КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Розширення можливостей

Розширення можливостей

06:23:14, 7 Липень 2017

Міська влада продовжує працювати над збільшенням пільг і знижок, які надаватиме  «Картка іванофранкі[...]

Палац – громаді

Палац – громаді

06:21:30, 7 Липень 2017

Міський голова Івано-Франківська переконаний, що палац Потоцьких має бути у власності громади і стат[...]

Ростислав ДЕРЖИПІЛЬСЬКИЙ: «Ми побороли стереотип, що театр – це нецікаво»

DergipilskiЗа шість років на посаді керівника Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський зміг вивести цей заклад на якісно новий рівень розвитку. Тепер у можливостях і потужностях цього творчого організму не сумніваються ані прості відвідувачі, ані знані театральні критики. Нещодавно театр, незважаючи на тривалість ремонту, відкрив новий сезон, а вже за місяць відзначатиме 75-річний ювілей. Сьогодні пропонуємо нашим читачам інтерв’ю із директором та художнім керівником театру Ростиславом Держипільським.

– Постійні шанувальники театрального мистецтва вже знають, що новий сезон обов’язково подарує їм чимало сюрпризів. Отож, яким він буде для глядача і для театру в цілому? Що пропонуєте до перегляду?

– Цього разу ми спеціально вирішили не будувати планів на цілий театральний сезон, як робили це попереднього разу. Причиною цьому є нестабільна ситуація в країні. Тому ми продумуємо свою роботу наперед буквально на декілька кроків. Сезон відкрився із прем’єри ліричної комедії «Змішані почуття» на камерній сцені. Якщо взяти афішу, то, наприклад, на листопад заплановано 29 вистав. За шість років ми ще не мали такої кількості вистав. Граємо на сцені фактично щодня, крім понеділка. До цього ми йшли багато років. Я пишаюся тим репертуаром, який у нас сьогодні є, бо це справді як у потужному театрі, коли робочий маховик сильно закручений.
Паралельно, безперечно, ми працюємо над новими постановками. Буквально зараз запущено в роботу три нові проекти. Я працюю над «Енеїдою». Дасть Бог, вона вийде ще до кінця цього року. Орест Пастух починає роботу над соціальною драмою за твором сербського драматурга Біляни Србляновіч «Сарана». І, звичайно, ми плануємо великий ювілейний концерт, у якому будуть залучені усі артисти, балет, оркестр. Традиційно для найменших глядачів буде нова казочка. Анонсуючи наперед, плануємо постановку про Квітку Цісик. Для цього я вже зустрічався із драматургом, котрий має написати твір. Це вперше для мене такий досвід роботи на замовлення. Є ще й інші думки, заготовки, але наперед забігати не хочеться.
– Ростиславе Любомировичу, вже вкотре про Івано-Франківський театр говорить без перебільшення вся Україна. Цього разу приводів є чимало. Найперше – незабаром театр відзначатиме поважний ювілей. Що таке 75 років для театру?
– Це справді серйозний ювілей. Він свідчить про те, що у театру є потужна і багата історія. Я зрозумів, що наш колектив – надзвичайно специфічний у хорошому розумінні цього слова. У різні періоди він видобував із себе такі соки, що завжди залишався сучасним, актори вміли грати в різних естетиках. Про нього писали і столичні газети, і московські. Ювілей – це в першу чергу вшанування наших корифеїв, пам'ять про тих людей, які творили нашу історію.
– За роки вашого керівництва у театрі багато чого змінилося. Найперше, змінилося ставлення до самого театру. Що, на вашу думку, спричинило таке зацікавлення – колоритні постановки чи вдалий менеджмент?
– Мене призначили директором театру як менеджера. Я ще не був тоді режисером вистав. Величезний підйом театру відбувся завдяки саме менеджерським крокам. Ми свідомо продумували рекламу театру, слогани. Думали над тим, як захопити різні прошарки суспільства. Пригадую, ми створили міф, мовляв, в театр ходити модно. Саме цим ми робили величезну ставку на молодь. Нехай на початках це був просто слоган, але поступово це спрацювало. Дуже нормально, коли одні запитують інших про виставу в театрі. Тепер стало моветоном не бути в нашому театрі. Безперечно, не останню роль у цьому процесі відіграли і нові постановки, котрі з’явилися. Це і трилогія за творами Марії Матіос. Прийшло чимало молоді в театр, а це завжди оновлює. Навіть старше покоління, підживившись енергією молодості, по-іншому живе. Природно, коли молоді люди приходять в театр і хочуть бачити собі подібних на сцені. Не останнім завданням для нас є те, що театр повинен нести виховну функцію. Ми на це також зважаємо.
Чітко і зважено ми підходили до репертуару нашого театру. Тому підбирали постановки різних жанрів. В перші роки ми показували багато нових постановок, щоби постійно тримати глядача у стресі, бути на слуху і затягувати якомога більше глядачів. Ми побороли стереотип, що театр – це нецікаво. Адже ми є тим закладом, який творить лице міста і області.
– За відносно недовгий період вам вдалося майже повністю оновити репертуар. Чимало вистав, котрі дотепер йдуть на сцені театру, були вперше поставлені багато років тому. Чи зазнали вони якихось змін у зв’язку із зміною суспільних настроїв чи викликів суспільства?
– Насправді таких вистав у нас залишилося мало. Це природно, що появляються нові, а тому вони не поміщаються у репертуар. Та естетика, в якій були поставлені давніші вистави, дуже помітна навіть під час вистави. Ми говоримо про сучасний прогресивний європейський театр. А якщо прийдуть глядачі на ті вистави, то скажуть, що мова йде про щось не те. Навіть самі актори розуміють, що ті постановки не вписуються у загальну концепцію сучасного театру. Але є окремі вистави золотого фонду театру, в яких працюють наші корифеї. Зокрема ми відновили виставу «Дерева вмирають стоячи», яка відбулася 28 жовтня з нагоди 80-річчя Терези Перети.
– Франківський театр сказав своє вагоме слово на театральному ринку із появою триптиху за творами Марії Матіос, режисером котрих виступили ви. Також про театр заговорили тоді, коли на сцені втілилися деякі інші ваші давні мрії – «Три сестри» Чехова, «Ромео і Джульєтта» Шекспіра. До яких ще вершин прагне творчий склад театру?
– Якось так сталося, що мрії збуваються. Часом я спеціально закидаю схожі речі в простір. Є люди, які не розказують про свої плани, доки їх не реалізують. Що стосується творчості, то я деколи дозволяю собі бути лінивим, чого не можна сказати про мене на посаді директора театру. Режисерська робота дуже важка. Для того, аби поставити виставу, нею треба жити. У мене створюється паралельне життя. Я чоловік, батько, директор, викладач в університеті, товариш. Режисура – це велике щастя, а з іншого боку – це тягар. Ті роботи, про котрі я свого часу мріяв, вже реалізовані. Зараз у мене немає таких робіт, які я би хотів поставити. «Енеїда» появилася випадково – час вніс свої корективи. Я розумію, що події, котрі вирують навколо, не можуть пройти повз нас. Театр повинен нести розважальну та виховну функцію, але він ще й повинен чітко реагувати на те, що відбувається навколо нас. Так робив свого часу Курбас. І цим він був цікавий. Є в мене давня ідея постановки про Квітку Цісик. Я можу робити інсценізацію, але я не драматург і не можу написати п’єсу.
– На ваші плечі як керівника театру ліг чималий тягар, який іменується ремонтом і ніяк не може завершитися. Попри всі сподівання, реконструкція, очевидно, в повному обсязі таки не завершиться вчасно. Втім, ви взяли на себе сміливість відкрити новий театральний сезон, незважаючи на ремонтні перепони. Ви ризиковий чоловік?
– Я дуже ризиковий, навіть сказав би, що я раціональний авантюрист. Дуже часто я граю ва-банк і холоднокровно продумую шляхи відступу. У мене завжди є запасний варіант, як керівник театру я не можу поставити все і програти. Я відповідаю за 175 людей і їхні родини. Дуже багато речей були створені у ризикований спосіб. Але хто не ризикує, то не п’є шампанського (Сміється. – авт.).
– Свого часу Ростислав Держипільський був солістом гурту «Галілео Галілей». Про це знає дуже небагато людей. Співоча кар’єра вам допомогла реалізуватися як актору?
– Я вважаю, що це був дуже цікавий досвід для мене. Мені не соромно за ті пісні, музику, тексти, які були у «Галілео Галілеї». Я їх постійно переслуховую. Трохи щемить мені за тим, що я не реалізував той талант. Можливо, час тоді був такий, бо нам казали, що ми були неформатом. Мабуть, так мало бути.
– А чому розпався гурт?
– То були банальні речі. Я переїхав до Києва, Валерій Лазарчук – до Львова. Дуже важко було працювати. Так, у Франківську ми були популярними, їздили на концерти, фестивалі. Але хотілося записувати альбоми, виходити на ширший рівень. А там все впиралося у дуже великі кошти, яких у нас не було.
– Ви потрапили у топ-10 найвпливовіших режисерів України. Що це дає особисто для вас?
– Якщо чесно, то для мене це була несподіванка. В тому плані, що є багато режисерів, котрі віддали все життя театральному мистецтву, а не потрапили у той рейтинг. Звичайно, для мене внутрішня сатисфакція, що я щось правильно роблю в цьому житті. Для людини взагалі правильно сумніватися у своїх можливостях. Бо коли хтось каже, що він супер, то це кінець кар’єри. У мене є постійні сумніви і страх, що я щось не зможу зробити, і це нормально. Зрештою, я вважаю, що це є визнанням усього нашого колективу. Це мене гріє набагато більше.
– Тепер дедалі частіше ви подорожуєте Україною та відвідуєте вистави інших театрів. Що вас надихає у них? Які мотиви черпаєте?
– Я розумію, що ми не гірші за когось і рухаємося у правильному напрямку. У нас сучасні вистави європейського рівня. Насправді мене найбільше цікавить, що таке сучасний європейський театр. Я був на фестивалі молодої режисури в Києві, переглянув багато вистав і зрозумів, що наш театр рухається у тому напрямку. Режисер, котрий потрапляє у наш колектив, не може створити низькопробну роботу. Для мене справжнім є той театр, в якому відбувається катарсис. На мою думку, саме за цим і приходять глядачі в театр. Їм хочеться засміятися, заплакати – це справжнє мистецтво.
– На кого орієнтуєтеся у цьому плані?
– Не можу сказати, що я конкретно орієнтуюся на якийсь театр, але для мене є показником дуже хорошого театру, рівня, смаку, режисури театр Дмитра Богомазова у Києві. Свого часу я там працював і вважаю його своїм другим вчителем.
– Як тільки ви прийшли на посаду директора театру, вам вдалося після багаторічної перерви відновити театральний фестиваль «Прем’єри сезону». Тепер фестивалю чекають всі – і театри, і глядачі, чи буде він?
– Я зроблю все можливе і неможливе, щоби у наступному році він відбувся. Я чітко усвідомлюю, що «Прем’єри сезону» для нашого міста необхідний фестиваль. Це величезний театральний сплеск, який допомагає і нам, і глядачам. Думаю, що наше військо театралів має право насолоджуватися виставами інших театральних колективів. Будемо штурмувати владу, щоби допомогли нам у цьому плані.

Розмовляв Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники