КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Василь КОСТЮК: «За допущену помилку мені оправдання немає»

vchitel-22Вже завтра в Україні стартує основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання. Тести із трьох основних предметів випускники шкіл пройшли ще у травні і до кінця навчального року дізналися свої результати. Разом із вихованцями цього року випробувати свої сили у знаннях предметів вирішили і деякі педагоги. Сьогодні про все, що стосується ЗНО і знання предмета, ми спілкуємося із вчителем української мови і літератури загальноосвітньої школи №25 міста Івано-Франківська Василем Костюком. У свої 52 роки та із 26-річним стажем викладання предмета чоловік наважився на власному досвіді переконатися, через яке горнило проходять його вихованці.

– Пане Василю, ви стали одним із першопрохідців нашого міста, котрі погодилися пройти ЗНО разом із своїми вихованцями. Що ж спонукало вас проявити таку ініціативу?
– Найперше мене спонукав до такого кроку скепсис дітей, мовляв, на ЗНО дають такі завдання, що самі вчителі їх не можуть виконати. Я і раніше до такої думки ставився скептично. Адже вчитель у будь-якому випадку зобов’язаний виконати ці завдання. Цього разу я подумав собі: невже ЗНО насправді таке складне? Щороку я переглядаю завдання і знаю, що дають для випускників. Щоразу розв’язую ті завдання із непоганим результатом. Тому тепер вирішив-таки спробувати. А по-друге, матеріальний стимул від міського голови Руслана Марцінківа також став вирішальним у цьому питанні. Чому я не можу своєю головою заробити. Я ж нікого не йду просити, красти. Тим більше, я не казав: дайте мені.
– Ви вже отримали ті гроші?
– Ні, думаю, що цю винагороду будуть вручати тоді, коли усі вчителі пройдуть ЗНО (дві інші вчительки проходитимуть ЗНО з біології 10 червня. – авт.). Зрештою, я ж не настільки бідно живу, щоби вже з нетерпінням чекати на тих дві тисячі гривень винагороди.
– Діти як правило йдуть складати ЗНО із певним страхом. З яким настроєм йшли ви? Це було хвилювання чи впевненість у своїх силах?
– Хвилювання як такого не було. Пригадую, коли я вступав до вузу, в мене тоді було хвилювання. Від того, чи я складу перший іспит на «п’ять», залежало чи буду я складати наступні іспити. Там вирішувалася моя подальша доля. А тут була більше проба сил. Я йшов у піднесеному урочистому настрої у вишиванці. Мною керували не стільки хвилювання, як очікування. Я з нетерпінням хотів дізнатися, які завдання підготували для тестування. Я чекав тієї миті, коли відкриють пакети. Мене здивувало навіть те, що інструктори не дозволяли відкривати зошити із завданнями до тих пір, поки не почався відлік часу.
– Як вас сприймали в аудиторії?
– Ніхто нічого не питав. Зі мною в одній аудиторії сидів учень із нашої школи. Ніякого ажіотажу навколо мене не було.
– Якщо не таємниця, якого результату ви досягли?
– Це не таємниця, я не збираюся приховувати свій результат. Вважаю, що  194,5 бала – це дуже добрий показник, за котрий мені не соромно. Коли я виходив після тестування, то знав, що допустив помилку у роботі над текстом. Крім того, у творчому завданні мені зняли аж три бали. Якби я вступав до вузу, то подавав би апеляцію саме на оцінювання творчого завдання. Нас налаштовували на те, що буде упереджене ставлення до робіт із західного регіону. Тим більше, що зразу було відомо, що наші роботи перевірятимуться в Одесі. На мою думку, це і спрацювало. Я спілкувався із багатьма, хто проходив зовнішнє незалежне оцінювання, і чув, що вони отримали низькі бали за власне висловлювання. Дуже прискіпливо перевірялися творчі роботи. Це теж наука.
– Будете пробувати свої сили і наступного разу?
– Наступного року я піду тільки заради матеріального стимулу, бо я знаю, що я його здам непогано. Ці помилки для того, щоб не допускати інших помилок. Я ж дітей вчу. Зрештою, я в певній мірі розчарований. Хтось, можливо, буде мене ганити чи докоряти, мовляв, навіщо воно тобі потрібно. Я прекрасно розумію, що за допущену помилку мені оправдання немає. Це я порівнюю із футболом. Пригадуєте Валерія Лобановського, який не був дуже відомим футболістом, але став добрим тренером. Якщо я не здав на 200 балів, це не означає, що я не можу підготувати дітей до ЗНО. Вісім років тому моя учениця отримала 200 балів, було і 199, і 198,5. Так, я набрав тепер менше від них. Але я горджуся своїми дітьми. Я знаю свої помилки, знаю, на що звернути увагу.
– Яким чином ви готуєте дітей до ЗНО? Проводите із ними додаткові заняття чи вкладаєтеся в рамках навчальної програми?
– На жаль, щоб досягнути справді значних результатів, треба додатково займатися. Немає значення як – самостійно чи з учителем або репетитором. Минулого року в мене був 11 клас. Усі учні перейшли поріг, п’ятеро дітей підтвердили свої медалі. А це означає, що своє завдання вчителя-мовника я виконав. Мені дуже допомагає у цьому комп’ютер та проектор. Ми розв’язуємо на заняттях багато тестів. Можливо, саме через це мої діти так добре здають ЗНО.
– Ви на власному досвіді переконалися у доцільності такого виду оцінювання. А чи будете змінювати підходи до викладання і оцінювання учнів у школі?
– Безперечно, треба йти в ногу  з часом. Мені вже 52 роки. Я міг би користуватися старими конспектами, яких вже назбиралося по декілька на кожну паралель. За 26 років у школі в мене було чотири випуски одинадцятикласників. Зрештою, не кожен вчитель може похвалитися наявністю у класі комп’ютера і проектора. Так, треба шукати нові підходи, зацікавлювати дітей, спонукати їх до навчання. Мені найбільше прикро за державу в тому плані, що немає гідного ставлення і пошанування тих учнів, котрі здобувають дуже високі результати. Навіть якщо їх беруть у вузи, то після їх закінчення ці діти не можуть знайти собі роботу. Я переконався, що здобути найвищі результати не так вже і просто. Треба мати велику терпеливість, ретельно готуватися до уроків та ЗНО. Навіть дітям набагато важче, ніж мені, бо я готувався до одного предмета і не зумів досягнути вершини, а вони проходять ЗНО із трьох чи чотирьох предметів. Які ж це діти справді талановиті, працьовиті, що здобувають по 200 балів.
Розмовляв Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники