КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Заходимо у свята, або Всі чекають дива

novorichni stilУкраїнці дуже люблять святкувати, вшановуючи все: від всесвітніх днів танцю, чаю, блондинок, солідарності трудящих до великих релігійних празників. І за підрахунками, вихідних з 365 днів назбирується чимало – майже півроку. Ось ми знову стоїмо на порозі чергових свят. Буде їх узимку не мало і не багато – аж 13 (саме свят, а не днів!). Звичайно, не всі вихідні, зате приводів «відзначити» хоч відбавляй.
А щодо неробочих днів, то цьогоріч «з метою створення сприятливих умов для святкування 1 січня – Нового року та 7 січня – Різдва Христового, а також раціонального використання робочого часу» керівникам підприємств, установ і організацій Кабмін рекомендує перенести робочі дні 2, 8 та 9 січня на суботи у січні та лютому. Отже, на новорічно-різдвяні свята українці законно відпочиватимуть дев’ять днів – з 1 по 4 і з 7 по 11 січня. А між тим не забуваймо про 25 грудня – Різдво Христове у римо-католиків, 14 січня – Василія Великого (Старий Новий рік), 18 – надвечір’я Богоявлення, 19 – Хрещення Ісуса Христа, 20 – Івана Хрестителя. У лютому вже традиційним у нас стало гучне святкування Дня святого Валентина, 15 лютого відзначаємо Стрітення Господнє. І, звичайно, як не згадати китайський Новий рік, який у 2015-му припадає на 19 лютого.

То, може, котрісь із зимових свят нам чужі? Від якого відмовитись? А що, як від Нового року? Для цього вже є достатньо приводів. Один із них – агресія сусідньої Російської Федерації. Як наслідок – українська малеча повинна дізнатися правду про те, що в Україні подарунки приносить святий Миколай, а Дід Мороз – чужак.
На початку ХХ століття Новий рік не мав великої самостійної ролі. Тоді день народження Ісуса Христа святкували за старим календарем – 25 грудня. Тож і ялинку наряджали саме до Різдва. А Новий рік був придатком до релігійного свята.
Церква в 1900 році не радила українцям святкувати цей день і вважала його бісівською гулянкою. Із створенням СРСР свято Нового року дещо змінилося. Це було єдине некомуністичне свято в країні. 1 січня стало робочим, відіспатися у цей день компартія дозволила лише в 1947 році. Тоді ж у Діда Мороза з’явилася Снігурочка, на столах – олів’є. А вифлеємську зірку на ялинці замінила «ідеологічно правильна» радянська.
До того ж у кожній країні Новий рік святкують по-різному і не всюди в ніч на 1 січня. «Свій» початок року в Ізраїлі, Саудівській Аравії, Індії, Китаї, Ірані. Календар, у якому рік починався саме з цього дня, ввів римський імператор Юлій Цезар у 46 році до н.е., тому його і називають «юліанський». У царській Росії Новий рік святкували на початку осені, і лише Петро Перший у 1700 році переніс його з 1 вересня на 1 січня, як це було прийнято в усіх європейських країнах.
Та у Галичині цей звичай не зовсім прижився. І досі від літніх людей можна почути, що 1 січня – це «руський Новий рік», а 14 – «український», 25 грудня – «польське Різдво, а 7 січня – «українське». Так і живемо досі. Чому, запитаєте. Можемо припустити, що на мультикультурному, багатоконфесійному Прикарпатті, де поруч мешкали українці, поляки, євреї, вірмени та представники інших національностей, панувала толерантність і пошанування взаємних свят. Крім того, було багато так званих мішаних шлюбів. Тому і нині, щоб бути солідарними із сусідами, ми намагаємося важко не працювати на римо-католицьке Різдво, щоб бути ближчими до європейсько-американських традицій, вшановуємо святого Валентина, а щоб нічого кардинально не змінювати у своєму стабільному житті, сідаємо за новорічний стіл двічі. Як-то кажуть, щоб і вашим, і нашим.
Мабуть, не раз, підраховуючи, у скільки обійшовся цей «великий день», зарікаємося більше не готувати, не їсти, не пити і в гості не ходити. А зважаючи на нинішню ситуацію в державі після кожної «дози» новин здається, що кусок в горло не полізе і що святкувати якось не гоже. Та це тільки здається. І, може, цьогоріч на свята колядки звучатимуть трохи сумніше, а столи у когось не вгинатимуться від їжі, щедрі залишки котрої через день і так довелося б викинути на смітник, і розмови будуть лише на одну тему, та дух оновлення все-таки витатиме в повітрі, бо свято для того, щоб вірити у диво, а воно нам нині необхідне.
Дмитро ГУСАК

ДО ТЕМИ
Росла собі ялиночка…
Звичай обожнювати дерева – один із найдавніших. Святими вважалися: дуб – у кельтів і слов’ян, ялинка – у німців, кипарис – у греків, сосна – у фрігійців.
Деревам приносили жертви у святих гаях, залишали на гілках різні фігурки з дерева і глини, кольорові клаптики тканини. Є така думка, що звичай прикрашати ялинку сягає найдавніших дохристиянських часів. Та все ж найперша згадка про неї з’явилася 1600 року. Йшлося про новорічне свято у французькій провінції Ельзас.
Найпершими прикрасами були паперові троянди. Пізніше – позолочені та посрібнені картоплинки (тоді велика рідкість у Європі). Із 1815 року ялинку почали освітлювати свічками, а з 1850-го почали прикрашати скляними іграшками. У містах і селах Камбоджі за кілька днів до 12 квітня (там у цей день відзначають Новий рік) перед будинками з’являються піщані гірки. Їх насипають підлітки. Скільки піщинок – стільки поганих вчинків зробив той, хто насипав гірку. У бешкетників вони, звичайно, найвищі.

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники