КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Новації в пенсійному законодавстві

Новації в пенсійному законодавстві

09:29:09, 12 Грудень 2017

11 жовтня поточного року набув чинності Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до Закону Украї[...]

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Сім історій в одному місті

Історія однієї родини
Sim istorijІсторія родини Триног вражає. Маленьку Юстинку, якій зараз трохи більше року, покинули біологічні батьки, і 8 перших місяців життя дівчинки минули в лікарні. Увесь цей час, доки маленька перебувала в палаті, її відвідували та бавили волонтери, приносили необхідні речі. Серед небайдужих був і Дмитро –  учасник АТО,  танкіст-навідник першої окремої танкової бригади. На війні він отримав поранення, однак не втратив життєвої енергії та мужності. Юстинку він одразу полюбив і вже не зміг залишити в лікарні. Разом з дружиною Наталією вони забрали малечу під свою опіку, у власну родину. А згодом народився синочок Ромчик,  якому зараз 5 місяців. Людину неможливо зламати – на своєму прикладі показує Дмитро Триног. Адже навіть пройшовши горнило війни, у серці завжди залишається місце для простої людської ніжності та любові. Головне, мати поряд із собою того, хто підтримає, і того, кому потрібна твоя підтримка.

Історія одного героя
Андрій Кабанов, незважаючи на свій юний вік, пережив чимало. Йому ще не було й 20 років, коли у 2014-му пішов на військову службу за контрактом. Що таке АТО і чому воно так схоже на справжню війну, знає не з телебачення. Після закінчення служби повернувся до Івано-Франківська. Спочатку, згадує хлопець, був здивований  тим, що відбувається навколо. Йому здавалось, що потрапив в інший світ, хоча навіть кордону не перетинав. Наскільки цінним є мир та чому важливо його берегти, зрозумів одразу. З’явилось бажання щось змінити, тому і приєднався до «Муніципальної варти», адже разом зі своїми побратимами робить рідне місто спокійним та безпечним. Робота дуже цікава, розповідає Андрій, кожен день не подібний на попередній. Труднощі, з якими зіткнувся, – це недосконалість наших законів. Тобто коли  ти хочеш щось зробити як краще, а законного важеля на це немає. Однак ніщо не змусить хлопця опустити руки. Андрій завжди розумів, що зміни починаються з кожного. Він був та залишається активним франківцем, членом Пласту-НСОУ, виховує молоде покоління українців, бо знає, що завтра доведеться залишити їм найдорожче – нашу державу.
Історія одного актора
Фільм «Сторожова застава», який нещодавно вийшов у прокат, став справжнім проривом для українського кіно. Фентезі не просто довело, що в нашій країні можуть робити фільми на зразок Голлівуду, але й зробило відомим франківського актора театру та кіно Романа Луцького. Зйомки тривали 52 дні. За цей час, зізнається Луцький, він навчився спати у поїзді та жити на два міста – Івано-Франківськ та Київ. Веселий богатир Олешко сподобався глядачу, але як і будь-яка слава, для Романа його визнання теж мало дві сторони. Тепер на вулицях в Івано-Франківську все частіше впізнають. Але найбільша популярність прийшла в соцмережах: там у день 50 друзів додається. Луцький радіє, що дружина розуміє усі ці «особливості» професії, проте Роману хотілося б більше проводити часу з малим синочком. Як стверджує сам актор, йому було досить важко грати роль у популярному фентезі, переключитися з гри в театрі на гру екранну. Роман розповідає, що мусив багато чого навчитися, добре опанувати бойове мистецтво. І хоча Роману непросто було поєднати гру в Івано-Франківському драмтеатрі зі зйомками у фільмі, всі українці, особливо франківці, тепер знають актора не лише за знаменитими виставами у театрі, але й за його визначними ролями у кіно.
Історія одного мрійника
Програміст та поет Ігор Романчук завжди хотів жити звичайним життям і ніякі захворювання (ДЦП) не були для нього кінцевими діагнозами. Ніколи не дозволяв собі здаватись, не говорив, що це неможливо. Ігор зізнається, що найважче йому доводилось у дитинстві, адже однолітки бували різні, залежно від виховання. Проте впевненість у власні сили завжди рухала хлопця тільки вперед. Він часто згадує, як дитиною, дивлячись на сусідську дітвору, він всупереч усьому вчився їздити на велосипеді. Було чимало невдач і падінь, але він осилив цю «науку». І тепер цей виклик став для нього справжнім хобі.
Романчук відомий, перш за все, завдяки своєму додатку «Дружній Івано-Франківськ». Як розповідає сам Ігор, програму він створив для друзів, які в силу різних обставин не можуть вільно пересуватись містом. У додатку не просто показав наявність пандусів, але й відобразив рівень доступу кожної споруди. Завдяки своїй унікальності додаток отримав визнання не тільки в Івано-Франківську. Його швидко підхопило сусіднє місто Львів. Так з’явилась програма «Дружнє місто». Проте на роботу зі світовими цифровими гігантами хлопець дивиться доволі скептично, адже йому комфортно працювати у рідному місті. Локація не стоїть на заваді справжнім амбіціям, переконаний Ігор. Як би не було, але фізичне здоров’я дає про себе знати: програміст не може повний робочий день сидіти в офісі. Але у вільний час не байдикує: так з’явився Романчук-поет. Кар’єра Ігоря склалась, у нього багато друзів, і він не має часу нудьгувати. Попри свій надзвичайний талант і непересічну вдачу мріє він про звичні речі: тепер хлопець хоче створити сім’ю, мати дітей, бо впевнений: може їх багато чого навчити.
Історія одного балкона
Цю історію дізнались від Руслана Марцінківа. Він запевняє, що за два роки на посаді міського голови траплялись різні випадки, перетинався з різними людьми.  Проте саме цей випадок запам’ятався найбільше. Коли у 2016 році реставрували та підсвітили першу пам’ятку, що на вул. Мазепи, 5-7-9, всім у вічі впадав один занедбаний балкон, якого зміни ніяк не торкнулись. Усі взялись нарікати на недбальство чиновників, проте мало хто розумів, що сама власниця квартири не хотіла, щоб місто втручалось у її помешкання. Аж доки випадково не зустрілась із Русланом Марцінківим у коридорах міської лікарні, де мер оглядав ремонт одного з відділень. Бабуся одразу впізнала міського голову і почала обурюватись, чому це той хоче «господарювати» в її квартирі. На щастя, тоді в живому діалозі Марцінківу вдалось пояснити старенькій, що всі витрати місто бере на себе і ніякого клопоту їй не завдасть. Насправді, згадує міський голова, є чимало таких ситуацій,  де самі мешканці не готові і категорично проти щось змінювати. Просто звикли жити так і мають страх, «аби не гірше». Часто зовсім не влада не хоче щось робити, а самі франківці заперечують зміни. І тільки в особистому спілкуванні, не ігноруючи думок мешканців, вдається пояснити людям, як буде краще для них і для міста. А балкон таки відремонтували, і як бонус бабця отримала ще й нові двері.
Історія однієї вчительки
Як часто ми переймаємось долею дітей, яким не пощастило з родиною. І як мало з нас наважується подарувати цим дітям свою любов, свою сім’ю. Та це не про вчительку початкових класів Віту Хім’як,  яка стала опікуном і мамою своєму учню, сироті Володимиру. Навіть з рідною мамою, коли та ще була жива, хлопчик не відчував радощів дитинства, адже жінка страждала від алкогольної залежності. Володя жив у скруті, в жахливих побутових умовах, мало спілкувався з однолітками, відставав у навчанні. Та попри все пані Віта бачила у хлопчику дитину, якій дуже потрібна допомога. Тому після смерті рідної мами рік тому Володя одразу став членом сім’ї Хім’як. Вчителька вже мала двох дітей і носила під серцем третю. Тепер у родині четверо хлопчиків, і всі вони однаково рідні, незалежно від того, що написано у свідоцтві про народження. З кожним днем Володя ставав приязнішим, спокійнішим, вчився заново бути дитиною, радіти простим речам. У новій родині в хлопчика багато чого було вперше: похід у цирк, сімейна прогулянка, перше святкування дня народження. Те, що для нас здається звичним, для малого Володі стало новим незвіданим світом, у який він зайшов з багажем неприємних спогадів, але яким він крокує без смумнівів, у супроводі безперечної любові нових батьків та братиків.
Історія одного гостя
Своїми враженнями від Івано-Франківська поділився Євген Галич, лідер гурту «O.Torvald».  «Зараз, перебуваючи в Івано-Франківську,  абсолютно по-новому його собі бачу. Там у Європі – нещодавно мали концерт у Лондоні – ми дивуємось, які це класні та старовинні міста. Але в той самий час не помічаємо свого.  Я подивився щойно на Франківськ, піднявши голову, і бачу його зовсім інакше. Не дивіться тільки під ноги, але розглядайте все навколо. Коли я підняв голову, то помітив дуже красивий Івано-Франківськ. Раніше був багато разів на «стометрівці», але таким я це місто ще не бачив. Я вражений,  як воно змінюється, як на оглядовому майданчику ратуші  ходять люди. Клас! Думаю, що будь-яка Варшава, Люблін, Рига, Лондон виглядають згори так само,  як Франківськ. Тому нам потрібно цінувати своє. Я зараз знову закоханий в Україну і знову закоханий в Івано-Франківськ. Мене часто запитують, чи я хочу переїхати з України і жити десь за кордоном. Ні, не хочу і не зможу ніколи».

Наш кор.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники