КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

Подаруйте геніям надію,

Podarujteабо У  такий спосіб, шановна самозакохана професуро, Ви топчете дитячі душі!
В Івано-Франківській дитячій музичній школі     № 1  ім. М. Лисенка             з 31 березня по 2 квітня 2017 року проходив VIII Всеукраїнський конкурс юних виконавців імені     М. Лисенка, в якому брали участь учні спеціалізованих мистецьких навчальних закладів України. Переможців визначали      в трьох номінаціях: «Фортепіано», «Струнно-смичкові інструменти», «Сольний спів».

Виконавську майстерність учасників оцінювало компетентне висококваліфіковане журі, у складі якого були  провідні спеціалісти в галузі музичного мистецтва – заслужені артисти, заслужені діячі, які є викладачами Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка, Київської національної музичної академії імені П. Чайковського, Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка, а також  наші викладачі Інституту  мистецтв. Була присутня і представник родини композитора Миколи Віталійовича Лисенка кандидат мистецтвознавства Ольга Лисенко.

Конкурс проводився у два тури.  Найбільше учасників було серед піаністів, і після першого туру, на якому було зіграно три твори, частину учасників «відсіяли». Можливо, висококваліфіковане журі не  знає, що за участь у конкурсі кожної дитини батьки сплатили благодійний внесок у сумі 220 гривень. Голова журі дуже  делікатно сповістив результати першого туру, додавши фразу: «Вважайте, що ми помилилися». Пане професоре, Ви не помилилися, Ви – прислужилися тим, хто Вас запросив на конкурс. Дехто з організаторів конкурсу є вже пенсіонерами, але вперше за свою педагогічну діяльність підготували  конкурсантів і їх треба було відзначити. Та попри все, можна  було вислухати програму всіх дітей до кінця, так як  вони посилено готувалися і прийшли цілими родинами! Пане голово, Ви музикант, яким пишається Україна, мені прикро це говорити, але Вас просто  використали в своїх цілях. Як нам, педагогам, після таких діянь дивитися в очі своїм учням, їхнім батькам, які ще й гроші заплатили, щоб Ви травмували їх? Чому Ви не дали шанс дітям проявити себе на другий день?  Чому такі умови – п’ять творів, можливо достатньо трьох або й двох?  Багато зусиль доклали учні та педагоги,  адже ми займалися і по вихідних, бо уроку замало для такого об’єму творів. Діти могли цей час використати для себе, для того, щоб просто побути дітьми, так як у загальноосвітніх школах вони надзвичайно перевантажені! Я щиро дякую кожному своєму учневі і їхнім батькам за те, що вони ще  й мають час ходити у музичну  школу, а ті, що зробили конкурсну програму, – генії! Але Ви так легко обрізали крила цим геніям. Викладаючи у школі фортепіано та вокал, я можу порівняти, скільки зусиль потрібно для вивчення інструментальних творів, а скільки для голосу. Хочу зауважити, що  вокалісти і скрипалі всіх своїх учасників слухали і у другому турі. Така оказія сталася тільки у піаністів. Колись наші предки говорили: «Аби дитина вміла добре співати і танцювати, а робити вона все навчиться!». У цьому вислові закладена велика мудрість, бо дітей виховували через емоційне сприйняття. Чи Ви хоч уявляєте,  з якими емоціями конкурсанти пішли додому, і як нам, педагогам,  на наступний раз працювати з учнями та батьками, щоб  переконати взяти участь у подібних дійствах? Ця травма може супроводжувати їх все життя. Дітям потрібно побільше позитивних емоцій для їхнього розвитку.
На  конкурсі у 2015 р. (цього року вперше отримав статус всеукраїнського), коли окремих дітей-вокалістів не допустили до другого туру, а серед них і мою вихованку, я відкрито висловила свої претензії журі і запропонувала зробити переголосування, щоб всіх дітей допустити до другого туру. Дякую, що дослухалися, а ще більше  була подивована, коли моїй учениці дали диплом за «краще виконання акапельного твору», але ж вона співала його у першому турі. Виходить, що спочатку викинули, а потім спам’яталися.  У  такий спосіб, шановна самозакохана професуро, Ви топчете дитячі душі!
Згадаю також нещодавний обласний конкурс піаністів «Юний віртуоз», який проходив у нашому місті. Після кожної вікової категорії оголошували переможців, і голова журі перед усіма акцентувала увагу на недоліках конкурсантів. Хочу запитати великих музикантів: чи знаєте Ви, що з 1 вересня  у нас нові правила. Акцентування недоліків  – це конфіденційна інформація, яка стосується лише вчителя, дитини та батьків і не повинна озвучуватись на зборах.  Люди із високим званням і досі живуть, дотримуючись законів ще Радянського Союзу, коли українське вважалося ворожим і забороненим. Боляче чути  в теперішній час від голови комісії, що фортепіанна обробка української пісні – це не є професійна музика. Хочу зауважити, що цей твір є у репертуарі відомих піаністів. Як можна так зневажливо ставитись до сучасних українських  композиторів і до української пісні? Хіба ж не досягнув Микола Лисенко, який є основоположником української класичної музики, вершин професійної майстерності, черпаючи наснаги в глибинах фольклору? Чи не інтонації українських пісень чуємо в його численних композиціях, що є взірцями композиторського вміння та окрасою репертуару провідних виконавців?
І це дозволяють собі говорити так  заслужені діячі культури України в той час, коли піднімається мовне питання на радіо і телебаченні, коли ми боремося, щоб в Україні було українське?  Дуже шкода, що відгомін тих часів дає про себе знати зараз, коли ми вже стільки років маємо свою державу. Це один із яскравих прикладів, що Вас потрібно замінити новими кадрами, бо маєте старомодне мислення. Ця ж комісія порадила більше спілкуватися із викладачами училища, якщо готуємо конкурсантів. Це як розуміти, що Ви  недовчили викладачів музичних шкіл (а багато із них має таку саму консерваторську освіту) у стінах музичного училища?  Чи думали Ви, що ці слова чують батьки та учні? Відповідь мені підказала викладачка однієї із наших шкіл міста: «А наш директор відкрито заявляє, мовляв, хочете мати місце на конкурсі, то зазделегідь консультуйтеся у членів комісії». Це ще один вид бізнесу?
Пригадую, минулі роки на обласний конкурс імені В. Барвінського запрошували літнього віку професора зі Львова, ще й наголощували, що це дуже велика честь для нас, адже буде присутній  такий корифей музики. Та краще би він зі своєю честю взагалі не їхав, бо півконкурсу спав з «підхрапом», а півконкурсу голосно розмовляв. В цих умовах діти мали грати, а слухачі уважно слухати.
Кілька років тому у нашій школі проходив міський відкритий конкурс гри на народних інструментах. Народні і заслужені виконавці були членами журі. Послухали дітей, оголосили результати конкурсу і тих конкурсантів, які  мають брати участь на гала-концерті. Наступного дня викладач приходить зі своєю ученицею, яка принесла костюм, бандуру, рідні і близькі прийшли підтримати юне обдарування, а їх чекає сюрприз:  у гала-концерті участі не берете, бо вже не є лауреатом. Як за ніч могли помінятися результати? Викладачеві чемно пояснили: «У вас дві учениці зайняли призове місце, це забагато, може, ще хтось теж заслуговує?» Можете собі уявити стан педагога і які слова потрібно було знайти для дитини та батьків, щоб зняти стресову ситуацію. І це роблять свої, бо народним і заслуженим головне взяти гонорари.
Мої вихованці є переможцями багатьох конкурсів, в тому числі і всеукраїнських, і міжнародних. У 2015 р. на Всекураїнському конкурсі «Нові імена у м. Київ» за добре підготовлену вихованку мене єдиного педагога України було відзначено спеціальним дипломом. Я написала це про себе не для того, щоб возвеличитися, а щоб уточнити, що  здобутки є, і я маю право висловити свою думку.
Тепер є багато інтернет-конкурсів, на які не потрібно їхати, а просто відсилаєш відео. Мої учні брали участь у цих змаганнях, де членами журі були представники 20 країн. Приємно, що дають декілька перших, других і третіх місць, а слабші отримують дипломи.  А чому наші митці тримаються стандартів?  Я би запропонувала проводити не конкурси (бо на рівні підсвідомості бажаємо, щоб хтось виступив гірше, адже переможець має бути кращим),  а фестивалі, де учасники будуть в однакових умовах. Членами журі пропоную брати не  професорів, а студентів консерваторій, інститутів, училищ, які завдяки своєму креативному мисленню зуміють оцінити кожну дитину і нагородити дипломами «за артистичність», «за сценічну витримку», «за технічну майстерність», «за краще виконання кантиленного твору» і т. д. В такий спосіб ми подаруємо дітям надію і гарний настрій, а батьки будуть пишатися своїми геніями.
Зорина ВАЛІХНОВСЬКА, кандидат мистецтвознавства

 

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники