КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Я не хотіла покидати той світ

Світлана Хміль

Світлана Хміль

Це не про парадиз, це я про виставку живопису івано-франківської художниці Світлани Хміль. Наразі невеликий куточок її світу розташувався в експозиційному залі Бастіону. І що вона, ця виставка, принципово відрізняється від інших, засвідчив ось такий факт: люди, які прийшли на її відкриття, буквально поривалися (добровільно!) публічно висловитися про художницю і її роботи. Повірте мені, журналісту з ен-річним стажем, що таке явище — майже зі сфери фантастики.
Ось і я пишу зараз про роботи Світлани Хміль, бо аж розпирає — так хочеться висловитися. І так хочеться, щоб на виставку йшли люди. Нехай це добро, цей скарб не залишиться захованим. Нехай потішить якомога більшу кількість людей.

Залишу мистецтвознавчий аналіз для мистецтвознавців. Це їх робота препарувати і розкладати у пробірки художні засоби, «міряти» правильність композиційної побудови та її цілісності, визначати для картин полички з бірочками «мистецький напрям», «течія», «стиль» і таке ін. Мій текст — чистої води суб’єктивне. Отже, що на тій виставці побачила я. Заходиш — а тут усе світиться чистотою барв. Часом ризиковано поєднаних, а все одно не конфліктуючих. В просторі кожної картини живуть (а не знаходяться) речі й істоти. Живуть глечики, кавнички, келихи, пензлі, фрукти, птахи і риби… У них усіх свої характери, вони інтригують, інформують, випромінюють емоцію… — вони з тобою спілкуються.
Отак гамузом і не розкажеш про усю цю феєрію. Але біля кожної зокрема картини можна «зависнути» і роздивлятися, роздивлятися... На відкритті один з виступаючих фахівців чи то закинув художниці, чи то просто відзначив «надмірну деталізацію» у манері Світлани Хміль. Але, можливо, власне, ця увага до дрібниць (?) дає підставу і задоволення пожити біля кожної окремої картини. І покайфувати: он той бокалик — диви, як вигнувся на своїй цибатенькій ніжці, от-от зламається чи впаде з непевної поверхні у прірву. Танець на грані. А он розколений гранат демонструє своє нутро — ніби розкритий чіп, наладований інформацією. А риб, не риба — риб? Чомусь стать вгадується одразу, хоч жодних статевих ознак. Він по-джокондівськи чи по-джонідепівськи усміхається тобі і несе в своєму нутрі відзіґорний ключик. Від потаємних дверей? Від таємниці життя?..
Ці картини — разом і поокремо — світ казки, парадоксу. Але цілком дорослий. Це, як у Країні чудес Льюїса Керола і в Нарнії Клайва Льюїса одночасно. З одного боку, світ Світлани Хміль затишний — бо в ньому стільки ніжності, жіночної пильності, відповідальності за кожну деталь, за кожну барву, за кожного «персонажа». З іншого — динамічний, мінливий, мерехтливий, як відблиски світла на стінках одного з порцелянових кавничків.
Це ніби й наративне, фігуративне мистецтво — крісло тут, безумовно, крісло, а не хтось чи щось, що можна лише вгадати в плямах та лініях, а птахи і риби — таки птахи і риби. І архітектура на одній з картин — достеменно старий франківський пивзавод (нині покійний). Але усе воно не зовсім реальне, наче зі сну, гарного сну, а не марення. Або іноді, як візія крізь скляні призми, огранений коштовний камінь — переломлене зображення. Ця художниця могла би бути дуже реалістичною, от тільки не хоче. Оце «може» й «не хоче» одночасно присутнє в її роботах і так гармонійно поєднується.
Але боюся залізти в такі нетрі фантазій і асоціацій, що мій текст уже не матиме стосунку до самої виставки. А такий ризик є. Бо від робіт Світлани Хміль, як-то нині кажуть, «пре». І несе кудись у вже власні сни, спогади, у власне дитинство, у мрії. А що ще пересічному споживачеві мистецтва насправді треба? Щоб воно резонувало у його нутрі, живило й оживляло. Щоб діяло, як добрий наркотик. На виставці Світлани Хміль так і сталося. Тому той світ так не хотілося покидати.

Вероніка Заник

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники