КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Тетяна ПІСКАРЬОВА: «Для талановитої людини немає межі»

Piskarova-1Ця дивовижна жінка закликає творити і насолоджуватись життям. Попри постійні концерти, вона встигає передавати свої вміння молоді та дітям, котрі прагнуть стати артистами. Своїм прикладом співачка Тетяна Піскарьова доказує, що добрі справи під силу кожній людині. Знайомство із Тетяною Піскарьовою відбулося під час фестивалю «Галицький шлягер», а тому й говоримо про роль артиста на сцені, шлях до успіху та таланти.
– «Галицький шлягер» – це пісенний марафон, в котрому беруть участь як відомі пісні, які люблять люди, так і пісні, котрі нещодавно побачили своє мистецьке життя. Знаю, що мої пісні на Прикарпатті люблять, тут вони популярні. Мені приємно на франківській землі показати пісню-лист до мами «Мамина молитва» із циклу «Музичні листи на війну». Ці пісні вже бачили глядачі в інтернет-просторі, на каналі Ютуб, а також їх бачили очі вдячних слухачів у зоні АТО та  у багатьох містах України в рамках пісенного туру «Я люблю Україну». В Івано-Франківську «Мамину молитву» я досі не співала.

– На Івано-Франківщині вас знають дуже давно. У рамках благодійництва ви допомагали у вокальному плані незрячій дівчинці Діані Каглян із Городенківського району. Як зараз розвивається її талант?
– Творча доля така: ми зустрічаємось, надихаємо одне одного, допомагаємо. Вона приїжджала до мене на майстер-класи. Я намагалася допомогти Діані сформувати її артистичну свідомість, давала професійні поради, формуючи її як артиста. Але ж, напевне, дівчинка вступила в учбовий заклад. Мені здається, що вона ніколи не залишить співу. Якщо у людини немає зору, то Бог дає їй інші таланти – або слух, або вміння робити щось руками. У Діани добре розвинений і голос, і слух, вона надзвичайно чує душею.
– У багатьох артистів є, як правило, власні школи, курси, майстерні. У вас –  «Дитяча фабрика естради». Чому так? Які діти займаються у вас?
– Це склалося в мене вже давно, ще з тих часів, коли впродовж чотирьох років я була тренером-консультантом на проекті «Фабрика зірок» і «Народна зірка». З того часу мої тренерські консультації люди почали пов’язувати із фабрикою і пов’язали її на багато років наперед. Тоді я вже не вигадувала велосипеда. Але назвала свою школу «Фабрика естради», бо відношу себе до естрадних артистів. Саме слово «естрада» у моєму житті посідає дуже високе місце. Насправді ж естрада – це синтетичний вид мистецтва, який поєднує в собі багато жанрів. Це і розмовний, вміння бути конферансьє, уміння представляти свою пісню, це і психологія – вміння встановити зв'язок між піснею і глядачем, вести весь концерт, відчуваючи бажання людей. Навіть деколи під час концерту треба вміти змінити репертуар, тому що артист повинен відчувати, що глядач зараз готовий до іншої пісні. І це не зважаючи на те, що у плей-листі запрограмована інша пісня. Це треба відчувати. Такий зв'язок приходить тільки із досвідом. Важливими також є вокальне та акторське мистецтво, а ще вміння пластично поводитися на сцені. Важливими моментами артистизму є і драматургія, і режисура. Саме тому я свою школу мистецтв назвала «Фабрика естради», бо цьому можна вчитися усе життя. Зараз вона вже перестала бути суто дитячою. До мене звертається багато свідомих артистів, котрі мають своє місце, пройшли «Х-фактор» чи «Голос країни». Ми з ними аналізуємо, робимо висновки, виправляємо помилки. Я допомагаю їм спрямувати свої подальші творчі кроки.
– Це ті артисти, котрі супроводжували вас під час концертного туру «Я люблю Україну»?
– Не тільки, інколи артисти звертаються просто за порадою – виконавською, суто вокальною. В мене немає такого, що я навчаю. Звичайно, якщо займаюся з дитиною, то більше працюю як викладач. Але зазвичай я виступаю у ролі порадника-консультанта. Для талановитої людини немає межі, а тому інколи достатньо лише одного слова чи фрази, які би наштовхнули виконавця на якусь думку, з котрою він продовжує працювати або ні. Якщо ні, то він не талановитий.
– Зараз усі ринулися на кастинги для участі у різних талант-шоу. Ви свого часу були причетними до творення зірок. Як ставитеся до цього явища?
– Я виступаю проти того, щоби талант-шоу клонували артиста за артистом і давали їм життя. Бо ці люди спочатку приходять як прості люди, у котрих є талант, без музичної освіти і музичної школи у переважній більшості. Вони не мають досвіду навчатися цього виду мистецтва, а думають, що непогана зовнішність, гарний розмір грудей, непоганий зріст є достатнім критерієм для того, аби стати артистом. Ні. Я надзвичайно критично, навіть із великим знаком «мінус» ставлюся до таких артистів, бо не кожен достойний професійної сцени.
Я сприймаю талант-шоу як надзвичайно цікаве дійство, коли кожен другий у нас співає. Ми друга співоча нація у світі. Хочу сказати, що це дуже круто, коли проста людина приходить і вражає. На телебаченні їй допомогли створити образ, вибрати репертуар, поставити голос, наштовхнути – тоді людина вражає. Це надзвичайно правильно. Такі речі надихають людей не втрачати позитив, не втрачати надію, а разом із творчістю йти по житті. Можливо, я теж хотіла б потрапити на кулінарне шоу, але мені в думку не спаде, що я після того піду і буду продовжувати займатися цим. Це не правильно, бо я не є професіонал у тій сфері, а просто аматор. Так само і на сцені. Не можна думати, що після співочого шоу ти станеш зіркою естради. Наприклад, Таня Решетняк (фіналістка «Голос країни 5» – авт.) має освіту, довго йшла до своєї мети, перемогла у конкурсі. Я аплодую їй, кажу, що це добре. Але якщо таким чином клонують випадкових людей професії, я до цього ставлюся вкрай погано. Як суддя я би підтримувала з огляду на те, яке це шоу. Якщо це професійне талант-шоу, то у людини повинна бути професійна освіта, розуміння теорії, гармонії, історії музики, розуміння історії естради.
– Але ж артистом не достатньо стати. Для того, аби бути популярним і завойовувати слухацьку аудиторію, потрібно бути постійно на слуху. Учасники талант-шоу, як правило, стають артистами-одноденками.
– Так, для них це, напевно, випробування. Візьмімо для прикладу, Тоню Матвієнко. Вона із родини професійної артистки, легенди української естради, народної артистки України Ніни Митрофанівни Матвієнко. Вона це увібрала в себе із молоком матері. Слава Богу, що вона продовжує отой «фірмовий» звук. Але ж вона має і професійну освіту. Тому Тоня не може бути одномоментною артисткою. Якщо люди не хочуть працювати, вони швидко «хворіють», не витримують «зіркової» хвороби, не витримують випробування слави, випробування грошима і взагалі будь-чим. Тому вони психологічно програють ще на початку свого зльоту.
– Ким ви себе відчуваєте більше – артистом, благодійником чи педагогом?
– Жінкою, яка співає і не може без музики. Мені здається, що це в мене від народження. Напевне, все життя я думала, що буду пов’язана із музикою. Ми всі живемо в одній країні, і кожен щось робить для того, аби підтримати свою країну. Я не благодійник, а просто людина, я українка. Як мама я не можу спокійно дивитися на те, що гинуть українські діти. Своєю присутністю на землі я вже народилася для того, аби бути жінкою-мамою, а значить, мені болить кожна доля, кожна сльоза чиєїсь матері. Я відчуваю, що я теж одна з них. Мені дано жити, тому я хочу жити і дарувати все, що я можу.
Розмовляв Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники