КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Розширення можливостей

Розширення можливостей

06:23:14, 7 Липень 2017

Міська влада продовжує працювати над збільшенням пільг і знижок, які надаватиме  «Картка іванофранкі[...]

Свобода (без) вибору, або Жертовник чи жертва системи?!

zmova-1Зоря ВО «Свобода» засвітилася на владному олімпі місцевого самоврядування в 2010 році, буквально за кілька місяців після сходження на президентський трон Віктора Януковича. Впродовж наступних чотирьох років партія встигла укріпитися на місцевому рівні, здобути блискавичний результат на парламентських виборах  2012 року, отримати ключові посади в уряді та в обласних адміністраціях після Революції гідності і знову ж таки буквально за кілька місяців (тепер вже після усунення Януковича від влади) втратити попередні здобутки.
Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок програш партії на дочасних парламентських виборах означив як змову. Мовляв, націоналістів «злили» Москва, Вашингтон і Брюссель. Чи так воно насправді? І якщо «злили», то, можливо, раніше «породили»? Чи взагалі має перспективу єдина (про комуністів не говоримо) ідеологічна партія в сучасній Україні?


Мафію не можна побороти…
Доля хитро пожартувала, привівши «свободівців» до влади у 2010 році. Вони отримали цілковиту більшість у місцевих радах трьох західноукраїнських обласних центрів. Партія, очевидно, й сама не сподівалася на такий успіх, адже у деяких виборчих списках ВО «Свобода», зокрема до Івано-Франківської міськради, навіть не вистачило кандидатів. Щоб сформувати міську раду доводилося заводити депутата з конкуруючої партії. Втім це не вплинуло на загальний розклад сил в найвищому міському органі влади, адже 34 голоси «свободівців» означали повну монополію націоналістів на прийняття рішень. Молоді, на той час нерідко без вищої освіти і тим більше без будь-якого досвіду, вони кинулися ламати систему, та в якийсь момент, здавалося, «ламалися» самі.
Щодо останнього, як показав час, не останню роль тут зіграли і ті, хто, як правило, завжди примикають до рейтингових партій. Красномовний приклад: під брендом ВО «Свобода» пройшов бізнесмен (а відтак фігурант гучного корупційного скандалу) Володимир Колковський, який у попередньому скликанні Івано-Франківської міськради представляв  партію ПОРА.
Мафію не можна побороти. Її можна очолити… Аби змінити правила гри, що сформувалися впродовж десятиліть, та відповідно провадити свою економічно-господарську політику, міськрадівській більшості необхідно було отримати важелі у виконавчій гілці влади. Повністю брати на себе повноваження шляхом висловлення недовіри міському голові (а голосів вистачало) «свободівці» не хотіли, адже усвідомлювали: це могло потягнути безкінечні судові процеси та замість поступу вперед породити владний хаос. Все-таки тактика режиму Януковича – розділяй та владарюй – тут могла бути застосована з особливою тонкістю.
Пішли іншим шляхом – зміщення та призначення керівників управлінь та підприємств. З цієї причини внесли доволі спірне з моральної точки зору стосовно міського голови (який персонально відповідає за остаточний результат) та абсолютно логічне зі стратегічної доцільності уточнення: призначення та звільнення керівників відбувається після погодження з профільною комісією міськради. Було вето, ламання списів… Дійшло до того, що в протистоянні з виконавчою гілкою влади, аби змістити керівників, які, на переконання «свободівців», вичерпали себе на займаних посадах, довелося рубати «все під корінь». Управління міськвиконкому ліквідовувалися, а на їхньому місці створювалися департаменти з новими очільниками. Тоді ініціатори змін ще не знали, та подекуди благі наміри стелили дорогу до пекла. Так, управління архітектури та містобудування, яке раніше очолював Ігор Гаркот, переіначили в департамент архітектури та містобудування, але вже на чолі з рідним братом попередника – Олегом Гаркотом (в подальшому ще одним героєм корупційного скандалу).
До речі, саме корупційний скандал чи не найбільше підірвав авторитет ВО «Свобода», хоч, що цікаво, головні фігуранти справи – і вище згаданий Володимир Колковський і Олег Гаркот – членами партії ніколи не були. Втім про сам скандал дещо згодом.
До беззаперечних плюсів «свободівців» варто зарахувати те, що вони не побоялися «піти в комуналку». Галузь, яка є катастрофічно запущеною і будь-яка дотичність до неї політичних дивідендів точно не принесе. Саме ВО «Свобода» розпочала житлово-комунальну реформу в Івано-Франківську, ліквідувавши старі такі до болю знайомі ще з СРСР житлово-експлуатаційні організації (ЖЕО) і створивши новий, але ще не зовсім зрозумілий для вихованого в пострадянській Україні споживача Єдиний розрахунковий центр (ЄРЦ). І дійсно: про яке співфінансування в комунальній сфері – бюджетне та мешканців (а на цьому наполягає ЄРЦ) – може бути мова, якщо в нашій державі у Конституції записано, що навіть освіта і медицина – безкоштовні. Втім як би не було і які політичні сили не прийшли б до влади за результатами майбутніх місцевих виборів, вони,  вочевидь, продовжать розвивати ЄРЦівський маховик, запущений «свободівцями». Не повертатися ж до практики старих ЖЕО. Наступникам вже мало б бути легше, адже психологічний перелом в усвідомленні мешканців Івано-Франківська вже відбувся. Люди звикають жити в нових умовах, усвідомлюючи, що за них ніхто нічого не зробить. А той, хто робить, той, звісно, і помиляється, бо хто не помиляється – людям вже також добре відомо.

З вовками жити,  по-вовчому вити
Чи можна залишатися чистим і невинним, ставши учасником владних процесів?  Особливо в корупційній системі, що отримала підкреслено систематизовані риси в час  Януковича. Мутні тендери, казначейські затримки і т.д., і т.п. І як в таких умовах працювати?
Приміром, якщо ми говоримо про будівництво в центральній частині м.Івано-Франківська, то воно впродовж останнього десятка років геть усе безпомилково може бути нагороджене ярликом:  «незаконно». Немає генерального плану. А відповідно: закон – як дишло, як повернув – так і вийшло. Захотів, як писалося свого часу, «постраждалий Ломей» зводити багатоповерхівку в ласому, але недозволеному місці. Розумів, якщо іти законним шляхом – буде відмова. Тому шукав шляхи «вирішення проблеми». Через кого? Звісно через людину, яка чудово знає систему – такого ж забудівельника. Член міськрадівської більшості Володимир Колковський в цій ситуації, очевидно, нічого крамольного не помітив, адже усвідомлював: кожне будівництво, яке здійснюється в центральній частині міста, має свою ціну. Просто, якщо раніше домовлятися потрібно було з різними політичними силами, то тепер можна було з однією. Сьогодні з погляду часу виглядає на те, що «вартість моменту» прекрасно усвідомлювали і ті сили, які мали намір використати націоналістів у своїх брудних політтехнологіях.
То була осінь 2012 року – саме напередодні парламентських виборів. Аби втілити технологію по розколу держави, у парламенті мали бути антагоністичні політичні сили – націоналісти та регіонали і комуністи. Кого українці люблять найбільше? Постраждалих! Отже, корупційний скандал, який геніально «розкрутили» фахівці з центрального апарату СБУ мав дві мети: з одного боку, підняти рейтинг ВО «Свобода» (мешканці на тому етапі швидше повірили в провокацію), а з іншого боку – взяти «під ковпак» представників політичної сили, яка тріумфально заходила в раду. Інакше навіщо потрібно було таке публічне шоу, якщо насправді «винуватців торжества» можна було взяти тихо, без зайвого галасу.
Те, що «Свобода» несла певну місію, було зрозуміло і з акцій 9-го травня, коли перед телекамерами іноземних держав (не лише російських, а й країн ЄС) націоналісти зіштовхувалися лицем до лиця з комуністами. Сюжети з Івано-Франківська давали небувалі гонорари їхнім авторам. Ідеологічно переконані в правильності своїх вчинків «свободівці» були щирими. Та, вочевидь, не щирими були ті, хто з ними (чи ними) грав. Якщо в державі при Януковичу, наприклад, скасовують звання героя Степану Бандері та Роману Шухевичу, зрозуміло, що націоналісти робитимуть зворотні речі – рішеннями місцевих рад заборонятимуть червоні прапори. Взагалі націоналісти і комуністи з регіоналами в політичних розкладах, побудованих режимом Януковича, стали такими собі сіамськими близнюками навпаки. Попри те, що «Свобода» в парламенті була єдиною фракцією, що не мала жодної «тушки» та, на відміну від інших тоді опозиційних сил, жодного разу не голосувала за мутні законопроекти, владі було вигідно мати саме такого спаринг-партнера для мобілізації власного електорату.
Ще один нюанс. Україна з Януковичем (потрібно визнати) небувало близько підійшла до підписання асоціації з ЄС, але в Європі націоналістичні гасла (в піддиктовку тієї ж Росії) все-таки не сприймаються. Таким чином рейтинг «Свободи» міг бути використаний як один із запобіжників для інтеграції нашої держави у європейському напрямку. Дива? Так, адже саме «свободівці» стали одними з тих перших, хто вийшов на Майдани країни після азарівського призупинення підготовки до підписання асоціації з ЄС. Саме їх, за статистикою (якби це цинічно не прозвучало), у Небесній сотні найбільше.

Від виборів до виборів: на перекур
За результатами революції, доля зіграла зі «Свободою» знову ж таки злий жарт. Після втечі Януковича з України націоналісти увійшли до нової більшості, сформованої з ВО «Батьківщина» та партією УДАР. Відповідно «свободівці» отримали ряд міністерських посад у першому уряді вічного «камікадзе» Арсенія Яценюка, посаду Генерального прокурора та голів ОДА в кількох областях держави. Пастка замкнулася. Розділяючи владу, довелося ділити і відповідальність. Тоді як геополітичні розклади диктували своє.  Про те, що в Україні зіштовхнулися інтереси головних геополітичних гравців – США, Росії та ЄС – сьогодні, здається, розуміють вже всі – від гарячих революціонерів до байдужих зівак. Місце «Свободи» в цих іграх було визначене заздалегідь.
Сценарій з розколу держави, обрання президентом Порошенка та пошук нових форматів «якоїсь цілісності та очищення» призвів до перезавантаження парламенту. ВО «Свобода», яка після революції значилася головним союзником ВО «Батьківщина», раптом стала поділяти позиції пропорошенківського УДАРу. Разом з «ударівцями» «свободівці» оголосили про вихід з коаліції, що дало підстави Петру Порошенку оголосити дострокові вибори до Верховної Ради. Чи знала тоді «Свобода», що рубає гілку на якій сидить? Навряд. Адже всі соціологічні рейтинги свідчили, що партія до нового парламенту проходить. Сьогодні ж очевидним є одне: націоналістів до парламенту просто не впустили, недодавши до прохідного бар’єру лише якісь долі відсотків.
Націоналістична ніша себе вичерпала? Тепер значною мірою все залежить від самої «Свободи». Від її здатності переосмислити пройдений шлях, очиститися від аж надто одіозних політиків на кшталт «орлиці» Фаріон та провокативного Михальчишина. А тим «свободівським» – ще вчора високопоставленим чиновникам, хто, втікаючи від наболілих проблем, поспішав «на перекур», – варто набратися відваги і вибачитися. Народ повірить. Хоча б тому, що «Свобода» (подобається це комусь чи ні) справді є єдиною проукраїнською ідеологічною партією не лідерського типу, хоч постать Олега Тягнибока наразі є визначальною. Блок Петра Порошенка, Народний фронт, безперечно, партії патріотичні. Але чи має перспективу ота ж партія БПП в країні, де виборчим законодавством блоки не передбачено. Хіба перейменування партії «Солідарність» в іменний Блок це не одноразовий передвиборчий хід? Відповідь дасть виборець, який,  вочевидь, «витонченість гри» вже оцінив, надавши президентському БПП лише друге місце на дострокових виборах. Втім це вже інша історія…
Однозначно одне – майбутнє за ідеологічними партіями, якщо, звісно, будуємо правову демократичну українську державу з лідерами, які здатні нести політичну відповідальність не лише за свої плюси, але й мінуси.
Антін ТИМУРА
Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники