КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

СМЕРЕКІЯ /Містика/

В казковій країні сині гори вкриті смерековими лісами, звідки походить назва цієї країни – Смерекія. В цій країні споконвіку живе дивний народ. У них величезні вуха, схожі на вуха віслюків. І призначені вони для носіння локшини. Кільця спагетті є чудовою прикрасою локшиноманів. Ті, у кого багато кілець спагетті, належать до особливої касти локшиноманів – ненаситних. Чим більше кілець на їхніх вухах , тим сильніше вони кричать і вимагають справедливості. Їх неможливо наситити, вони постійно відчувають голод. Цим охоче користуються локшинери, що належать до вищої касти — політиків.
На зміну чергового локшинера приходить інший, який щедріше за попередніх вішає локшину на вуха. І громадяни Смерекії охоче підставляють свої віслячі вуха, а локшинери раді старатися – накладають кільця спагетті в такій кількості, що ледь вуха не обриваються. Отримавши значну порцію спагетті, локшиномани почуваються ситими по горло і розходяться. Та проходить зовсім мало часу, як їхні вуха починають в'янути, і з них, як пожовкле листя з гілок, спадають кільця локшини. І тоді знову виникає голод і ненаситне бажання справедливості. Вони виходять на вулиці і майдани та протестують.

Знову процес набирає обертів. Індустрія локшини продовжує процвітати. Фабрикати нарощують продукцію спагетті у величезній кількості, намагаючись задовільнити зростаючий попит локшиноманів.
Як не дивно, але локшинерів у країні Смерекії ніколи не бракує. Локшиномани самі обирають провідника. Такий порядок вони вважають вищим проявом демократії. Головний Локшинер старанно виконує свої функції, які включають і роль косметолога. Красивими словами ї граціозними жестами нанизує кільця спагетті на вуха, які перед тим добряче «пудрить» та надає їм відповідного кольору.
Мода на колір локшини час від часу змінюється. То локшиноманам до вподоби червоний, то помаранчевий або синьо-білий, чи ще якийсь інший, але суть їх незмінна. Фабриканти локшини готові задовільнити смаки найвибагливіших локшиноманів і дуже чутливі на віяння моди.
За десять років правління Головний Локшинер збанкрутів. Його кільця спагетті перестали осідати на вуха локшиноманів та пролітали мимо. Народ Смерекії зубожів. Ностальгія за локшиною охопила всіх локшиноманів, а їх голод ставав нестерпним.
Моралісти запропонували жителям Смерекії добровільно відмовитися від віслячої оздоби. Припинити споживання локшини і не підставляти вуха під різнокольорові кільця спагетті. З таким закликом вони звернулися до народу, але не знайшлося жодного добровольця.
У свою чергу філософи запропонували механічне очищення від локшини шляхом хірургічного «постригу» вух. Така пропозиція викликала шалений спротив у локшиноманів. Без локшини і вух ми втратимо свою ідентичність і будемо схожі на придурків. Так пояснювали вони свій спротив. Їх підтримували фабриканти локшини, які закликали локшиноманів до загальнонаціонального страйку.
Протести ширилися по всій Смерекії. Відбувалися стихійні мітинги та пікетування органів влади, яка належала локшинерам. Локшиномани несли плакати. Над їхніми головами височіли вимоги:
«Ми хочемо справедливості!»,
«Геть Головного Локшинера!»,
«Ганьба моралістам!», «Ганьба філософам!».
У відповідь Головний Локшинер наказав збільшити виробництво локшини. Але уже було пізно. Від локшини обривалися вуха. Головний Локшинер втратив довіру.
Після прогнаного Головного Локшинера на трибуні несподівано з'явився пророк у білих шатах з ясним обличчям і оголосив послання зі Святого Письма про пізнання Анголової книжки:
«Піди та візьми розгорнуту книжку з рук Ангола, що стоїть на морі і землі» – І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку. А він мені каже: Візьми і з'їж її! І гіркість учине вона для твого черева, та в устах твоїх буде солодка як мед». І я взяв з рук Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм череві...»
І стоїте ви на Великім Майдані і поглинаєте «запечатані книжки», які пророкують у незмірній кількості локшинери, і солодкі ці книжки в устах ваших, але гіркі в черевах і непридатні до споживання, бо пророкують їх фарисеї та пророки, які одягнені в шати анголів. Справедливістю неможливо насититися. Ви приречені на вічний голод, бо того, хто хотів вас наситити, ви розіп'яли!»
Та не захотіли слухати пророка локшиномани і прогнали його з Великого Майдану, бо те, що казав він гірке було в їхніх устах, а вони хотіли солодощів. І кричали вони йому, коли він сходив з трибуни: «Ганьба!»
І не хотіли вони чути, як він говорив їм у відповідь: « Не локшиною єдиною сита людина»...
Після прогнаного пророка на трибуну, змінюючи один одного в часі, піднімалися провідники локшинерів і солодко промовляли:
«Багаті поділяться з бідними!», «Бандити сидітимуть в тюрмах!», «Почую кожного!», «Покращення життя уже сьогодні», «Ми разом знищимо корупцію. Ви готові?»
«Так!» – почув у відповідь той, хто питав, і додав: «Не давайте хабарів та не беріть хабарів! І корупції кінець!» Далі продовжив:
«Ви насититесь і голод ніколи не турбуватиме вас. Мої локшинери працюватимуть день і ніч. Розроблена нова технологія продукування локшини. Очищайте свої вуха від спліснявілих кілець спагетті, які стали небезпечні для споживання. Ви отримаєте локшину найвищого гатунку. Нова якість, нові стандарти і заможне життя. Хто очистився – нехай підставляє вуха для спагетті, яке наситить спраглих за справедливістю...»
Вуха локшиноманів немов ожили. Обвислі, як у мисливських псів, вони піднялися вгору і, як радари, направилися до джерела випромінювання. Ловили кільця спагетті, якими їх щедро пригощав Провідник локшинерів.
Великий Майдан вирував. Ейфорія охопила локшиноманів. Вони обнімалися, тішилися як діти і плакали від радості. Їхні віслячі вуха ледь утримували кільця спагетті. Вони почувалися ситими по горло...
Проте не всі раділи словам провідника. У натовпі блукала жінка. Її сиве волосся було коротко підстрижене. Згорьоване обличчя жінки привертало увагу кожного, до кого вона зверталася з проханням: « Поможіть мені. Я шукаю голову свого сина. Його звали Георгієм. Йому відрізали голову. Благаю вас, скажіть, де його голова. Земля не приймає тіло без голови». Але всі, до кого вона зверталася, здивовано мовчали. Лише один поцікавився: «Хто відрізав йому голову?» І почув від матері: «Бандит – Великий Локшинер, який кормив нас локшиною десять років».
Тут в розмову втрутився один з наглядачів локшинерів, який стежив за тими, хто з тієї чи іншої причини відмовився від спагетті та підбурював інших до цього. «Ця жінка несповна розуму, – промовив він, – женіть її. Хіба не бачите, що вона без локшини. Погляньте на її малі та бридкі вуха, які прилягають до голови та схожі на людські. Вона з іншого племені, женіть її».
«Іди геть! Геть іди!», – почула вона звідусіль. Найдужче старалися ті, які мали нагороди від Головного Локшинера. Згідно з його указом їх нагороджували золотими, срібними та залізними кільцями спагетті. Орденоносні люто блимали очима у бік жінки і погрожували їй, розмахуючи руками.
Похиливши голову, зі сльозами на обличчі, жінка відійшла і зникла у натовпі.
І тут сталося неймовірне...
Раптом у небі над Великим Майданом розійшлися насуплені хмари, і у висоті з’явився вершник на срібному коні, який з’їжджав по променевій стежці. В піднятій руці вершника палагкотів меч. Всі заніміли від жаху: у вершника не було голови. І тут у повітрі з’явився ще один вершник у чорному плащі на чорному коні. Побачивши, що до нього наближається вершник без голови з вогняним мечем у руці, він здибив свого коня і знісся вгору, ухиляючись від зустрічі. Та вершник без голови розвернувся і став наздоганяти чорного вершника. В той самий момент, коли палаючий меч мав стяти голову чорному вершнику, несподівано з'явився ще один вершник з гидким порепаним обличчям, який пронісся між двома вершниками, що протистояли один одному, і накрив переслідуваного вершника на вороному коні помаранчевим плащем. Вершник без голови тут же зупинився, втративши орієнтацію. Караючий меч, що палагкотів вогнем, так і залишився у піднятій руці... Небесне дійство, яке відбулося в небі, щезло.
Знову зійшлися важкі хмари, небо розкраяла блискавка, вдарив потужний грім і зійшла злива. Майдан спорожнів. Після дощу на бруківці Великого Майдану з’явилася відрізана голова. До неї наблизилася жінка з непокритим сивим волоссям. Вона підняла голову, взяла її в долоні і піднесла до свого обличчя. З її очей збігали сльози. Жінка поцілувала мертві губи, вклала голову в сіру полотняну торбинку і, віддаляючись, розтанула в повітрі.
Великий Майдан знову заповнили локшиномани. Один з цікавих, що спостерігав небесне дійство, запитав: «За що йому відрізали голову?»  – і почув відповідь:
«Він говорив правду і спадали віслячі вуха з локшиною. Хто чув його, ставав людиною».
«Мені здається, що я дико зголоднів», – промовив хтось.
«Боже, коли ми наситимось?» – зітхаючи, обізвався інший.
«Як караючий меч відсіче голову чорному вершнику», – промовив той, який раптово з’явився в натовпі зі світлим обличчям і тут же зник.
І знову в небі з’явилося видіння. До трибуни з висоти наближався кінний загін небесних воїнів, озброєних мечами, на чолі з вершником без голови та з палаючим мечем у руці. Локшинери разом з Провідником в паніці покинули трибуну і втекли з ВеликогоМайдану.
«Рушаймо на Майдан, ближче до трибуни! Вперед – за справедливість!», – пролунали потужні заклики.
І невідомо звідки почулося пророче: «Хто має вуха – нехай слухає!»

Станіслав ГРИНДА

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники