КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У міській раді новий депутат

У міській раді новий депутат

03:38:58, 12 Грудень 2018

Екс-мера Івано-Франківська у депутатському корпусі міської ради замінив його колишній заступник. [...]

Вакцини в дефіциті

Вакцини в дефіциті

09:16:26, 11 Листопад 2018

В Івано-Франківську закінчуються вакцини проти кору для дітей. Про це повідомила начальник міського [...]

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

08:28:42, 11 Листопад 2018

Жіноча збірна України серед студентів вирушила на етап Всесвітньої університетської ліги з баскетбол[...]

Парк для індустрії

Парк для індустрії

08:58:58, 11 Листопад 2018

Івано-Франківськ планує викупити 14 га землі для створення у Хриплинській промисловій зоні індустріа[...]

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

У неділю рано спаржу копала…

У болоті, під дощем та пекучим сонцем, по десять годин щодня, без вихідних та перепочинку українці гарують на плантаціях спаржі у Польщі

Na sajtРання весна цього року покликала раніше, ніж зазвичай, трудолюбивих українців на сезонні заробітки до сусідніх країн. Лідером серед вакансій та потенційних окладів є робота у Польщі на спаржі – на полях та фасувальних складах. Перші буси з десятками прикарпатців уже вирушили до Польщі. Роботодавці обіцяють по 2 тисячі доларів за два місяці праці. Проте заробітчани, які вже скуштували цього хліба раніше, розповідають, що ті злоті на спаржі даються потом і кров’ю у прямому значенні цього слова.   

Прибутковий паросток
Біла спаржа – популярний і дорогий делікатес у багатьох європейських країнах. В Україні цей корисний і вітаміновмісний пагін споживають рідкісні гурмани, тому на ринку ви його не знайдете. Аспарагус у нас сприймають як бур’ян і використовують для декорацій квіткових композицій. Проте у Німеччині, Франції, Данії, а особливо країнах Сходу – Китаї та Японії – спаржа є невід’ємною складовою щоденного меню. Підприємливі поляки, рознюхавши модні кулінарні тенденції європейців, за останнє десятиліття почали масово вирощувати та експортувати аспарагус.
Проте, щоб виростити цю рослину, потрібно докласти багато часу та зусиль. Спаржа – це дворічна рослина, яка полюбляє пухкий і розсипчастий грунт. У перший рік фермери висаджують насіння, але те, що виросте з нього, користі не має. Все, що потрібно фермерам, – це корінь. Кореневу систему збирають і саджають знову, але вже набагато глибше. Ті пагони, які ростуть під землею, – білі і товсті, саме вони і є тим делікатесом, за яким полюють європейці.  Для того, щоб пагінці були довші, фермери роблять чималі насипи землі, які зверху вкривають товстим поліетиленом, що створює ефект парника та прискорює ріст спаржі. Кожна коренева система викидає кілька пагонів, які збирають вручну. Зібрані ящики з пагонами везуть на склади, де їх очікує «душ» та «гільйотина», яка обрізає кінці. Потім паростки знову промивають і сортують відповідно до довжини, товщини і кольору. Щоб спаржа не зіпсувалась і не потемніла, ящики опускають у холодну воду, засипають льодом і ставлять у холодильники.
За кілограм зрізаної спаржі польські фермери платять по 1,5 злотого. За один день працівники збирають приблизно по 100 кіло. На складах, куди переважно влаштовують людей старших та фізично слабших, тобто тих, хто не може витримати польового пекла, платять по 8-9 злотих за годину. Працюють по 10-12 годин – залежно від кількості врожаю, який треба посортувати.
За сприятливих умов за день можна заробити 150-170 злотих – приблизно 1000—1200 гривень. Для українця  це більш-менш пристойні кошти, проте поляки, навіть безробітні, влаштовуються на спаржеві ферми неохоче. Хіба наглядачами та завскладів. Тому трудолюбиві та витривалі українці для польських аграріїв – манна з неба. Їм безкоштовно надають запрошення і відкривають робочі візи, дають житло, деякі фермери навіть транспорт з України організовують.
Багнюка, комарі і лайка…
Власним досвідом спаржевого доробку з нами поділилась пані Любов Михайлишин.
«Мене відразу попереджали, що робота нелегка, але я погодилась, бо «клюнула» на можливість непогано заробити. Думаю, впораюсь, адже вдома я теж працюю на двох роботах, та ще й власне господарство тягну. Ще в автобусі я побачила, як підозріло дивились на мене бувалі заробітчани, мовляв, куди я пруся. Пізніше я зрозуміла чому».
І ось почалися трудові будні. «Прокидались ми о 4.00 ранку – вмивались, кава, бутерброд і о 5.00 вже були на полі. Видали нам інструмент — штекери (спеціальні ножі) і паски. Бригадир показав, як ними працювати — і вперед. Спаржа росте на спеціальних насипах — рейках, накрита поліетиленовою плівкою. Якщо надворі холодно, то ще однією прозорою — тунелем. Плівки по краях мають кайму, заповнену ґрунтом. Часто кайма була у воді, ґрунт набухав і плівки важко було відкривати. Холодно – значить, спаржа росте погано. Тоді майже нічого не вдається зібрати. Тільки теплішає – і ми тішимося, що спаржа «піде». Значить, щось заробимо»,– розповідає пані Люба.
Бригадири ходять між рядами і жорстко контролюють якість роботи, аби не халтурили. Довжина спаржі має бути 28 см. Якщо менша чи зламана, не зараховують, а можуть ще й оштрафувати. Вирізану спаржу складають в ящики по 15-20 кілограмів. Ящики возять важкими металевими з одним колесом тачками.
Рейка довжелезна, тому беруть по 2-3 ящики на візок, щоб не возити до трактора, який стоїть вкінці десятигектарного поля, по одному. Майже завжди між рейками стоїть вода, болото. «Можете собі уявити, як жінці з наповненою тачкою важко пересуватися у цьому багні? За день «находжували» по 10 кілометрів... Весь час в гумових чоботях, навіть у спеку. У людей боліли ноги», – говорить жінка.
Пані Люба каже, що особливо важко було в дощову погоду. Мало того, що ти промоклий, та ще й комарі так докучають, що відігнати неможливо. Ніякі захисні креми та спреї не допомагали. Ніде не було від них рятунку — ні в полі, ні в житлових кімнатах.
«Перші тижні я постійно відставала. Там, на полі, кожен за себе. Ніхто тобі не допоможе, навіть сусіди чи знайомі між собою не спілкуються, кожен пре як може. За «халтуру» – хтось присів на хвилю, бо поперек не розгинається, чи викурив цигарку, чи пропустив тріщину, під якою ховається спаржа, – наглядачі обкладали такою грубою лайкою, що вуха в’янули. Їсти на обід не ходили, мали тільки воду. Справляти нужду теж не було де, дехто робив це прямо серед поля, відвернувши обличчя від людей».
По Вайберу сміялась, плакала в клозеті
Загалом на одному фермерстві працюють одночасно 300-400 осіб. Живуть заробітчани у бараках – по 6-8 людей у кімнаті, сплять на залізних двоярусних ліжках. Туалет і умивальники надворі. Добре, якщо пощастить одним із перших урватись до вбиральні. А якщо після сотні втомлених і грязних працівників, які навіть воду інколи в унітазі не зливали, то про гігієну годі й згадувати. Постіль та рушники, чашку, тарілку, ложку та виделку треба мати свої. Гумові чоботи видають роботодавці, але часто вони на кілька розмірів більші.
Працюють доти, поки не зріжуть всі пагони. Вкінці кожен зважує свій доробок і записує у бригадира. Повертаються з поля по обіді – їдять, приводять себе в порядок і йдуть відпочивати. Проте ні заснути, ні прокинутись без знеболюючого пані Люба не могла. Ноги та спина так боліли, що присісти було несила. Через місяць ще й гастрит загострився, печінка дала про себе знати. Адже харчуються заробітчани тим, що дешевше і швидше приготувати. Переважно це варені чи смажені яйця, булки та сардельки («парувки», як називають їх українці, та «гума», як кажуть поляки), рідше овочі (огірок, помідора) та ще рідше (коли йде дощ і менше пагонів вилазить) – гречка, рис, макарони, картопля.
«За два місяці я схудла на 10 кілограмів. Коли дзвонила додому, то камеру на Вайбері не включала, щоб дітей не лякати. Казала, що все добре, а потім ховалась в туалеті і плакала, бо встидно було при людях. Додому повернулась в середині червня – худа, чорна, з потрісканими руками та п’ятами, непідстрижена, морально пригнічена… Привезла 64 тисячі гривень і торбу побутової хімії, м’ясного та мішок лахів з секонду, – говорить заробітчанка. – Чи поїду я знову копати спаржу? Ніколи! І других буду відмовляти… Цьогоріч спробую поїхати на трускавки чи малину…».
Мар’яна Риндич

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники