КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Павло БУБРЯК: «Руками українців у Чехії дуже багато зроблено»

Pavlo BubriakЗа офіційною інформацією, українська діаспора у Чехії є однією із найбільших. Чимало наших земляків, учорашніх заробітчан, перевозять туди свої сім’ї, оформляють громадянство та залишаються там. Про те, як живеться нашим землякам за кордоном та що їх так приваблює саме у Чехії, ми розмовляємо із головою асоціації українських громад у Чеській республіці,  поетом, співаком і композитором Павлом Бубряком.

– Пане Павле, у 2017 році українці стали найбільшою громадою трудових мігрантів у Чехії. Чи відчувають вони себе там як удома?
– Статистика постійно міняється. Є певна кількість українців, котрі легально проживають на території Чехії, тобто мають постійне місце проживання. А є й такі, що мають чеські паспорти, але не відмовляються від українських. Не таємниця, що українці ніколи не виїжджають кудись надовго. Я таких людей дуже добре розумію, бо я сам з України, а тому не думав і не думаю надалі відриватися від своїх коренів. Тут, у Чернівцях, в мене є будинок. Тому стараюся за будь-якої нагоди приїхати до рідного краю.

Якщо говорити про кількість наших людей у Чехії, то офіційно їх там нараховується від 115 до 120 тисяч. Але щоразу ця кількість зростає, бо знаємо, що приїжджає чимало людей на тимчасовий період. Загалом, якщо брати до уваги людей із польськими та словацькими візами, а повірте, що і таких є чимало, то чисельність українців сягає 300 тисяч. Це дійсно одна із найбільших комуніт у Чеській республіці. Тобто наша українська діаспора є найчисленнішою. Ми можемо конкурувати хіба що зі словаками, бо їх також багато.
– З якими найбільш поширеними  проблемами стикаються українці, коли потрапляють у Чехію?
– До нас часто звертаються ті українці, котрі щойно приїхали у Чехію. Поки я тут, то в мене вже було шість дзвінків. Найчастіше звертаються по допомогу ті люди, котрі виїжджають нелегально. Вони стають жертвами шахрайств, бо домовляються про роботу через посередників. Ми намагаємося скрізь в Інтернеті повідомляти, щоби не велися на обіцянки посередників та не погоджувалися на роботу без підписання трудового договору. Наші люди, як правило, відпрацьовують два-три місяці, поки позволяє віза. За той час їм лише обіцяють заробітну плату, а потім кидають. Таким способом людина чорно напрацюється, але не може звернутися навіть до поліції, бо є нелегалом і не має жодних прав. Асоціація має чотири потужні адвокатські канцелярії, котрі надають допомогу українцям. Але у таких випадках ми також нічим не можемо допомогти. Тому й попереджаємо людей, щоби не велися на тих, хто обіцяє роботу. Саме на таких схемах сидить багато нечесних людей.
– Сьогодні на вулицях можна знайти багато оголошень про роботу в Чехії, а тому люди купуються на такий гачок. Буває, що в оголошеннях приманюють і чималими заробітками.
– Так. Пропонують роботу із чеськими візами, легалізацію. Це все брехня. Ми про це кричимо, але люди все одно їдуть не з добра і потрапляють у пастку.
– Як на урядовому рівні в Чехії стоїть питання щодо перебування українців на території країни?
– Сьогодні, слава Богу, вже значно краще з цим питанням. Бо буквально 20 років тому, коли з Європи пішли великі гроші в Чехію і вона опинилася в Євросоюзі, було зовсім інакше. Тоді наші люди масово ринулися у Чехію. Там заробляли дуже великі гроші. Але тоді процвітав страшний бандитизм. Контролювалися усі фірми, навіть настільки, що конкретно знали, коли в українців були дні зарплат. Тоді у переходах забирали зароблені кошти. Страшно було. Взагалі на українців протягом тривалого часу казали «русаки». Ніхто навіть не робив зусиль для того, аби зрозуміти, що це українці, а не росіяни. Зараз завдяки тому, що Україна прославилася на весь світ своїми Майданами, нинішня Чехія знає, що є Україна. Наших людей тепер почали поважати, бо вони доказують свою працьовитість. Більшість наших заробітчан сумлінні і чесні, крім того, швидко вивчають мову.
Тепер коли стоїть питання про еміграцію зі сходу, Європейський cоюз зобов’язаний приймати біженців і розподіляти по країнах. Чехія заявила, що готова заплатити штраф, але не хоче приймати сирійців чи втікачів із інших африканських країн, бо має братній слов’янський народ. Чехи готові прийняти українців. Руками українців у Чехії дуже багато зроблено. Якщо повернутись до історії, то коли Гітлер хотів підірвати і розбомбити Прагу і Карлові Вари, український фронт визволив Чехію.
Скажу так: ставлення до українців сьогодні краще. Але чехи за натурою – приховані націоналісти. Навіть можна помітити прояви ксенофобства. Вони зовні посміхаються, але всередині приховують свої реальні думки. З них у чомусь навіть можна брати приклад. Вирішуючи певні внутрішні проблеми, вони поміж собою культурно поговорять, посміються, але винним завжди зроблять чужака.
Всього у Чехії проживає 10 мільйонів людей. Понад 1 мільйон становлять іноземці. Тому чехи так тісно тримаються. Вони тримають свою державу, в котрій крутиться економіка.
– Чи можливі якісь зміни у стосунках між нашими двома державами після нещодавньої зміни влади у Чехії?
– Думаю, що кардинальних змін не буде. Зараз прем’єр-міністром став Андрій Бабіш, а перед ним був Богуслав Соботка. Політика уряду буде прозахідна. Вона передбачає чітку підтримку України як цілісної держави. Тільки президент Мілош Земан деколи може собі дозволити щось сказати проти. Він відомий своїми проросійськими поглядами, а з неофіційних джерел знаємо, що він нібито змушений відробляти вкладені у нього російські кошти. Частина населення ним не задоволена, але ніхто в нього каміння не кидає. Попри те, що він говорить, для Чехії він робить те, що може.
– Вам доводилося приймати якісь рішення у зв’язку із так званим «угорським питанням» щодо української мови в Україні?
– Ні, такого не було. Але відколи почалася в Україні війна, ми намагалися всіляко поширювати правдиву інформацію з України. Ми багато писали звернень про доцільність створення інформаційних центрів, скажімо, в Римі, у Празі. Але міністерство інформації цього так і не зробило. Тому ми своїми силами перекладаємо правдиву інформацію на різні іноземні мови і подаємо на противагу тій брехні, котру поширює Кисельов. Від нас щотижня на фронт і у госпіталі відправляються автобуси із допомогою. Левову частину тої допомоги приносять пересічні чехи. Таким чином вони підтримують українців на рівні із нами.
– Чи не важко вам, людині, більше пов’язаній із мистецтвом, очолювати асоціацію громад і перейматися суспільно-політичними, економічними та господарськими питаннями?
– За чотири останні роки я просто посивів. Так сталося, що обрали мене на з’їзді у 2010 році. З того часу пережив багато перипетій. Обіцяли підірвати наш офіс. Чого лиш не було. Сьогодні асоціація працює для об’єднання громад. Тому ми маємо можливість проводити великі державні свята разом.
Розмовляв Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники