КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

Три відзнаки відомого прозаїка

Три відзнаки відомого прозаїка

10:52:23, 6 Червень 2018

Відбулося нагородження переможців міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2018». Два ро[...]

No thumbnail available

Перепони інвестиціям

10:46:07, 6 Червень 2018

У Івано-Франківську бракує великих земельних ділянок та вільних виробничих площ, які б можна було за[...]

Майже готова

Майже готова

09:56:42, 6 Червень 2018

Вулицю Станіславську після капітального ремонту відкриють через два тижні. Про це повідомив директо[...]

Місто квітне і зеленіє

Місто квітне і зеленіє

09:54:39, 6 Червень 2018

За три останні роки в Івано-Франківську посадили 1927 дерев та чотири тисячі кущів, з яких не прижил[...]

No thumbnail available

Зміна вивісок

09:49:22, 6 Червень 2018

На позачерговій сесії депутати міської ради змінили назви однієї комунальної установи та трьох навча[...]

Надмірна старанність

Надмірна старанність

06:29:06, 6 Червень 2018

В сучасному Івано-Франківську час від часу виникають скандали через примусове збирання грошей з бать[...]

No thumbnail available

Злодій під ліжком

06:27:40, 6 Червень 2018

У 1904 р. мешканець Богородчан Маркус Проппер приїхав до Станиславова і зупинився в готелі «Європейс[...]

No thumbnail available

Гортаючи «перевал»

06:25:49, 6 Червень 2018

Уроки української революції Червоно-чорні кольори, що символізують гасло націоналістів «Воля або см[...]

У прикарпатських полісменів – новий очільник

У прикарпатських полісменів – новий очільник

11:39:52, 6 Червень 2018

Начальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області призначено  полко[...]

No thumbnail available

Місто позбувається МАФів

09:31:27, 6 Червень 2018

За два останні роки в Івано-Франківську демонтували 539 самовільно встановлених малих архітектурних [...]

«Живемо у час штучних літературних «звізд»

Євген БАРАН:

BaranЛітература сьогодні відіграє роль дзеркала. На сторінках книжок ми знаходимо все те, чого боїмось і від чого навіть сахаємось у реальному житті. Та не завжди герої літературних творів стають прикладами для наслідування. Ба навіть більше, вони тягнуть за собою цілий шлейф табу і цензури. З чим це пов’язано? Чому у 21 столітті, коли навколо вирує система вседозволеності, раптом появляється цензура на книжки? Про сучасні тенденції в літературі та скандали навколо заборони деяких творів для дітей говоримо із літературним критиком Євгеном Бараном.

– Література йде в ногу із суспільними явищами. Тому дуже часто на сторінках книжок можна знайти відображення навколишніх подій. Чи завжди письменникам для натхнення потрібно надихатися пережитими емоціями?

– Письменнику завжди треба залишатися чесним. Мати мужність вириватися за межі кон’юнктури. У нас таких письменників – на пальцях однієї руки. Першою в цьому ряді назву Галину Пагутяк. А емоції? Емоції можуть бути подразником до написання, але ніколи не змусять змінитися. Тим більше змінити світ навколо себе.
– Книжкові пропозиції від літераторів співпадають з очікуваннями читачів? Яка література має більший попит?
– Письменник,  який повністю орієнтується на читацькі смаки, приречений на забуття. Це треба пам’ятати.
Зараз пішла мода на жанр фентезі. Ось і новий нобеліянт Кадзуо Ісіґуро полонив читачів своїми антиутопіями. Щодо себе, то коли я і сприймаю фентезі, то тільки у виконанні Андре Нортон. Або ж українська класика – Юрій Смолич «Прекрасні катастрофи», Володимир Владко «Аргонавти Всесвіту», «Нащадки скіфів», «Сивий капітан», можливо ще один-два автори.
Також є запити на молодіжні романи, соціальні, історико-авантюрні, біографічні,  філософсько-дидактичні притчі (насамперед, Мирослав Дочинець), жіночі історії.
Тут не вгадаєш із жанром, який «востребований». Бо завжди знаходиться автор, який перекреслює будь-які статистичні підрахунки і повертає читача обличчям до нібито нудного чи архаїчного жанру.
– Чи повинен письменник провокувати читача?
– Свідомі провокації закінчуються несвідомою ізоляцією. Казав Сенека: якщо можемо, то говорімо сміливіше, якщо ні – то відвертіше. Це один із принципів, якого я особисто намагаюся дотримуватися.
Провокації, світоглядні, естетичні, інтимні тощо, якщо вони не мають на меті авторської внутрішньої зміни, нікому не потрібні.
– Нещодавно чимало галасу здійнялося навколо дитячої книжки «Майя та її мами» Лариси Денисенко. Вам не здається, що така реакція у суспільстві розігрівається штучно?
– Не просто штучно, а цинічно штучно. Ми живемо у час штучних літературних «звізд». Ситуація з книжкою цієї літераторки є свідченням того, що людина не хоче думати і не хоче змінюватися. Тому в цьому випадку, як і в деяких інших, я не так би складав провину на автора, як на читача. Письменник хоче заробити, він пропонує той продукт, який беруть. А чи він якісний чи швидко псується, – це вже не його проблема. На жаль, таких письменників, які живуть і пишуть за цим принципом,  більшість.
– Чи можна розцінювати книжку про одностатеву сім’ю як виклик сучасному світу і загрозу моральної деградації дітей?
– Усі ці розмови про одностатеві шлюби і заохочення до них є ідеологічною стратегією тих, які вважають, що керують світовими процесами. На індивідуальному рівні такі зв’язки – гомосексуальні чи лесбійські – не більше  як вияв психічної або ж фізіологічної хвороби. Коли такий «продукт» пропонується під маркою свободи вибору чи проголошується так званими ліберальними цінностями, це тільки означає, що суспільство піддається маніпуляціям, і як таке – не готове до змін. У цьому сенсі я християнин-консерватор. Тому на ваше запитання відповідаю – так, це несе загрозу моральній деградації спільноти і є викликом християнським цінностям.
– Аналогічною додатковою рекламою творчості став і скандал навколо «Часодіїв» Наталі Щерби. Чому так неоднозначно сприймаються книжки?
– Про книжки Наталі  Щерби говорити не буду. Хто хоче, нехай читає. Це не моя лектура. А сам «шкандаль» виглядав штучно розкрученим.
Книжки сприймаються неоднозначно з різних причин. Бо є різні книги, і різна у них мета. Бодлер, Мопассан, Міллер, Селін, Буковські, – попри всі виклики, які несли книги названих авторів, вони були й індивідуальним протестом проти суспільної брехні, тому й стали класикою. Сучасні ж автори «скандальних» книг банально хочуть заробити, і тільки.
– Чи мають право на життя такі літературні твори?
– Розумне суспільство обмежувало б доступ до таких книг дітям. Не заперечувало повністю, а обмежувало з тим, щоби вони, коли будуть готові, самі зробили вибір. Моральна шкода від цих книг в тому, що їх бере до пізнання неготовий дух. А казав Августин: нема нічого гіршого за неготовий дух.
– Які тенденції сьогодні переважають у літературних творах?
– Пишуть про все. Навіть про те, в чому не розуміються і чого не знають.
Найголовніша тенденція незмінна: хто ми, чому тут і куди йдемо. Просто різні автори в міру своїх творчих можливостей і таланту пробують відповісти на ці сакральні запитання. Про світоглядних графоманів і нездар мови не веду. Вони завжди будуть писати, і завжди їхні книжки виглядатимуть актуальними.
– Чи є теми, до котрих автори воліють взагалі не братися?
– Особисто я вважаю, що так, є теми, за які письменникові краще не братися. Але тут є вибір для кожного. Завжди треба думати не про тему, а прислухатися до свого внутрішнього голосу, який скаже, до чого ти готовий, а з чим тобі варто зачекати.
Розмовляв
Володимир БОДАК

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники