КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

Важкоатлети вибороли медалі на чемпіонаті України

07:19:55, 8 Серпень 2017

У Хмельницькому закінчився чемпіонат України серед молоді до 23 років з важкої атлетики. Вероніка[...]

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

Оголошення про проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування міста Івано-Франківська

01:34:58, 8 Серпень 2017

Відповідно до статей 7, 43, 44, 45, 46 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабін[...]

Розширення можливостей

Розширення можливостей

06:23:14, 7 Липень 2017

Міська влада продовжує працювати над збільшенням пільг і знижок, які надаватиме  «Картка іванофранкі[...]

«Так, як заспіваєш, не скажеш…»

Maevskii2Незважаючи на жахіття безглуздо нав’язаної нам війни, люди вчаться, працюють, одружуються, відвідують розважальні заходи, співають і веселяться…  Буває, їх через це осуджують, бо в країні війна, то хіба тут, мовляв, до співів?
Про останні події, музику та Україну ми розмовляємо з Олегом МАЙОВСЬКИМ, відомим українським поетом і композитором, лауреатом багатьох музичних фестивалів, володарем мистецьких нагород і відзнак, автором численних хітів, які виконують зірки української естради, християнським співаком, широко відомим в Україні та далеко за її межами.
– Вітаємо тебе на Прикарпатті, Олеже! Розкажи нашим читачам трохи про себе.

– Я народився в Тернопільській області, у селі, і хоча давно живу у столиці, в душі дотепер люблю село і все, що з ним пов’язане. В дитинстві я пас корову і дуже це любив. Також добре пам’ятаю, як заздрісно проходив я з нотним зошитом у напрямку автобусної зупинки повз хлопців, що ганяли футбол після уроків: я зовсім не хотів їхати до музичної школи аж до райцентру, але мій батько був невблаганним. Він у мене музикант,  одразу розгледів в мені задатки до музики. Мої протести не мали значення, тому з року в рік кілька разів на тиждень я відвідував музичну школу і грав на фортепіано. Пізніше вступив до Тернопільського музичного училища, а ще пізніше – до Київського національного інституту культури і мистецтв. Ще під час навчання в училищі я грав вечорами  в ресторані разом з тоді ще нікому не відомим  Віктором Павліком, і тоді ж написав свої перші пісні. Майже одразу вони набули популярності  через перемогу на фестивалі «Червона рута» та на інших престижних конкурсах. Мої пісні співав досить відомий на той час тернопільський  гурт «Анна Марія». Пізніше я переїхав до Києва вчитись, там багато років працював музикантом  і бек-вокалістом Олександра Пономарьова, писав пісні для зірок української естради.
– Ти можеш назвати імена і прізвища?
– Звісно. Мої пісні співають народні артисти України Олександр Пономарьов та Оксана Пекун, заслужені артисти України Віктор Павлік, Ані Лорак, Тіна Кароль, Катя Бужинська, Марина Одольська та інші.
– І ти, звісно, теж співаєш свої пісні. Як це почалось?
– Це почалось після того, як я зустрівся з Богом. Я  і раніше уникав вульгарщини і дешевих тем у моїх піснях, але все ж думав, що музика існує для того, щоб розважати людей. Круті продюсери з задоволенням брали мої пісні для відомих виконавців, але все частіше почали просити трохи змінювати слова. Мені пояснювали прямим текстом, що мої пісні дуже світлі і чисті, а таке не продається, що слід додавати у пісню більше перцю і гріха, тобто те, чого бажає потенційний слухач. Я почав аналізувати про що на той час співали виконавці, і помітив чітку тенденцію, що є «духовна їжа» на будь-який смак.
– Тобто, музика має неабиякий вплив на людину?
– Саме так. Усі промовлені слова мають значення, позитивні несуть добро, і навпаки, негативні мають погані наслідки. Але підсилені музикою, виражені в словах ідеї мають неймовірно великий вплив на людину на свідомому чи підсвідомому рівнях. Те, що людина слухає і що наспівує, неодмінно стане частиною її життя. Про це не варто забувати.
– Тоді, мабуть, слід звертати увагу і на те, що слухають наші діти?
– Це просто життєво необхідно! Музика і молодь нерозлучні. Слухачі важкої, агресивної музики з текстами, що містять елементи насилля чи аморальності, схильні до жорстокості щодо інших людей, до вироблення шкідливих звичок, навіть до суїцидів.
– І тому ти почав писати і виконувати пісні на християнську тематику?
– Спочатку я їх лишень писав. Через Святе Письмо і молитву розвивались мої особисті стосунки з Богом, і моя любов до Нього і вдячність виливалась у піснях. Та християнська тематика – поганий «товар», тому продюсери відмовляються від таких пісень, хоча і визнають, що вони гарні. Тому я і почав співати сам.
– Ти пишеш і співаєш лишень українською?
– Я українець, тож природно, що переважна більшість моїх пісень написані українською мовою. Проте я написав декілька творів російською, одну мою пісню переклали на німецьку та англійську мови. Божа любов до людей усіх націй однаково велика.
– Скільки пісень ти написав?
– Понад чотириста. Серед них є пісні для сольного виконання, хорові твори, а також музика для кінофільмів.
– Ти певен, що твоя християнська творчість приносить користь слухачам?
– Більше, ніж певен! Я маю сотні свідчень про те, що Бог робить в серцях людей через пісні, які Він дає. Це випадки конкретних зцілень від хвороб, відновлення зруйнованих стосунків, навіть є свідчення людини про те, що моя пісня зберегла її від спроби суїциду. У різних країнах люди особисто свідчили мені про те, який вплив на їх життя мають ці пісні, мені багато пишуть на електронну пошту, чимало такої інформації можна прочитати у коментарях до моїх пісень на You Tube.
– Я знаю, що через свою християнську концертно-просвітницьку діяльність ти більшість часу проводиш у роз’їздах. Як до цього ставиться твоя сім’я?
– Моя дружина Оленка теж християнська співачка, вона мене в усьому підтримує і по можливості завжди супроводжує. Троє наших синів – Даниїл, Олесь і Любомир – подорожують з нами Україною, здебільшого під час канікул.
– У чому полягає твоя місія і з якою ціллю організовуються ці, наскільки я знаю, в основному, благодійні заходи?
– Моя ціль – нести звістку у пісні про Ісуса, який любить людей, а ще моя велика мета – попрацювати на об’єднання України.
– І як ти вважаєш, що може об’єднати Україну?
– Як не прикро, та Україну почала об’єднувати війна. Тільки минулого року я був у двадцяти областях України з християнськими концертами, в тому числі і на Донбасі, правда, ще до початку серйозних бойових дій у тому регіоні. Хочу сказати, що рік тому Україна була цілком іншою  і дуже поділеною. Але трагічні і важкі події останнього року сильно об’єднали нашу державу, і тепер Дніпропетровськ і Одеса не менш бандерівські, аніж Львів чи Харків. Крім того, дуже зріс інтерес до всього українського – до мови, до символіки, до вишиванок, до пісень.
– Якось прикро думати, що нас здатні об’єднати тільки війна або якесь інше лихо…
– Поки в українців немає духовного єднання, про справжню згуртованість нації говорити не доводиться. Адже все, що ми бачимо фізичними очима, спочатку відбувається у духовному світі. А як може бути єдність в парламенті, в уряді, якщо немає єдності між церквами?  Мабуть, немає у світі жодної іншої країни, у якій би конфесії ще були поділені кожна у собі на багато взаємно неприйнятних частин. Усі віруючі проголошують, що є один Господь і одна віра, а єдності немає, довкола однієї ідеї об’єднатися не можуть.
– Олеже, і ти насправді вважаєш, що можеш якось на це повпливати?
– Один я, глобально, ні. Але якщо я нічого не робитиму, і ти, і так кожен, то нічого і не відбудеться! Я намагаюсь дружити з усіма. Мій дід був дяком у православній церкві, і я туди ходив малим, іншої у нас в селі не було. Зараз мій батько дяк у греко-католицькій церкві, і я відвідую її, як приїжджаю до батьків. А пізнав я Бога найбільше і зрозумів Його Слово у протестантській церкві.
– Тоді з якою конфесією ти себе позиціонуєш?
– Виходить,  я такий собі православно-католицький протестант (сміється). Важче хіба що порозумітись з православними Московського патріархату (сміється). Просто там багато політики, а мало віри. А так мені доводилось  співати і на прощі в Зарваниці, і в католицьких храмах, і в протестантських, інколи навіть точно не знаючи, якої саме конфесії прихожани того храму. Я всім кажу одне і те Слово Боже, співаю ті ж пісні, адже у нас насправді один Господь. В кожній конфесії є щирі християни, які люблять Бога і розуміють, що тільки Він може помогти Україні.
– Скажи, за що живуть християнські музиканти? Якщо твоя діяльність, в основному, волонтерська, то хто фінансує твої подорожі і все, що з ними пов’язане?
– Я і моя сім’я давно живемо по вірі. Надіємось на Бога, і Він нам допомагає.
– Зажди-но, Олеже, у нас суспільно-громадська газета, а не релігійне видання. Тому поясни читачам, що це значить – жити по вірі? Звучить гарно, але ж на хліб віру не намастиш і борщ з неї теж не звариш?
– Гаразд, я поясню. Шістнадцять років тому ми з дружиною присвятили життя служінню Богові і людям, і Бог нас ніколи ще не залишив без хліба. Ми і самі дивуємось, як живемо всі ці роки. У нас немає ні спонсорів, ні фіксованих сум, які б ми просили за свою участь в християнських заходах, словом, жодного постійного джерела фінансування. Як Бог спонукує нас допомагати тим, кому потрібна допомога, так Він і іншим кладе на серце бажання допомагати нам і благословляти нас фінансами або  якимось іншим чином. Бувають легші часи в цьому плані, бувають складніші, але ми і наші діти ніколи не мали такої ситуації, щоб не було що їсти, у що зодягнутись або за що заправити бензобак автомобіля. Оце я і називаю жити вірою – ти піклуєшся про Божу справу, а Він – про тебе і твою сім’ю.
– Не доводилось жалкувати за минулим життям? Бомонд, зіркові тусовки, слава і почесті, концерти на великій сцені, автографи, квіти, гонорари?
– Ніколи. Порівняно з життям з Богом все, що ти перерахувала, не має для мене жодної цінності. І все-таки моя попередня концертна діяльність – це  хороший досвід, тому я і за нього вдячний Богові.
– То ти не підтримуєш зараз стосунків із відомими виконавцями, для яких писав раніше?
– Тільки з тими, які поділяють мої погляди на життя, які сповідують християнські і моральні цінності, в тому числі і у творчості.
– Скажи, на твою думку, музика – аполітична?
– Музика – як життя. Вона не може бути аполітична. Як у житті буває духовність чи бездуховність, так само і в музиці. Вона просто підсилює уже наявний стан чи процес, бо так, як заспіваєш, так не скажеш. Особливо українці це знають, бо ж у нас майже всі співають!
– А що ти думаєш про українських артистів, які виступають в Росії, як ні в чому не бувало?
– Артисти бувають різні. Є такі, що не мають своєї громадянської позиції і виступають там, де їм платять. Судити таку людину не слід, бо вона нічого і не порушує. Просто це така людина, безхребетна. Інша справа, коли сьогодні співають за «білих», завтра за «чорних», післязавтра – за «фіолетових» і т.д. Тоді це така собі музична проституція. Точнісінько так, як  у Верховній Раді (і не тільки) є політична проституція. То що там вже музикантам дивуватись!
– Багато людей ставлять зараз таке запитання: як же Бог дивиться на те, що в Україні вбивають людей у нав’язаній нам війні? Де ж справедливість?
– Однозначно важко відповісти на це питання, проте я вірю Богові і знаю, що нічого не відбувається без Його волі. І хоча війна має вигляд тотального хаосу, все ж Бог бачить кожну людину в зоні АТО, і доля кожної людини – в Його руках. Але, в зв’язку з цим питанням,  хочу спрямувати думки читачів ось до чого: як не сумно про це говорити, але правда є правдою – українці вбивають власними руками своїх  ненароджених українців десятками, сотнями тисяч з року в рік, роблячи  аборти. Бог не буде з цим миритись. Нам варто замислитись про власну жорстокість і гріховність перше, ніж звинувачувати Господа. Замислитись і покаятись.
– Чи не маєш бажання поїхати з християнським концертом в зону АТО?
– Маю дуже велике бажання і працюю над цим. Вже є конкретні пропозиції і вірю, що в наступному місяці це стане реальністю.
– Ти часто буваєш на Прикарпатті. Що тебе пов’язує з нашим краєм?
– Маю гарних друзів в Івано-Франківську (сміється). Люблю Галичину, бо, як я вже казав, сам з Тернопільщини, тож ця земля мені рідна і найближча з багатьох міркувань.
–  Дякую тобі за інтерв’ю. Бажаю успіхів у твоїй нелегкій праці, нових творчих ідей, багато нових гарних пісень, натхнення і Божого благословення в усьому. Попрощаєшся з читачами на оптимістичній ноті?
– Так, саме на оптимістичній! Вітаю усіх з Новим роком, зичу вам і вашим родинам гарних, мирних Різдвяних свят. Вірмо Ісусу і Його Слову, молімося до Бога за наші родини, за Україну, за мирне небо над нами усіма і за те, щоб наша прекрасна земля, багата ресурсами і талановитими щирими людьми, нарешті зажила у мирі і добробуті. І нехай Господь нам у цьому допоможе.

 Розмовляла Софія ЯКОВИН

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники