КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Приїдуть за пасажирами

Приїдуть за пасажирами

04:29:43, 4 Квітень 2018

Перші два нові автобуси великого класу прибудуть до Івано-Франківська до кінця тижня, а перші 15 нов[...]

No thumbnail available

Право на пенсію за віком з січня 2018 року

01:34:21, 2 Лютий 2018

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхов[...]

До уваги пенсіонерів

До уваги пенсіонерів

01:12:08, 1 Січень 2018

Управління Пенсійного фонду України в м..Івано-Франківську звертає увагу пенсіонерів, які отримують [...]

Багато насмітили

Багато насмітили

08:57:44, 1 Січень 2018

Міський голова Івано-Франківська відзначив роботу з прибирання міста після зустрічі Нового року «Мун[...]

Ветерани» виграли турнір Степана Бандери

Ветерани» виграли турнір Степана Бандери

08:21:12, 1 Січень 2018

30 грудня у спортивному залі КП «Муніципальний фізкультурно-оздоровчий центр» відбувся турнір з футз[...]

No thumbnail available

День пенсійного фонду відбувся в Прикарпатському університеті ім.В.Стефаника.

09:38:39, 12 Грудень 2017

На заході були присутніми представники управління ПФУ в м. Івано-Франківську, а саме заступник начал[...]

No thumbnail available

Звіт про виконання заходів, визначених Антикорупційною програмою Пенсійного фонду України на 2017 рік в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську

09:37:14, 12 Грудень 2017

Виконання положень антикорупційної політики в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Фран[...]

No thumbnail available

Небезпека наближається до України!

12:06:20, 12 Грудень 2017

Управління  Держпродспоживслужби в м. Івано-Франківську  інформує про загрозу занесення  збудника за[...]

Новації в пенсійному законодавстві

Новації в пенсійному законодавстві

09:29:09, 12 Грудень 2017

11 жовтня поточного року набув чинності Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до Закону Украї[...]

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

Тарас МАСЛЯК: «Треба не боятися вчитись і вміти визнавати свої помилки»

MasliakРозвиток медичної галузі в Івано-Франківську тримається на бажанні самих лікарів зробити свою роботу корисною для мешканців міста. Вкладені кошти в інфраструктуру, навчання за кордоном,  досвід і передові технології, відкриття сучасних відділень – усе це про Центральну міську клінічну лікарню в Івано-Франківську. І хоча це ще зовсім не межа досконалості цього лікувального закладу, головний лікар Тарас Масляк переконаний, що лікарня потихеньку стає тим закладом мрії, який він бачив ще 10 років тому. Сьогодні він відверто розповів, як став головним лікарем міста, чим йому довелося пожертвувати, а також поділився своїми мріями про ідеальний лікувальний заклад.

– Тарасе Романовичу, минуло 10 років, відколи ви прийшли у цей заклад керівником. Тоді ж ви очолили і велику армію медиків нашого міста. Ви задоволені тим, що вдалося зробити за цей період?
– Вважаю, що разом із командою управлінців, головних лікарів, їхніх заступників, а це 11 потужних медичних закладів, ми змогли підняти медицину міста на нормальний рівень. Саме ці люди навчили мене працювати. Що б ми не говорили, святі горшки не ліплять, керівниками зразу не стають. Керівники вчаться. До того я був звичайним завідувачем відділення опікової травми. Без сумніву, багатьох речей, в першу чергу управлінських, я не знав. Не соромлюся того, але скажу, що орієнтовно протягом трьох років я вчився, аби зрозуміти, що це таке. Щоби сьогодні про все це говорити, мені довелося пройти школу навчання, школу гострих кутів, скандалів, підйомів і розчарувань. Вдячний Господу, що звів мене з командою лікарів-управлінців. Також дякую своїм заступникам, котрі мене підтягували, були моєю опорою. Це Володимир Вовчук, Олег Ціхонь. Тоді разом зі мною сюди прийшла команда фахівців – 25 лікарів. Ці люди дуже добре себе проявили тут  у роботі, тому й працюють старшими медичними сестрами у різних відділеннях. Дуже вдячний бухгалтерам та економістам. Бо для того, аби вивчити бухгалтерсько-економічну справу без економічної освіти та управляти структурою, треба було багато часу. Я вважаю, що ці 10 років промайнули як один момент. Те, що ми з командою планували втілити у життя, нам вдалося лише на 80 відсотків. Дуже добре, що ми цього досягнули, бо ми – мрійники.
Найважливіше у керівника закладу охорони здоров’я – не господарська діяльність. Без сумніву, це не остання якість, але основна мета – покращення стану здоров’я населення.
– Але ж ви не будете заперечувати, що на цій посаді треба бути добрим менеджером.
– Дякую Господу Богу, татові і мамі за те, що вклали мені ці риси. Тепер я вже маю відповідну освіту, курси. А в перші три роки роботи на цій посаді я був пересічним громадянином. Колись попередньому мерові я казав: «Якщо я витримаю три роки і мене не наженуть, то, значить, я герой».
– Ви витримали не одного мера. За ці роки влада помінялася. Чи відбиваються якось на роботі переміни влади?
– Важливим моментом є правильність прийняття рішень. Треба йти в ногу із адміністрацією – мером і його командою. Від них залежить дуже багато. Що би ми не говорили, але підтримка влади – це великий відсоток успіху самого керівника. В іншому випадку колективи лихорадить, їх притісняють, вони не розвиваються. Це неправильно. Будь-який керівник медичного закладу має знайти золоту середину для покращення стану здоров’я населення.
– Якби вам запропонували самостійно поставити собі оцінку за десять років діяльності на цій посаді, якою вона була б?
– Сім за десятибальною системою.
– То, значить, є чимало речей недовиконаних?
– Важливим моментом є те, як правильно поставлена робота. Може, в цьому і моя вина, але я ще не дотягнув питання винагородження працівників. Будь-який колектив буде підтримувати свого керівника, коли він буде отримувати достатню зарплату. Ми влаштовуємо змагання, туристичні виїзди, відпочинок працівників. Але я вірю, що цього все одно замало.
Крім цього, є ще нереалізовані проекти. Зокрема, це проект побудови нового корпусу. Ми над ним працювали п’ять років, але не вистачало чи то духу, чи сил для переконання влади, що це необхідна річ для Центральної лікарні. Так, є мої недопрацювання в охороні здоров’я загалом. За гороскопом я належу до Терезів. Тому в мене буває деколи більше сумнівів, аніж переконань. Саме ці сумніви мене тягнуть назад. Із досвідом я все частіше утримуюсь від певних кроків, мені деколи бракує рішучості.
– Ви зарекомендували себе таким керівником медичного закладу, який не може всидіти на місці. Що спонукає вас до постійного руху?
– Мене у цьому навіть звинувачують та дорікають, мовляв, я використовую бюджетні кошти. У більшості випадків я їжджу за кошти програм чи власні. За усі ці роки мені вдалося привезти у місто чи не більше десяти мільйонів доларів саме таким своїм рухом. Усі ці гроші – це ліжка, обладнання, кардіохірургія, інструментарій, технології. Скажімо, за 2017 рік сорок наших медичних працівників мали можливість поїхати на навчання за кордон. Вважаю, що, дійсно, кожен керівник на своєму місці має бути менеджером не тільки в тому, щоби поділити гроші і не втрапити у кризову ситуацію, а таким менеджером, який, забігаючи наперед, бачить певні кроки розвитку і йде паралельно із розвитком усього світу. Цими речами я і підтягнув лікарню. В Сполучених Штатах мене навчили системи управління, військової підготовки, страхової медицини. У Канаді я познайомився із людьми, котрі допомогли із запуском кардіохірургії. Саме такі контакти і спілкування із колегами з інших країн приводять до руху. А рух – це життя і здоров’я нашого населення. Нещодавно в нас була делегація із Румунії, котра допомагала із створенням приймального відділення. Румуни здивовані і задоволені тим, що ми зробили.
Коли я був звичайним лікарем, то також багато їздив і вчився. Школу хірургії я пройшов в Америці, Канаді, Польщі. Це все школа. Треба не боятися вчитись і вміти визнавати свої помилки. А потім на них вчитися.
– У вас бувають такі моменти, коли ви готові зупинитися і сказати самі собі: досить?
– Деколи буває. Як і в кожної людини. Мені притаманні біль, образи, розчарування. Повірте, весь розвиток лікарні давався непросто. Це були і гострі кути, і докори, і кримінальні справи, обшуки вдома. Я вісім місяців день у день ходив у прокуратуру. Якби я тоді взяв гроші, то сидів би, напевно, дотепер. Мені тоді хотілось плюнути і піти геть. Свого часу батько казав мені: «Ніколи не опускай руки і не сідай на стакан, коли тобі тяжко. Бери себе в руки – і вперед. Ти маєш мати постійно достойних ворогів. Так ти будеш хотіти стати кращим від них. Тоді буде рух у житті».
– Хто є вашими ворогами?
– Я не хотів би говорити про них. Але в кожного вони  є. Комусь подобається та робота, яку ми робимо, а комусь – ні.
– Якщо повернутися на 10 років назад, що було основним аргументом, котрий переконав вас, що вам треба йти на цю посаду?
– Я завжди ставлю перед собою певні завдання, котрих прагну досягнути. В один час мені було тісно на попередній роботі, я хотів нових досягнень. Ситуація з моїм призначенням на посаду насправді цікава. В мене родина живе в Канаді. За два роки до мого призначення Віктор Андрюсович (Анушкевичус, попередній міський голова. – авт.) мені про це говорив. Але склалася така ситуація, що головним лікарем став інший чоловік. Ми з дружиною тоді склали іспити і вже мали майже всі папери для роботи лікарями на півночі Канади. Звістка про моє призначення застала мене на роботі, в операційній. То був дзвінок від міського голови. Він повідомив, що без мого відома таки призначив мене на цю посаду.
Не буду заперечувати, це цікава робота. Моє хобі – хірургія. Повірте, дуже добре, коли людина йде на роботу і від того отримує задоволення. Це найважливіше. Тому до того часу я ніколи не думав, що управління мені буде подобатися. Тоді це для мене звучало модно і класно. Уявіть собі – головний лікар. Але я не думав, що мене чекає такий об’єм роботи. Якби мені запропонували йти на цю посаду тепер, то я би вже задумався. Бо після того мені не один раз пропонували багато різних посад. Тоді до цієї роботи мене штовхало навіть більше завзяття хірурга, котрий хоче щось робити. Знаєте, то навіть більше Олег Ціхонь мені підказував, він спонукав мене до певних кроків. Пригадую, він якось зайшов у кабінет і сказав, що ми маємо зробити щось із цієї лікарні, щоби через надцять років можна було з гордістю сказати, що ми це зробили.
Якщо дивитись на загальну динаміку медичної допомоги в Івано-Франківську, з гордістю можу сказати, що нам вдалося врятувати від смерті тисячі людей. За цей час були закуплені швидкі, ангіографи, рентген-обладнання. Коли я прийшов сюди, то застав рентген-установки, котрим було по 25-30 років. Дитяча смертність була дуже висока. Тепер вона чи не найменша у всій Європі. Від інфаркту за рік помирало 300-500 людей.
– Як часто зараз ви заходите в операційну?
– З прикрістю скажу, що протягом року був лише три рази. Я теж зрозумів багато речей. Знаєте, мені хірургія дуже подобається. Колись я в рік робив 600 операцій – фактично по дві операції щодня. Ми з командою опікових лікарів оперували дуже багато. І справа не в тому, що мені не вистачає часу. Час можна знайти. Я на це все дивлюся ще зі старої лікарської дзвіниці: кожен пацієнт вимагає багато уваги. Треба прийти наступного дня до пацієнта, котрого ти оперував, поспілкуватися, поспостерігати. Я зрозумів, що за рахунок управлінського круговороту в мене не вистачає часу на пацієнтів. Я оперую реконструкції, клаповухість, важкі скальповані рани, алопеції. Сподіваюся, що мені вдасться збільшити кількість операцій, оскільки тепер вже не управляю медициною всього міста.
– Ви все ще виношуєте ідею щодо спорудження нового корпусу  лікарні.  Яким ви бачите цей заклад у майбутньому?
– Наша лікарня на 380 відсотків готова вступити у нову медицину, котрої всі чекають. Протягом усіх десяти років ми поступово до цього йшли. Я бачив, як розвивається світ. Ми робили ремонти, переоснащували лікарню, використовували новітні технології, до сьогодні навчаємо наших спеціалістів, аби бути конкурентоспроможними. Тепер за здоров’я пацієнта буде відповідати конкретний лікар, а не віртуально всі – Масляк, Вовчук чи ще хтось інший. Я хочу ще побути керівником у цей період, щоби дати своїм працівникам хорошу зарплату. Нам вже не треба буде купувати рентгену чи робити ремонтів.
В мене амбітні плани. Кардіохірургія в нас вже працює, прооперовано 70 осіб. На черзі – трансплантологія, емболізація і тромбектомія при інсультах. Важливим моментом є реабілітація, маємо вже для цього готові палати. Також плануємо розширити консультативну поліклініку. Із новітніх технологій ще хочемо запустити фіброгастроскопію та урологічний напрямок. Вже закупили крематорій для спалювання біологічних відходів. А мрією ще залишається двоярусна стоянка із вертолітним майданчиком, новий корпус, своя котельна на сонячних батареях.
Розмовляв Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники