КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Непопулярні рішення – неминучі

І це стосується як верхів, так і низів
Надто вже багато надій та сподівань від самого початку розмов про децентралізацію зародилось в душах як місцевих чиновників, так і простих мешканців міст, селищ, сіл. Зміна загальної системи наповнення місцевих бюджетів, передача повноважень на місця, спрощення різноманітних бюрократичних процедур – все це стало «солодкою цукерочкою» для громад, а отже, для простих і дуже далеких від великої політики людей.
На повірку, особливо коли від слів довелось потихеньку переходити до діла, виявилось, що зламати стару систему, а відтак на її місці створити щось нове, в ідеалі, більш досконале, з урахуванням великої кількості різноманітних інтересів, не так просто. Все, що творилось, а потім узаконювалось на найвищому рівні, пустило надзвичайно міцне коріння, переросло у певну систему,  закріпилось на різних щаблях – від, так званого, базового рівня і по вертикалі до самого верху. Система місцевого самоврядування існувала ніби сама по собі, так щоб «Європа була в курсі», зі «своїм» ніби й не поганим «на папері» законом, але на повірку без ресурсу та реальних повноважень. Люди в містах та селах (не районах) обирали голову та депутатів, ті складали та оприлюднювали різноманітні програми, але коли доходило до їх банальної реалізації, наперекір ставали справжні реалії можливостей місцевого самоврядування – немає коштів, не наші повноваження, зрештою, це не в нашій компетенції. Люди йшли до голови, а він розводив руками… І насправді – сьогоднішня законодавча база майже абсолютно  виводить місцеве самоврядування зі системи державного управління, а що стосується малих міст, селищ та сіл, то взагалі робить абсурдним саме його існування у більшості населених пунктів нашої держави.

Цьогорічні чи відтак минулорічні дебати в оновленій Верховній Раді дали промінчик надії. Відкрито заговорили про наповнення місцевого самоврядування конкретним змістом, передачу повноважень, а отже, можливостей та відповідальності на низові рівні, а головне – забезпечення цих можливостей конкретним матеріальним ресурсом.
Але… Відразу після Нового року найбільш нетерплячі міські та сільські очільники, переглянувши параметри нашвидкуруч прийнятого Державного бюджету, вжахнулись! Навіть той, надзвичайно малий, але стабільний ресурс, який роками належав громаді, під який формувались та худо-бідно виконувались місцеві програми – забраний. Натомість – на виконання обіцянки та в руслі реалізації концепції децентралізації на місця передано можливість наповнювати власний бюджет з податків…, котрі навіть самі податківці не знали, як правильно збирати. Новації держави стали настільки «новаціями», що навіть досвідчені адміністратори та менеджери місцевого самоврядування (а такі є серед міських, селищних, сільських голів) розгубились і не знали, з чого розпочати. Не вдаючись у деталі самої процедури прийняття Держбюджету, певних підкилимних ігор та дрібних інтрижок, на виході можна констатувати одне і напевне головне – справжня децентралізація та повноцінне існування місцевого самоврядування опинилось під загрозою. На жаль, базовим стало не місто, село, селище, де насправді проживають люди, а рудиментарні за своїм поділом на ради та адміністрації райони. Реформи не дійшли до конкретного мешканця, самоврядні громади не отримали нічого суттєвого, окрім проблем з новітніми податками та чергового розмежування у відносинах з районом.
Уже на початку року керівники малих міст, селищ, сіл неодноразово збирались для обговорення ситуації, що склалась, запитували у керівництва області, казначеїв та податківців. Приїздили повноважні народні обранці, вирушали делегації до столиці…
І все ж. На одному з останніх зібрань, організованих Асоціацією міст України, за участі міських, селищних, сільських голів, представників Кабінету Міністрів, депутатів Верховної Ради, експертного середовища, за досить таки гарячих дискусій почало вимальовуватись світло в кінці тунелю. І тут, безумовно, чи не головним чинником успішної реалізації справжніх реформ має бути роз’яснювальна робота, можна сказати, навіть свого роду агітація за перспективу. Як виявилось, і Кабінетом Міністрів, і спеціально утвореними робочими групами напрацьовано досить поважну кількість законодавчих ініціатив, прийнята спеціальна Концепція розвитку місцевого самоврядування, прийнято ряд базових законів, а головне – напрацьований алгоритм та методика впровадження основних важелів децентралізації. Тут разом з усім іншим потрібно бути чесним та зізнатись, що реформи заради реформ у ситуації, в якій опинилась Україна, не потрібні. Оперативні втручання та непопулярні рішення – неминучі. І це стосується як верхів, так і низів (якщо ми справді хочемо досягти успіху). Найперше це торкнеться процесу об’єднання громад. На сьогоднішній день прийнятий чи не найголовніший в усьому процесі децентралізації Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Розроблена методика формування дієздатних громад у районах, врешті розпочався сам процес – створено регіональну Робочу групу з гучним завданням – формування перспективного плану створення спроможних територіальних громад. Але тут якраз і настає найбільш делікатний бік справи – процес заради процесу, так би мовити «кампанія», чи дійсно виважена, детально проаналізована та системно розрахована робота на перспективу?..
Сьогодні ми насамперед  повинні зрозуміти, що щось з нічого не береться, подачки у вигляді дотацій та субвенцій – це шлях в нікуди. Децентралізація на базовому рівні – це, в першу чергу, спроможність (інфраструктурна, кадрова, а відтак матеріально-фінансова). Це і питання менеджменту територій та ресурсів на місцях, і питання перспективного та системного планування, а найголовніше – уміння ефективно працювати та брати на себе повну відповідальність за зобов’язаннями, особливо коли цих зобов’язань, а відтак відповідальності після укрупнення громад стане набагато більше. І відповідальність не перед начальником, а перед громадою, яка і виставить найвагомішу оцінку. З іншого боку, і держава змушена буде позбутись певних важелів впливу, передати ряд вагомих повноважень на рівень самодостатніх громад і, відповідно, стимулювати їх повноцінний розвиток, а відтак добробут членів цих громад. Це і повинно стати вінцем децентралізації та повноцінного та ефективного функціонування держави як самодостатнього механізму забезпечення її громадян.
Безумовно, шлях, який повинні усі ми пройти, щоб досягти успіху, непростий. На сьогоднішній день усе те, що напрацьовано, повинно пройти складний шлях імплементації в мізки багатьох зацікавлених і не дуже. Але вихід з даної ситуації, очевидно, один. Назад дороги немає! Ми приречені на тяжку, але благородну працю, результатом якої повинен стати такий омріяний добробут усіх та кожного.
Олег ВОЙТИЧУК, директор Івано-Франківського регіонального відділення Асоціації міст України, депутат міської ради

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники