КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Захист у нападі

Montjn-25Адвокат звинуваченого у державній зраді   Руслана Коцаби дала інтерв’ю «Західному кур’єру»
Тетяна Монтян своїм прикладом рішуче спростовує висловлену кимось тезу про те, що адвокат повинен бути в першу чергу дипломатом. Її поведінка, як у залі суду, так і «по життю», багатьма сприймається не як позиція захисту, а скоріше нападу –  на державне обвинувачення, чинну владу в цілому і її судову гілку зокрема.   
«Руку» скандально відома столична адвокатеса набила у таких судових розглядах, як справа «9 березня», захищаючи активістів акції «Україна без Кучми», численних позовах проти київських ЖЕКів та фірм-забудовників. Під час Помаранчевої революції Тетяна Монтян брала безпосередню участь у створенні громадянської кампанії «Пора!», здійснювала юридичну підтримку і захист кампанії. Членом цієї організації був також Руслан Коцаба. Хоча, за словами Тетяни Монтян, зі своїм нинішнім підзахисним вона познайомилась нещодавно, завівши переписку  в інтернеті, після його репортажів зі сходу на 112-му каналі.

«Перед тим як розпочати свою антимобілізаційну акцію, Руслан запитав мене, чи захищатиму я його, якщо проти нього за це порушать справу. Я пообіцяла і, звісно ж, виконую свою обіцянку»,  – пояснює свій намір брати участь у справі Коцаби адвокатеса.
Тетяна Монтян неодноразово озвучувала, що повністю підтримує і поділяє позицію Руслана Коцаби щодо мобілізації та ситуації на сході. Нещодавно вона, як і свого часу Коцаба, виступила на російському ТБ, у тій же телепередачі, що й заарештований франківський журналіст.
Незважаючи на багату «опозиційну» біографію, Монтян закидають співпрацю із режимом Януковича. Під час парламентських виборів 2012 року вона балотувалась у 212-му мажоритарному окрузі. Тоді багато експертів вважали її технічним кандидатом провладного мільйонера Ігоря Баленка. За що пізніше, указом тодішнього президента Януковича, Монтян начебто була призначена керівником новоствореної установи, пов’язаної із розвитком ОСББ.
Сама адвокатеса звинувачення спростовує та стверджує, що,  «як загальновідомо та легко гуглиться, нітрохи не підтримувала їх та публічно, під власним іменем, називала «відморозками» та «бєзпрєдєльщіками».
У такому ж дусі Тетяна Монтян відгукується і про чинну владу, зокрема і в інтерв’ю «ЗК». Всі вислови, відпущені захисницею Коцаби, не зовсім газетного формату, ми вирішили все ж залишити без редакційної правки, вилучивши лише найвідвертішу лайку.
– Як би ви оцінили просування справи в суді, з огляду на ваш адвокатський досвід?
– Просування відсутнє. Справу з самого початку планувалося тягнути якнайдовше. Саме цим пояснюється те, що в матеріалах слідства з семи томів п’ять – «макулатурні», тобто не мають ніякого відношення до суті висунутих звинувачень.
Це саме стосується і кількох десятків свідків, заявлених прокуратурою — ніхто з них не може сказати нічого по суті  справи. Всі вони розповідають про свої надзвичайно «цінні» для справи емоції, згадують особистий досвід щодо участі в АТО чи у волонтерському русі, висловлюють лише власні рефлексії щодо Руслана та оціночні судження щодо його діяльності. Час від часу переповідають плітки. І триватиме весь цей цирк стільки, скільки цього бажатиме керівництво СБУ. Суд у цій справі виключно «обслуговуюча організація» і легітимізує той вирок, який намалюють Русланові на Володимирській, 33.
Слухання призначаються дуже рідко. Приблизно раз на два-три тижні, тривають лише по дві-три години. І з такою кількістю свідків, самі розумієте, скільки все це тягнутиметься.
– Ви говорите про непомірно велику кількість свідків з боку державного обвинувачення та «цінність» їхніх показів. Водночас Коцаба в одному зі своїх звернень у залі суду попросив людей, які можуть йому допомогти – прийти і зробити це у залі суду своїми свідченнями. Хто зголосився свідчити на користь Коцаби?
– На даний час Руслан вже зрозумів, що відбувається по справі, та погодився зі мною, що наша мета — вирок якнайшвидше, а тому додаткові свідки — це «вода на млин» хунтятам та їхнім суддівсько-прокурорським посіпакам.
– Тобто, перспектив у справі ви не бачите? Чи є передумови принаймні зміни запобіжного заходу?
– Перспектив дійсно ніяких. Справу тягнутимуть стільки, скільки зможуть — це вже очевидно навіть для найоптимістичніших спостерігачів. Зміна запобіжного заходу також неможлива — утримання під вартою прямо передбачено за такими звинуваченнями частиною 5 ст. 176 КПК України:
«Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 – 114-1, 258 – 258-5, 260, 261 ККУ».
Це означає, що достатньо інкримінувати людині будь-яку висмоктану нізвідки «брєдятіну», формально підтягнувши її під диспозицію зазначених статей – і все, людина сидітиме за ґратами, як мінімум, до вироку!
Така сама ситуація і з грошима матері Коцаби, які сбушники поцупили під час обшуку та оголосили «речовим доказом». Повернути їх можна лише одночасно з вироком.
– Можливо такий стан речей якраз на користь вашого підзахисного? Чи не допускаєте ви, що посадовивши його в тюрму, йому врятували життя, адже його фігура ідеальна мішень для роздмухування образу «кривавих бандерівців» російськими ЗМІ?
– Якщо Руслана захочуть вбити, то найпростіше це зробити якраз саме в СІЗО.
– З огляду на все вище вами озвучене, на чому ви будуєте лінію  захисту?  Якою є ваша стратегія?
– Елементарною — якнайшвидше завершити вироком перший «акт» всієї цієї циркової вистави, затіяної СБУ виключно для дешевого піару та залякування відкритих противників «договорнякової» війни під лицемірною назвою «АТО», яка приносить мільярдні прибутки її натхненникам-бенефіціарам (розпил військових бюджетів, «контрабасний» «бєспрєдел» на блок-постах, таємні «ґешефти» з баригами в ЛНР-ДНР тощо) — і десятки тисяч трупів в сім’ї простого народу. Не кажучи вже про те, що «на війну» хунтятам надзвичайно зручно списувати своє нестримне казнокрадство, дерибан, відсутність навіть ознак реформ та тотальну управлінську імпотентність.
– Про владу ви постійно говорите зухвало – навіть зараз. І загалом «по життю» не церемонитесь у висловлюваннях. Цю манеру поведінки, яку можна назвати провокативною, переносите і на судові засідання. Багато хто вважає її більш ніж розкутою, пак нахабною. Зокрема останнє судове засідання у справі Коцаби було перервано через вашу сварку зі свідком. Це теж один із елементів вашої стратегії захисту?
– У мене абсолютно нормальна поведінка. Просто наші люди звикли до переляканих по життю адвокатів, які бояться зіпсувати стосунки з суддями та прокурорами. Мені ж ваші місцеві судді та прокурори абсолютно байдужі, і тому я просто адекватно реагую на той «бєспрєдєл», який коїться по справі.
Так, судді знімають абсолютно слушні питання адвокатів, наполегливо перешкоджають веденню захисту, демонстративно упереджені до Коцаби та до непристойного прихильні до представників прокуратури. Свідки годинами несуть абсолютно іррелевантну ахінею, яка не має жодного відношення до суті звинувачення, але судді охоче слухають це самі та змушують слухати всіх учасників процесу.
Що стосується останнього засідання, то воно закінчилося «природнім шляхом» – останній свідок закінчив свої довгі та нудні байки, і я, як і завжди, звернула увагу суду на те, що і він нічого по суті звинувачення не сказав — ось і все. Є аудіозапис, є відео — хай викладуть цей шматок засідання, а читачі та глядачі самі зроблять висновок — хто намагався влаштувати скандал і навіщо.
– Мобілізація судді, який вів справу Коцаби – що це за поворот?..   
– Демарш цікавий, і версії гуляють по суддівських колах дуже різні. Але особисто я вважаю, що це була спроба тиску з боку СБУ, а Попович зрадів можливості уникнути  головування по такій «смердючій» справі та пішов собі спокійно побити байдики в армію.
Сподіваюсь, ніхто не вважає, що він там, як-то кажуть, реально «нестиме тяготи армійського життя» в рваному наметі без нормальної їжі та елементарних побутових умов чи потрапить в якийсь «котел» без обмундирування та без зброї, як звичайна селянська дитина.
Всі розуміють, що після повалення хунтят піде реванш і у всіх тих, хто «обслуговує» «нову чесну панду», зокрема по таких замовних справах, будуть серйозні неприємності, аналогічні тим, які зараз мають судді, яких звинувачують в «обслуговуванні» «злочинної панди Януковича».
– Як справа Коцаби позначилася на вашій репутації, зокрема після виступу на російському ТБ?
– Я не думаю, що моїй репутації щось може зашкодити в очах адекватних людей. Одночасно, в очах скажених упоротих «всіх мастей» мою репутацію вже нічого не може покращити.
На російських каналах взагалі-то виступає багато українців, і небо на землю не падає.
Ніяких претензій навіть від найупоротіших вишиватників щодо суті моїх висловлювань досі не надходило. І не надійде, бо я відкрито називаю Путіна х...м з моменту анексії моєї малої батьківщини – Криму, який Росії продали хунтята, і абсолютно не є «проросійською». Навпаки — російські упороті ватнікі постійно звинувачують мене у «русофобії» та вважають «п…ю прокладкою другого рівня», яку «США приведе до влади після хунтят».
– Але ви, як і ваш підзахисний, не вважаєте Росію агресором?
– Між Росією та Україною існують, зокрема:
1) Угода про співробітництво у військовій галузі – Закон від 10.01.2002 № 2936-III, стан: чинний;
2) Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, підписаний 31 травня 1997 року в м. Києві, стан: чинний.
Щодня відбувається шість авіарейсів між Києвом та Москвою, не враховуючи чартерів; є безліч двосторонніх  міжнародних договорів, в тому числі – між Україною та «Кримським федеральним округом» про постачання електроенергії; військовий стан не оголошено; дипломатичні стосунки – на найвищому рівні Надзвичайних та Повноважних послів.
В той же час, ані я, ані Руслан ніколи не заперечували того очевидного та загальновідомого факту, що Росія контролює уряди самопроголошених ЛНР та ДНР, надає їм всебічну матеріальну, управлінську та військову допомогу, вимагаючи від квазі-легітимних київських хунтят, які, своєю чергою, контролюються та спонсоруються США та Євросоюзом, реальної децентралізації тощо.
Доказів же присутності регулярних російських військ (а не окремих «контрактників») на сході досі ніхто так і не надав ні на якому рівні.
Ну і ліпецька фабрика «Рошен» нашого Головнокомандувача та Президента, як відомо, невтомно розширює виробництво шоколадних батончиків та вафельних трубочок.
– Але факт залишається фактом – український Крим окупувала все ж Росія.  
– Крим, як я вже казала, був тупо проданий Путіну хунтятами. Так що словосполучення «Росія – країна-агресор» – це зомбі-мем для внутрішнього вжитку упоротих вишиватників – базового електорату хунтят. Для адекватних людей, як-то кажуть, «все не так однозначно».

Інтерв’ю записала Оксана ГЛУШКЕВИЧ

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники