КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

No thumbnail available

Небезпека наближається до України!

12:06:20, 12 Грудень 2017

Управління  Держпродспоживслужби в м. Івано-Франківську  інформує про загрозу занесення  збудника за[...]

Новації в пенсійному законодавстві

Новації в пенсійному законодавстві

09:29:09, 12 Грудень 2017

11 жовтня поточного року набув чинності Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до Закону Украї[...]

No thumbnail available

До уваги платників!

08:05:52, 11 Листопад 2017

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомляє, що 15.11.2017 року в Головном[...]

До уваги платників єдиного внеску!

До уваги платників єдиного внеску!

11:11:19, 10 Жовтень 2017

З 1 січня 2018 року набирають чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на [...]

Щоб і сліду не було

Щоб і сліду не було

08:02:37, 10 Жовтень 2017

В Івано-Франківську планують демонтувати 150 незаконно встановлених малих архітектурних форм. Про[...]

No thumbnail available

Прикарпатські пенсійники до перерахунку пенсій готові.

06:51:27, 10 Жовтень 2017

Слово за Парламентом Впродовж останніх днів «гаряча лінія» Пенсійного фонду є дійсно «гарячою». Сту[...]

Резервістів кличуть на збори

Резервістів кличуть на збори

07:28:04, 8 Серпень 2017

Івано-Франківську необхідно направити 50 резервістів на 30-денні військові збори на Яворівський полі[...]

Перший дзвоник кличе

Перший дзвоник кличе

07:25:42, 8 Серпень 2017

Цього року за парти івано-франківських шкіл сядуть 3 тис. 108 першокласників. Про це повідомив ди[...]

«Срібло» Кубка Європи

«Срібло» Кубка Європи

06:11:27, 8 Серпень 2017

У румунському місті Арад завершився Кубок Європи з дзюдо серед спортсменів до 21 року. У ваговій [...]

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

В Івано-Франківську стане на одне проблемне перехрестя менше

07:40:34, 8 Серпень 2017

В Івано-Франківську продовжуються роботи на кільцевій розв’язці на Привокзальній площі. Минулого тиж[...]

З Липецька – до Івано-Франківська

Російський правозахисник вимушено виїхав із своєї країни, а тепер просить допомоги в українців

SaharchukПротягом вересня колишній російський правозахисник Сергій Сахарчук перебував на Прикарпатті. Тут чоловік певний час мешкав у свого майданівського побратима Юрія Косована у Делятині, а також на власному досвіді переконався,    як доводиться жити в Івано-Франківську тим, у кого немає власного житла.

Шукаючи справедливості та прихистку в чужій для себе країні, Сергій Сахарчук наразився на нерозуміння таких як він і зізнається, що вимушено добивається правди у судах. Будь-які стосунки із родичами колишній правозахисник припинив. Так само він порвав стосунки із колегами-журналістами з Росії, котрі звинувачують його у бандерівщині. Чоловік також поділився своїми міркуваннями про кондитерські фабрики нашого Президента у Липецьку, де працює чимало його знайомих.

Зі слів самого Сергія Сахарчука, він є корінним українцем, але свою приналежність до нашого народу в його родині не можуть доказати представники вже не одного покоління. І все через те, що народжені за межами України. Тепер чоловік перебуває на території нашої держави і просить притулку.
Він каже, що через переслідування у своїй країні  відчув себе непотрібним, тому й подався за кордон. В результаті правозахисницької діяльності Сергія Сахарчука на нього завели адміністративну справу. Він відсудив 20 тисяч рублів у держави за те, що його майже добу протримали в камері. «Виявилось, що я незручний своїй державі, тому сфабрикували проти мене кримінальну справу, буцімто я образив представницю правоохоронних органів у магазині, обливаючи її нецензурними висловами. При цьому п’ятеро людей підтвердили, що саме так і було, хоча насправді жодного нецензурного слова там не було, оскільки я записував усю розмову на диктофон», – пригадує пан Сергій.
Тому йому довелося втікати від несправедливості. Спочатку він протягом певного часу проживав у Білорусі, а з часів Майдану скитається Україною в пошуках справедливості та визнання. У листопаді 2013 року пан Сергій знаходився у пункті перебування вимушених переселенців у Бресті. Тоді інститутська однокурсниця писала йому про те, що насправді відбувалося в Києві на Майдані.
Зважаючи на те, що закордонного паспорта у чоловіка не було, то й з Білорусі йому, крім України, більше не було куди податися. Зразу ж після приїзду до Києва пан Сергій почав звертатися у відповідні інстанції для надання йому статусу біженця. Про майданівські часи Сергій Сахарчук пригадує дуже багато деталей. Там він дбав про безпеку людей. Пригадує і події у Будинку профспілок. Саме там доля звела його із Юрієм Косованом з Делятина. Пізніше Юрій допоможе деякий час із житлом та грошима.
«Я не турист, а вимушений переселенець. А без закордонного паспорта не можу нікуди поїхати. Якби тоді я мав куди подітися в Києві, то все одно прийшов би на Майдан», – каже чоловік.
Свого часу в Одесі Сергій Сахарчук біля Російського консульства спалив свій російський паспорт. Це був його акт непримирення із російським режимом переслідування.
Ані суд, ані Міграційна служба України не визнають права Сергія Сахарчука, котрий прагне оформити собі документи біженця. Його визнало тільки Управління верховного комісара ООН у справах біженців. Щоправда, й у цій установі посвідчення видають лише на певний період. Чоловік скаржиться на те, що належної допомоги йому як біженцю та інваліду не надають.
Судова справа проти Львівської міграційної служби, котру розглядали у львівських судах, змушувала пана Сергія постійно мандрувати. Тепер чоловік перебуває в Одесі. Там він просить допомогти йому із фінансами, оскільки жити немає за що. На теренах України він фактично перебуває нелегально. Єдиним документом, котрий має чоловік, є те, що він перебуває під захистом Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
«Закон про громадянство в Україні не передбачає отримання громадянства людьми, котрі народилися за межами країни. Якби я був у Білорусі, то, за їхнім законодавством, за спрощеною системою міг би претендувати на громадянство. В Україні це неможливо. Тут треба мати коріння. Євреї, білоруси, німці можуть отримати громадянство своєї країни не залежно від того,  де вони народилися», – розповідає пан Сергій.
Часто на свою адресу Сергій Сахарчук чує звинувачення, що він  незаконно перебуває на території України, але  відкидає їх: «Коли я спілкувався із заступником начальника Львівської міграційної служби, він зауважив, що я незаконно перебуваю на території України. На що я відповів, що перебуваю законно до тих пір, поки триває моя судова справа проти Міграційної служби». До речі, 20 вересня суд ухвалив рішення не на користь позивача. Тому пан Сахарчук подав апеляційну скаргу.
Майже місяць чоловік мотався між Львовом та Івано-Франківськом. Це був вимушений крок, адже у Львові він не міг влаштуватися в хостел. «Живу на те, що люди кинуть. Із житлом мені допоміг товариш Юрій», – пояснює пан Сергій.
«Коли я прибув до Івано-Франківська, то найперше звернувся до «Карітасу». Там вивчили мої документи та приписали мене до їдальні. А вже звідти направили у Будинок нічного перебування, – розповідає про своє перебування в обласному центрі Прикарпаття Сергій Сахарчук. – Там мене зразу прийняли також нормально, я погодився із усіма вимогами та правилами цього закладу. Якщо треба митися, то митися, направили у шкірвендиспансер. Колючі та ріжучі предмети я залишив, як цього вимагали у Будинку нічного перебування.
З букетом різних захворювань шлунково-кишкового тракту я звернувся у поліклініку. Таку людину зразу треба ізолювати від суспільства і везти на дослідження. Мене починають водити від одного лікаря до іншого. Замість того,  аби мене оглядати, завідувач поліклініки телефонує у Будинок нічного перебування і з’ясовує, хто я і чи насправді там перебував.
Одну ніч я пролежав у лікарні, а на ранок лікарі вирішили, що я можу лікуватися на денному стаціонарі. На що я відповів, що в такому стані мотатися з речами містом я не можу. Уся біда в тому, що у Будинку нічного перебування не можна залишати свої речі. Якби можна було залишати, то я б спокійно міг зайти у бібліотеку і там працювати. На вихідні стаціонар не працює. Стикнувся з тим, що не міг лягти в лікарню за соціальними показниками. З вокзалу, звичайно, проганяють. Навіть інвалідів із милицями поліцейські тягнуть. Хіба це по-європейськи?»
Про війну на сході України Сергій Сахарчук говорить коротко: «В Україні воювали і воюють білоруси, узбеки, росіяни. Вони воюють із Росією. Але їм небезпечно повертатися додому, їм не дають захисту». Загалом про ситуацію в Україні пан Сахарчук також говорить лаконічно: «Те, що зараз відбувається в Україні, можу назвати реваншем».
У розмові виявилося, що пан Сахарчук добре знає ситуацію із «Рошеном» у Липецькій області Росії, бо народився недалеко – у сусідній Воронезькій області, а в самому Липецьку має чимало знайомих.
«Від того, що у Липецьку є фабрика пана Порошенка, мені ані тепло, ні холодно. Мої колеги з інституту працюють на цукрових заводах у Липецькій області, цукор із яких ішов на «Рошен». Люди отримували хорошу зарплату. Оклади там пристойні, оскільки фабрика «Рошен» давала капітальні товарообіги. Крім того, другий цех знаходиться у селі Сенцове Липецької області. Місцевим селянам добре, бо нікуди не треба їхати. Одна справа працювати на ливарному заводі, а інша – у чистоті на «Рошені».
Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники