишитись. Перший свій політ пам’ятаю як сьогодні. Словами його не описати. Пам’ятаю тільки відчуття.  Коли вперше відірвалась від землі, то не відчувала страху, а тільки задоволення. Траплялись і смішні випадки. Наприклад, не розрахувала і опустилась на дерево серед поля і зависла на ньому. Насправді з нами завжди є інструктори. Спочатку на смузі ми вчимося піднімати крило, а потім йдемо на гору, з якої можна розігнатись і полетіти».
Табір прокидається о 8 ранку, після чого проводиться загальнотаборова «руханка». Після «руханки» пластуни- літуни переодягаються у свої однострої і відбувається офіційне відкриття, на якому співають гімн і піднімають державний прапор.
Після офіційного відкриття діти мають кілька хвилин на переодягання. Далі  бунчужний кричить «Збірка», і  учасники табору збігаються на молитву. Перед кожним вживанням їжі пластуни повинні придумувати невеличку «імпрезу», тобто заспівати пісню або виконати танець. Першою сідає їсти та група, яка найкраще впоралася із завданням. Кожна група має назву «Крило» і відповідний номер. А  потім проводяться «гутірки». «Гутірки» — теоретичні заняття, де вже старші і досвідчені хлопці й дівчата порушують важливі теми зі сфери авіації. Наприклад: авіаційна метеорологія, авіаційна навігація, авіамоделювання, аеродинаміка, історія авіації та багато інших. Минулого року вперше обговорили тему: «Жінки в авіації».
Якщо є потрібний північний вітер, то діти йдуть літати. Кожне «Крило» має свого головного  і чергує на кухні у відповідний день.
«Чота крилатих» має і свого медика. «Нещасних випадків не було. Швидше, смішні, – розказує Оля. – Наприклад: укус комара або бджоли».
Сьогодні особливий день — ввечері відбудеться офіційне закриття табору. З цієї нагоди  буде дискотека.
Після 11-ї вечора – нічна тиша, діти  сплять у своїх наметах. Натомість «провід» іде до свого штабу,  де обговорюють, як пройшов день, хто відзначився серед  дітей, і складають програму на наступний.
«Чота крилатих» має свої традиції. У таборі кожен  «провід» має свого псевдоптаха, тобто кличку. «Я Сойка», – розказує нам Наталя. Діти також мають клички, але не пов’язані з птахами. Наприклад: Лунтик, Вакарчук, Джміль та інші. Коли хтось одружується з куреня, то пластуни дарують йому дерев’яного гвинта.
У таборі діти можуть заробляти гроші, виконуючи різні завдання. На ці  гроші вони можуть покататися на човні або переночувати у будиночку. Також табір має свою адресну скриньку, куди пишуть листи. Окрім цього, існує окрема баночка, куди вкидають анонімні повідомлення.
«У небі випадкових людей не буває. У 2009 році я вперше сюди приїхав, політав і мені сподобалось. Табір для мене – це в першу чергу розрядка, інше середовище, ніж в якому я перебував цілий рік. У певній мірі відчуваю відповідальність за цей табір, оскільки пам’ятаю, як прийшов сюди малим і  вчили мене. Потім  пробував вчити я, а зараз навчаю старших хлопців, які будуть  вчити когось, – ділиться своїми враженнями програміст  Володимир з Івано-Франківська. – На початку літа діти присилають нам свої листи, інколи відео, в яких розказують про себе. На одне місце припадає троє або четверо дітей, тому ми відбираємо тільки найкращих. Насправді  діти, які зараз є в таборі, інші, більш дорослі, якщо порівняти їх із нами у такому віці».
Веселить усіх бунчужний  табору  Остап з міста Львова. Зараз хлопець мешкає у місті Вроцлаві у Польщі, тому дуже скучає за Україною та її горами. Порятунком для нього є рибалка, адже, окрім гір, Остап цікавиться і водними  видами спорту. «Коли піднімаєшся в небо, одразу забуваєш про всі проблеми,які ти мав на землі. Все, чого ти хочеш, – довше літати. А особливість цього табору полягає у дружності. Тут всі як одна команда.  Тут один одному допомагає. Якщо дівчата ідуть на гору, то  хлопці  допомагають їм нести крило. Тут все відбувається спокійно і без нервових зривів», — розказує Остап.
Кого не запитай з учасників, всі кажуть, що бояться висоти. «Підходжу до балкона і стає страшно. А коли я в літаку, то знаю, що мене втримає літальний апарат. І страх зникає», – каже Володя.
Цього року тут гостює ще один табір пластунів — це харцери з Варшави. Вони вперше приїхали в Україну. Місцевість  Луквиці їм сподобалась, і вони вирішили осісти тут.
Учасники польського табору – це діти віком до 12 – 13 років. «Недалеко від нашого табору знаходиться церква. Дітей дуже сильно вразила літургія, її проведення, оскільки вона відрізняється від нашої. Також спочатку не могли звикнути до сніданку, бо у нас на сніданок ніхто не подає перше», – розказує нам Кася, комендантка харцерського табору.
Традиції не дуже відрізняються від наших: виконання гімну, піднімання прапора, офіційне відкриття, тільки у харцерів це називається апель, різноманітні теоретичні та практичні завдання лише пішохідного значення.  Біля таблиць з основною інформацією можна побачити український алфавіт. На запитання, які ви знаєте українські слова, Кася називає: «добрий день», «завтра», «я не винна». Спостерігаючи, як малі займаються приготуванням їжі на вогні, я звернула увагу на двох дівчат, з’єднаних  голубою ниткою. Виявляється, це їхнє завдання. Весь день вони ходять удвох і  повинні займатись всім разом, не знімаючи нитку.
Впродовж тижня два табори організовували спільні ватри, проводили спортивні змагання. Почергово співали українські і польські пісні.  З порозумінням проблем не виникало. А якщо щось і не розуміли, то бунчужний Остап з «Чоти крилатих»  все дослівно перекладав. Як ми вже казали, він  проживає у Польщі, тому добре володіє польською мовою.
На два тижні небо та земля стали спільними для двох таборів з різних країн. Незважаючи на різне спрямування, кожен з таборів поважав ближнього та з повагою ставився до сусіда. Я провела у таборі всього два дні і подумала, а може, й мені взяти участь у пластунському авіаційному таборі.
Соломія МАРДАРОВИЧ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники