КАТЕГОРІЇ ПУБЛІКАЦІЙ

Останні новини

У стилі «Етно»

У стилі «Етно»

04:02:20, 7 Липень 2018

Завтра в Івано-Франківську відбудеться третій фестиваль мистецтв «Купальська ніч».Через реконструкці[...]

No thumbnail available

«Дій сьогодні. Місяць жіночого здоров’я»

10:06:58, 6 Червень 2018

Під такою назвою в Івано-Франківську протягом місяця тривала медична програма, яку вперше започаткув[...]

No thumbnail available

Зарплату виводять з тіні

12:22:09, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську зростає кількість офіційно оформлених найманих працівників та зменшується кількі[...]

Пластиком і фарбою

Пластиком і фарбою

12:21:22, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську за понад п’ять мільйонів гривень нанесуть дорожню розмітку на 64 вулицях. Про ц[...]

Кольорово, музично, драйвово

Кольорово, музично, драйвово

12:18:14, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську запланували цікаву спортивно-музично-освітню програму до Дня молоді. Як повідом[...]

No thumbnail available

Автоматизовані системи зв’язку – для місцевих громад

12:17:33, 6 Червень 2018

Кожен з нас знає, наскільки потрібними у сучасному світі  є засоби комунікації та зв’язку. Особливо [...]

No thumbnail available

Перукарський регрес

09:38:14, 6 Червень 2018

За старої доброї Австрії у порядних перукарнях Станиславова кожному постійному клієнтові виділяли ок[...]

Сейфова «війна»

Сейфова «війна»

09:10:47, 6 Червень 2018

У 1914 р. станиславівська преса повідомила про незвичайне змагання, яке відбувалося в тодішній Австр[...]

No thumbnail available

Твереза думка

12:20:37, 6 Червень 2018

В Івано-Франківську необхідно створити кризовий центр для тимчасового перебування людей у стані алко[...]

No thumbnail available

Опікова травма у дітей

09:53:50, 6 Червень 2018

15-23 вересня 2018 року у медичному центрі «Medicover» (м. Львів) вже увосьме працюватимуть лікарі з[...]

Зіновій ШКУТЯК: «Навіть якби ми і зупинилися, то це не зупинить агресора»

shkutyak_2Минулого тижня голова облдержадміністрації призначив своїм радником з питань проведення мобілізації та допомоги учасникам АТО екс-народного депутата кількох скликань та двічі міського голову Івано-Франківська Зіновія Шкутяка.
В інтерв’ю для «Західного кур’єра» Зіновій Васильович говорить про своє бачення нинішньої ситуації в країні і шляхи виходу...

– Що доводиться вирішувати вам як раднику голови ОДА з питань проведення мобілізації та допомоги учасникам АТО?
– Розпорядження як такого немає. Було прохання допомогти з цих питань. Я погодився.
Ситуація дуже складна. І в розвитку може бути ще складніша. Недаремно Президент оголосив, якщо не почнеться виконання Мінських домовленостей, то в Україні буде введено воєнний стан. А це серйозно. Це дуже серйозно! Адже це обмеження наших прав, наших свобод. Це переведення повністю на військові рейки всієї країни. Якщо сьогодні хтось кричить: от немає воєнного стану!.. То скажу таке: треба дякувати Богу, що воєнного стану ще немає! Що ми ще можемо хоч на цій частині України мати таке більш-менш життя. Хоча мусимо розуміти, щоб не було воєнного стану, щоб не було повноцінної війни, ми мусимо сьогодні захищати там, на сході свою країну.

Частина військових, які зараз на сході, воюють вже майже рік. Ви прекрасно розумієте – це важко, дуже важко. Тому ми повинні виконати цю мобілізацію, оголошену указом Президента. Людей потрібно одягнути, взути, підготувати до несення служби і проводити планову ротацію. Друге питання, яке стоїть перед нами: щоб сім’ї тих, що служать (я вже не кажу про тих, що загинули, про тих, що поранені) отримали хоча б мінімальну допомогу. Все це входить в комплекс питань, які влада повинна вирішувати. Але це справа не тільки влади, а всього суспільства, кожного з нас. Тому я погодився на громадських засадах допомагати чим зможу.
– Виглядає на те, що результатом виконання-невиконання Мінських домовленостей  може бути два шляхи – диктатура через введення воєнного стану або ж децентралізація з елементами федералізації. Чи є третій шлях?
– Військовий стан – не панацеє. Він не вирішить всіх проблем. Хіба танків стане більше? Чи наш патріотизм стане вищим? Ні! Хіба що в якійсь мірі буде можливість спонукати нас до виконання своїх обов’язків з допомогою закону. Але думаю, що в основній масі народу і за нинішніх умов є достатній патріотизм. Люди розуміють, що захищати країну треба. Ми можемо і повинні це робити без введення військового стану.
Інше – як зробити так, щоб війна закінчилася чи бодай не поширилася на інші області  України. Думаю, що ті кроки, які робить Президент і його команда в дипломатичному напрямку, – правильні кроки. Є дуже суттєва підтримка України на міжнародному рівні. Вона була організована безпосередньо завдяки авторитету Президента, який має великий досвід дипломатичної роботи.
Що ж до шляху… Іншого шляху, як відновлювати свою армію, в нас немає.
– Тобто, на вашу думку, Мінськ-2 мирного розв’язку не принесе. До речі, як оцінюєте заяву Яроша після Мінських домовленостей, що Правий сектор «залишає за собою право продовжити активні бойові дії згідно з власними оперативними планами, до повного звільнення українських земель від російської окупації», та заяву лідера ДНР Захарченка, що вони дійдуть до кордонів Донецької та Луганської областей?
– Те, що я знаю, то Ярош, коли робив ці заяви (до речі, з госпіталю), мав на увазі ситуацію щодо Дебальцівського котла, адже розуміли, що у нашого війська там були проблеми. Тож при потребі готові були іти розрулювати ситуацію, мовляв, не дозволимо, щоб там загинули тисячі солдатів. Тут не бачу жодної проблеми. Те, що цю заяву можна було інтерпретувати як кому заманеться, – це вже інше питання.
Ось те, що дозволяють собі говорити маріонетки з так званих ДНР та ЛНР, – це психологічний тиск, щоб розхитувати ситуацію. Вони роблять те, що їм каже Кремль. Росія ж не напала на Україну для того, щоб зараз все мирно закінчилося. Звісно, що їм потрібні поступки України в питаннях НАТО, ЄС, в питаннях демократії. Хоча світ пояснив, що Росії буде дорого коштувати зрив Мінських домовленостей.
– Тепер схід і захід розділили не лише ментально, а й кровно… Як їх можна об’єднати в межах однієї держави, як не шляхом адміністративної децентралізації.  Власне те, на чому наполягає Росія, не вживаючи слово федералізація, і на що погодилася влада України, підписуючи Мінські угоди?
– Дуже чітко і ясно дав роз’яснення міністр закордонних справ, який сказав, що всі процеси, які будуть відбуватися на сході України, будуть відбуватися в рамках законів України. Децентралізація пов’язана не лише з тим, що сьогодні робиться на сході. Ще 10 років тому про це говорив Ющенко.
– А ще раніше кум Путіна, Віктор Медведчук, який у 2004 році «протягнув» парламентсько-президентську форму правління…
– Не знаю… Був проект Конституції, яку підтримував Ющенко, і там вже йшлося про децентралізацію, коли б ради створювали виконкоми, а нагляд за виконанням законодавства на тій чи іншій території здійснювала якась незалежна президентська структура.
Росія може хотіти що завгодно, але думаю, що в Україні все буде відбуватися в інтересах України. Якщо підемо на поводу Росії, то нам створять Придністров’я, яке формально не є країною (його ніхто не визнав), але Кишиневу не підпорядковується. Маємо все робити, щоб такого не допустити.
Що ж до федералізації, то це фактично поділ та знищення України. Жодним чином не можемо таке допустити. Федералізація – це об’єднання, а не роз’єднання. В нашому ж випадку – це саме роз’єднання.
– А чи не задумувалися ви, що для стабілізації ситуації в державі, Україні варто повернутися до позаблокового статусу?
– Пам’ятаєте, коли збірна України з футболу грала в Москві зі збірною Росії. Команди зіграли внічию, і це означало, що Україна виходить в плей-офф. Я був там. Тоді про таке протистояння, як зараз, і думки не було. Але, щоб ми вийшли зі стадіону, був побудований величезний кордон поліцейських, бо інакше нас би там побили. Автобус молодіжної збірної України закидали камінням. Я тоді зрозумів: поки ми повністю не відділимося від цих людей – ми ніколи не будемо в спокої. Поки не станемо членами великої світової оборонної системи, доти завжди над нами буде висіти меч, і при першій-ліпшій можливості (так як це було після Майдану в Криму, а тепер на Донбасі) нам його запхають в спину. Сьогодні не маємо мати ані найменшого сумніву, який вибір робити.
– Але у НАТО нас не приймають… І на цьому стоять не лише Німеччина, а й США…
– Так, сьогодні нас не приймають ні в НАТО, ні в Європейський Союз, але всі прекрасно розуміють, що такими нас прийняти і не можуть. Ми повинні пройти свій шлях і врешті стати членами ЄС і НАТО. Зараз в цій боротьбі кується українська нація і створюється справжня, а не бутафорна армія. Молодь, яка вийшла на Майдан за європейські цінності, вже не повернеться назад. Суспільство нам не дозволить повернути зі шляху, який ми вже вибрали, за який покладені життя. А навіть якби ми і зупинилися, то це не зупинить агресора.
– Що зупинить агресора?
– Всі говорять про реформи. Провести їх – дуже проста річ – не красти. Якщо ми наведемо порядок в себе в країні, будемо розвиватися економічно і жити краще, то Донбас сам вільно, природним способом буде перетворюватися в Україну.
– Чи бачите ви ці реформи?  
– Питання дуже складне. Вже майже рік, як працює уряд, сформований після Майдану, а реформ я не бачу. Проте в цій ситуації в нашого уряду виходу нема: або реформи, або в кожного з нас, і в тому числі в тих людей, які зараз при владі, будуть колосальні проблеми. Думаю, що здоровий глузд має перемогти.
– Побутує думка, що нинішня війна – це не лише геополітична змова, вона до певної міри вигідна й деяким впливовим силам, що сьогодні визначають владу в Україні. Мовляв, є на що списати прорахунки. А припиниться війна – бійці, не виключено, підуть на Київ – палити шини…
– Це ще одна проблема, яку в суспільстві потрібно обговорювати. Так – закінчиться війна чи пройде ротація – люди повернуться додому. Проблема не лише в тому, що, як говорять, підуть на Київ. Проблема ще в іншому. Знаєте, як сказав один чоловік, коментуючи ту трагедію, що сталася біля пологового будинку: це не закінчиться однією гранатою. Люди повернуться – роботи нема, ціни високі… Цю тему нам потрібно обговорювати дуже серйозно. Проблему ілюструють ще й наслідки В’єтнамської війни. 300 тисяч американських солдатів загинули у В’єтнамській війні, а 400 тисяч закінчили життя самогубством після війни. Це колосальна проблема. Нам потрібно фахівців, які б проводили психологічну реабілітацію вояків. Тут варто перейняти досвід Ізраїлю. Країні 55 років, і 55 років вона воює. Їхній досвід неоціненний. На жаль, війна в Україні – при всьому моєму бажанні, при всіх виконаннях Мінських угод – скоро не закінчиться. Ще після війни буде чимало мілітаристських проблем.

Розмовляв  Антін ТИМУРА
 

Поділитись:
  • Добавить ВКонтакте заметку об этой странице
  • Мой Мир
  • Facebook
  • Twitter
  • LiveJournal
  • В закладки Google
  • Одноклассники