КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Очікували більшого

Очікували більшого

08:04:56, 10 Жовтень 2018

З червня на сортувальній лінії міського сміттєзвалища відсортували дві тисячі тонн вторсировини. [...]

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

З бабусиної скрині вбрання і пісні

BeregyniaЦьогоріч виповнюється 25 років народному фольклорно-етнографічному ансамблю «Берегиня» з с. Хотимир Тлумацького району. І попри те, що колективів з такою ж назвою чимало, змінювати її ніколи не хотіли. Бо вона співзвучна їхньому бажанню зберігати автентичні пісні та обряди рідного села.

Останнім часом Станіслава Стасюк живе на дві хати: то у Франківську, ближче до дітей, то у рідному Хотимирі. Якби могла, то у місто перенесла б і свій затишний будиночок, і яскравий квітник під його вікнами, і численні вишиті рушники, подушки, серветки. А до міста таки взяла автентичне хотимирське вбрання, виткане місцевими майстринями: фоту, запаску, довгу сорочку з вишивкою внизу, кептарик, пояс з різнокольоровими китицями, коралі. Одягає все це на великі свята.

– Коли я прийшла якось з сестрою на Великдень до церкви у Крихівцях, всі дивилися на моє вбрання,  – розповідає Станіслава Тадеївна. – Одна жінка мене запитала: «Де концерт сьогодні?» А я їй кажу: це наш давній костюм, хіба українська жінка не може його одягати?
І якщо вже говорити про концерти, то та жіночка у Крихівцях як у воду гляділа: в такому вбранні виступали учасниці народного фольклорно-етнографічного колективу «Берегиня», першим керівником якого була Станіслава Стасюк. Бажанням зберегти і оце хотимирське вбрання, і автентичні обряди рідного села пояснюють назву ансамблю.
–  Це все те, що ми взяли від своїх дідусів, бабусь, прадідів  і продовжуємо. Бо переконані: хто шанує свої обряди і звичаї, той вартий похвали.
Станіслава Тадеївна каже, що таких обрядів як хотимирська косовиця, обжинки, весілля, заручини більше нема ніде, навіть зав’язування хустки у них в селі особливе. Записували все це від старших жінок.
– У нас весілля починається у четвер ввечері і закінчується у неділю ввечері, – розповідає перший керівник фольклорно-етнографічного колективу. – У четвер заручини, у п’ятницю молода іде селом, просить на весілля родину. У суботу ідуть до шлюбу – молодий собі додому, молода – до себе, і вони святкують окремо. Потім бояри ідуть від молодого, забирають молоду. А ввечері у неділю пропійці ідуть до молодого перепивати молоду. І там молода уже дякує усім, дарує подарунки. Коли ми на сцені показували проводи молодої до шлюбу, благословення старостою молодих, ладкання свашок, то у залі жінки плакали.
Зізнається Станіслава Тадеївна, що зараз все більше по ресторанах справляють весілля, але хто хоче зберегти обряд, то ставлять намети і саме так, по-старовинному, роблять.
За словами сільського голови Хотимира Дмитра Капуляка, колись у їхньому селі жила майстриня, яка славилася виготовленням стрітенських свічок. На жаль, відійшла у вічність, нікому не передавши секретів свого ремесла. Але саме у Хотимирі відбувся перший районний фестиваль «Запалімо стрітенську свічу», який потім проходив у різних селах Тлумаччини. Тоді якраз виповнилося «Берегині» десять років. У 2000 році отримали звання народного.
А ще були виступи першого складу ансамблю в Коломиї на гуцульському фестивалі, на першому обласному фестивалі «Родослав». На святі фольклору і ремесел у Тлумачі зайняли перше місце. З концертами побували чи не в кожному селі свого району.
В репертуарі мали понад сто пісень: українські народні, обряди, гаївки, вечорниці. Та серед них одна – як візитівка – «Хотимирські переспіви»:
Хотимирські парубки –
то є файні люди,
А як мене поцілує –
аж легше на груди.
Ой даріда ойда,
ой даріда ойда,
А як мене поцілує –
аж легше на груди.
Та як мене поцілував
з Хотимира Федір,
То так сі-м я червоніла,
як на курці гребінь.
Ой даріда ойда,
ой даріда ойда…
– Це коли ми з жінками пішли у село і там одна щось сказала, там друга, –  розповідає Станіслава Стасюк, – так записали і цю пісню, де чоловіки переспівували жінкам, а жінки відспівували.
Вона і тепер, уже за другого складу, є в репертуарі «Берегині». От тільки власне переспіву не виходить, бо наразі нема в колективі чоловіків. Їх у селі поменшало, відколи змушені були податися на заробітки до великих міст, а то і за кордон. Сподіваються, що з відкриттям заводу будівельних сумішей – проекту компанії «Сен-Гобен», яка поряд з селом добуває гіпси, – ситуація зміниться. Буде робота – повернуться чоловіки. І у школі не буде, як цьогоріч – вперше без першого класу…
Колись у «Берегині» переважали поважні газди і газдині. Навіть жартували: «Нам усім за 60, а ми ще співаєм». Хоча залучали до виступів і молодь, і дітей. Серед них була і теперішній керівник колективу Наталія Карабін.
– Активними учасниками ансамблю були мої дідусь і бабуся, – розповідає молода жінка. – Це вони мені прищепили любов до фольклору. В дитинстві і я з ними виступала.
Випускниця університету культури, Наталія Карабін четвертий рік очолює «Берегиню». Зізнається, що про пошук роботи де-інде і не думала.
Вік теперішніх «берегинь» різний – від 15 до 55. Співають автентичні пісні свого села, духовні твори, жартівливі, сучасні пісні. Беруть участь у районних фестивалях, їздили до Рогатина на «Пісні Опілля».
– А чи не важко жінкам знаходити час на репетиції, адже у кожної сім’я, діти, господарка? – запитання і до молодого керівника, і до усіх артисток.
–  Трохи важко зібрати усіх докупи за раз, –  погоджується Наталія Ярославівна. –  Але у всіх є велике бажання до музики, народної творчості, і всі стараються.
Кілька років тому завдяки сільській раді відремонтували клуб – його відкриття стало подією для села. Тепер місцева влада пообіцяла нові концертні костюми. Яке б задоволення не приносила пісня у спільному виконанні з однодумцями, ще більшу насолоду артисти отримують від виступів, концертів, коли своїм захопленням діляться з іншими.
– Ви би бачили, як зал нас приймав, коли ми виступали зі звітом, – розповідають жінки. – Вставали, аплодували, кричали «молодці». Значить, людям це потрібно.
За 25 років змінився склад фольклорно-етнографічного колективу «Берегиня». Ті, хто був дітьми, стали мамами, хто був молодим – стали поважними жінками. Втім усі вони і зараз вважають себе молодими. Запевняють: не в останню чергу саме завдяки пісні.
 Галина ДОБОШ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники