КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Вакцини в дефіциті

Вакцини в дефіциті

09:16:26, 11 Листопад 2018

В Івано-Франківську закінчуються вакцини проти кору для дітей. Про це повідомила начальник міського [...]

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

Студентки ПНУ змагатимуться у Китаї

08:28:42, 11 Листопад 2018

Жіноча збірна України серед студентів вирушила на етап Всесвітньої університетської ліги з баскетбол[...]

Парк для індустрії

Парк для індустрії

08:58:58, 11 Листопад 2018

Івано-Франківськ планує викупити 14 га землі для створення у Хриплинській промисловій зоні індустріа[...]

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

Янголи любові – 2

За вчинками пізнають людину, по вірі – дається нам

HmelivskaІванофранківчанка Марія Хмелівська – соціальний працівник  «Карітасу» в проекті  «Паліативна допомога». З перших хвилин знайомства і розмови проймаюся щирою симпатією до цієї тендітної дівчини, особливо ж, коли дізнаюся, що опікується вона важкохворими, лежачими людьми.  

У неї вища освіта, закінчила філософський факультет, за спеціальністю – релігієзнавець. Але за фахом не працювала. Життя внесло свої корективи, тож перекваліфікувалася та опанувала бухгалтерську справу. Проте, зізнається, все частіше ловила себе на думці, що ця робота не приносить їй задоволення. Бажала, щоб робота була пов’язана більше з людьми, аніж із цифрами. Хотіла підтримувати слабших, нести у світ добро і Божу любов та милосердя. Отож, говоримо з Марійкою про те, як одного разу вона прийшла у «Карітас» і сказала, що хоче бути волонтером. З тих пір минуло п’ять років… Що тепер?

– Волонтером я пропрацювала чотири роки, – розповідає співрозмовниця. –  Тоді ще поєднувала роботу і місію, яку вибрала. У «Карітасі» мені сказали, що у мене буде підопічна пані Мирослава. Через хворобу – діабет – вона втратила зір, отож потребує допомоги. «Гулятимеш з нею, ходитимеш за покупками» – такими були настанови. Мої уявлення були далекими від дійсності.
Я за характером малоговірка. Біля пані Мирослави навчилася більше розмовляти, бути відкритішою, терпеливою. Доводиться пояснювати, що роблю, як роблю, наприклад, прибираючи. Або йдемо разом за покупками. Пані Мирослава сама хоче розповісти продавцям, що їй потрібно, а я вже читаю склад продукту, терміни зберігання дивлюся; чи то платіжки на комуналку разом вивчаємо та робимо потрібні платежі…
Мені імпонує, що пані Мирослава зберігає жвавість духу, не нарікає. Я вважаю себе уважною, пунктуальною людиною. В догляді за п. Мирославою ці риси дуже важливі, бо мені треба все поставити на місце, до якого звикла незряча.
Пані Мирослава сама любить готувати та іноді мене пригощати. Колись я приходила до неї як волонтер, а тепер, ось уже рік, – як соціальний працівник «Карітасу». Саме такі як вона люди мимоволі відкривають нам справжні цінності життя, Божі істини. Біля них стаєш інакшим.
– Як сталося, що ви повністю віддали себе соціальній роботі?
– Була вакансія, і я сказала, що маю бажання працювати тут. Зараз у мене троє підопічних. Кожного місяця ситуація міняється, і люди, з якими ми працюємо, також.
– Це одинокі, важкохворі люди. А ви така тендітна…
– Коли я розповідаю своїм знайомим про роботу, вони дивуються моєму вибору. Я і сама собі дивуюся. Але коли роботу виконуєш з душею, розумієш, наскільки вона важлива для тієї чи іншої людини, то Бог дає сили… Хоча, не приховую, бувало на початках  картала себе, що, може, поспішила. Зараз таких думок нема.
– Вас завжди чекають підопічні, ви знаєте все про них…
– Так, чекають. Я і сама скучаю за ними, переймаюся, як вони там? Особливо, коли була у відпустці, здавалось би, мала б відпочивати від важких буднів, натомість під час відпочинку думала, чи все добре у моїх підопічних.
– Як починається ваш робочий день?
– Я телефоную, запитую, що треба купити. Хоча часто сама купую те, що потрібно.
– Даруйте, а якщо в людини нема коштів? Купуєте за свої?
– Буває і таке. Не залишиш же людину без хліба. Але для них важливіше спілкування. Тому запитую про самопочуття, як минула ніч, чи є ліки. Годую, допомагаю привести себе до ладу (мию, розчісую і т.д.). Щоб людина не почувалася ніяково, намагаюся розговорити підопічних, щоб щось згадували зі свого життя. Стараюся робити веселішою атмосферу. Разом плануємо щось, мріємо. Хочу, щоб збувалися їх скромні бажання, сприяю цьому. Навіть готую для них те, що вони хочуть.
– А що найважче?
– Колись, на початках, я два рази прийшла до своєї підопічної, а третього разу вже не було, вона померла. Отож,  розумієш, що ці люди чимраз слабшають, згасають,  і до цього треба бути готовим. Але  з часом звикаєш до них, зріднюєшся.  Тому важко переживати такі втрати.
– У вас є родина, сім’я… Чи вони підтримують вас?
– Я не заміжня. Живу з мамою та братами. Насправді найбільше переживала мама, чи я впораюся з такою непростою роботою. Адже і в мене самої деякі проблеми зі здоров’ям є. Наразі все вдається.
– Для такої роботи потрібні певні знання, навики. Ви додатково вчитеся?
– Для нас систематично проводять семінари, курси, тренінги. Коли хочеш навчитися, то навчишся. Не маєш права бути в поганому настрої, бо цим людям і так важко. Треба навчитися також долати різні конфліктні ситуації, як і не вигорати на роботі, що також непросто.
– Головне ж, мабуть, власні життєві цінності, віра?
– Так. За вчинками пізнають людину, по вірі – дається нам. Любов – найголовніше, чого має навчитися людина. Безкорисливої любові. Божої.
Марта ПАВЛИШИН

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники